Такою була тема семінару, який нещодавно відбувся в Одесі. Загроза, яку пропаганда сепаратизму становить для цілісності, стабільності та суверенітету України, є очевидною. Вона все ще позитивно сприймається частиною населення східних та південних областей. Людей наполегливо переконують у нелегітимності влади Порошенка та її нетерпимості до російськомовного населення. Активно розповсюджуються міфи про НАТО, ЄС та участь Заходу у розпалюванні кризи в Україні.

Від імені організаторів учасників зібрання привітали Дмитро Райський (Асоціація Атлантичного договору) та Тетяна Колосова (Український кризовий медіа-центр).

Експерти, викладачі, журналісти, громадські активісти говорили про рівень впливу сепаратистської, прокремлівської пропаганди в регіоні, аналізували, які категорії населення Одещини є найбільш довірливими до міфів, що вона розповсюджує, ділилися власним досвідом боротьби з проросійською пропагандою. Відбулися дебати щодо того, як зменшити вплив сепаратистських ЗМІ в регіоні та зробити український медійний простір більш об’єктивним та прозорим. Ось фрагменти деяких виступів.

Сергій Джердж, голова громадської ліги «Україна — НАТО»: «Інформаційна війна та війна реальна поєднані, і не відомо, яка частина відіграє головну роль. У Росії вся інформаційна система підпорядкована одному задуму й одному центру прийняття рішень. У комплексі з іншими чинниками — військовою складовою, економічним тиском, політичним шантажем. Кремль вважає, що інтернет залишається головним каналом прориву західної ідеології в Росію, бо все інше вже під контролем. Майже вся риторика російських ЗМІ — антиукраїнська. Україна ніколи не подається як суб’єкт міжнародної політики. Пропагандист Дугін за-кликає до знищення українців, і це показують російські телеканали. Їх головна теза: всі пострадянські країни не можуть самостійно вижити без допомоги Російської Федерації. Російська пропаганда — правонаступниця радянської пропаганди. Ця пропаганда вдосконалювалася і сьогодні досягла свого максимуму. Наша альтернатива — відкритість влади, протидія корупції та реальні зміни. Ми маємо чимало викликів для розбрату всередині країни, але протидією може бути лише міцний зв’язок між суспільством та владою на підставі взаємної довіри, адже один з напрямків російської пропаганди — відчуження громадян від держави. Роль телебачення надзвичайно важлива: воно дає ефект одночасного виходу на масового глядача, на відміну від інтернету. За рахунок візуалізації телебачення є потужним засобом інформаційної війни. Головна наша стратегія — показати, якою ми хочемо бачити нову Україну».

Тетяна Маркова, директор департаменту культури та туризму Одеської міської ради: «Ми працюємо у сфері туризму, і загальновідомо, що у кожному готелі за кордоном є російські телеканали і нема українських. Потрібно знайти спосіб переконати наших партнерів, щоб українські телеканали транслювалися на Європу. Ми робимо дуже багато яскравих, хороших подій у місті, області, регіоні. У нас велика кількість цікавих заходів у сфері культури, бізнесу, але чи є ресурс для транслювання позитиву? Ми наразі обороняємося, тоді як, на мою думку, нам слід перейти до наступальних дій. Ми повинні розповідати світові, яка прекрасна наша країна, яке чудове наше місто і скільки хорошого ми робимо. Ми готові вчитися, готові комунікувати. Ми справді відкриті і хочемо, щоб наша відкритість, наш позитив якимсь чином передавалися у зовнішній світ. Не можна закриватися в собі, всередині міста, всередині країни. На жаль, журналістика в Україні сьогодні кульгає. Так, ми вирощуємо молодих журналістів, було б добре відправляти їх на стажування за кордон, вчити їх працювати і, головне, дати їм можливість публі-куватися. Наша країна повноцінно живе, діє, творить, ми маємо позитив. Попри кризові ситуації, він усе-таки є. Це великий предмет гордості. Тому нам необхідно отримати можливість доносити цю інформацію до наших партнерів, до наших друзів у Європі та Америці».

Володимир Геник, журналіст: «Про найсвіжіші польові дослідження на інформаційному фронті Одеси. Йдучи на сьогоднішній захід, я зазирнув до кількох газетних кіосків. Нагадаю, що торгівля газетами та журналами в Одесі перебуває в приватних руках. Яку періодику може придбати одесит? «Российская газета», «Комсомольская правда в Украине», «Московский комсомолец», «Аргументы и факты в Украине»... Якщо з російським телебаченням з великим запізненням лад почали наводити, то торгівля путінською пропагандистською отрутою йде в українському мільйонному місті повним ходом і нікому до цього діла нема. Серед загальноукраїнських газет — «Сегодня». Інколи буває «Зеркало недели». І все. І жодної українською мовою! Жодної! А де щоденні українські газети «День», «Україна молода», «Газета по-українськи»? Їх в інших містах розмітають з прилавків. Вам говоритимуть, що це ринок, конкуренція і в продаж надходить лише те, що купують. А ще згадають про свободу слова. Або сакральне, що «в Одєссє на укрАінском нікто нє чітаєт». Не вірте! Триває інформаційна диверсія впродовж багатьох років поспіль. Українській пресі в місті поставлено штучний злочинний бар’єр, не ви-ключено, що не безкоштовно. На початку двотисячних біля мого дому був старий кіоск колишнього «Союздруку». Вранці по четвергах і суботах я там купував «Чорноморські новини», якщо приходив пізніше, то газети вже не було, бо розбирали. Потім кіоск зник, на його місці з’явився новенький, яскраво розмальований, але все українське звідти випарувалося. Як змінити ситуацію? Є два шляхи, короткий і довгий. Короткий — облдержадміністрація або СБУ проводить з підприємцями виховну роз’яснювальну роботу і в доступній формі розтлумачує, що торгівля ідеологією та пропагандою країни-агресора — це не те саме, що торгівля пиріжками. І другий, довший шлях. В Україні діє Міністерство інформації (в народі — «МінСтець»). Так-от, необхідно на законодавчому рівні за-твердити, що виключне право видавати (та позбавляти) ліцензії на торгівлю газетами і журналами має саме це міністерство, а здійснювати контроль за асортиментом — громадськість та представники друкованих ЗМІ».

У роботі семінару взяла участь заступник голови Одеської ОДА Юлія Марушевська.