Упродовж цього року «Чорноморські новини» брали активну участь у проекті «Схід та Захід разом — простір діалогу», що реалізується за сприяння Польсько-канадської програми підтримки демократії. У рамках цієї програми в різних містах відбувалося чимало цікавих зустрічей, тренінгів, навчань, мета яких — подолання міжрегіональних стереотипів в Україні.

Нашій редакції пощастило отримати допомогу у вигляді обладнання для журналістської роботи.

А ще «ЧН» була нагороджена профільним стажуванням в одному із західних регіонів України, а саме на Волині. Стажування проходило у листопаді в рамках згаданої програми і завдяки фінансовій підтримці Посольства США в Україні.

Волинська область була обрана не випадково. Адже межує вона на заході з Люблінським воєводством Республіки Польща, де подібні нововведення розпочалися ще 25 років тому. Сусіди охоче діляться з волинянами власним досвідом, тож, можливо, саме тому Волинь вважається однією з кращих областей в Україні щодо впровадження адмін-реформи. Переважна більшість тамтешніх жителів має родинні чи дружні зв’язки з поляками, їздить туди на заробітки, а відтак бачить результати змін у Польщі, як то кажуть, на власні очі. А це і чудові нові дороги, і якісна медицина, і школи та дитсадочки у віддалених місцинах. Такі можливості з’явилися у наших сусідів завдяки укрупненню громад та усуненню владної вертикалі, коли відповідальність за власне село, місто, вулицю, край взяли на себе самі громадяни. Тож волиняни досить позитивно спри-ймають децентралізацію і досить активно беруть на себе відповідальність, створюючи громади.

Ще одна причина, чому саме ця область була обрана для ста-жування (на відміну від туристич-но розкрученого Львова): у нас, в Одесі, небагато знають про цю давню поліську землю, синьооку Волинь, батьківщину Лесі Українки.

У березні цього року набрав чинності закон «Про добровільне об’єд-нання територіальних громад», невдовзі постановою Кабміну була затверджена Методика формування спроможних територіальних громад, і на початку травня на Волині, як і в інших областях, був відкритий Офіс реформ, створений для інформаційно-роз’яснювальної роботи. Щодня експерти офісу консультують представників громад та голів щодо основних вимог та можливостей об’єднання, повноважень, які їм будуть делеговані, ресурсів, які вони отримають. Постійно відбуваються виїзні зустрічі експертів офі-су з представниками громад у селах, селищах, містечках і містах. Нині, після місцевих виборів, телефон Офісу реформ просто гарячий від дзвінків, що лунають з різних куточків області — у нових об’єднаних громадах чимало питань: як працювати по-новому, як організувати першу сесію...

Нам вдалося поспілкуватися з керівником Волинського офісу реформ Анатолієм ПАРХОМЮКОМ (на знімку), який очолює цю структуру від самого початку.

— Пане Анатолію, розкажіть, будь ласка, якими досягненнями може пишатися Волинь за час проведення адмінреформи?

— За цей час нам вдалося створити п’ять територіальних об’єднаних громад. Дві — в Ковельському районі — із центрами в Голобах та Велицьку, дві — у Володимир-Волинському — з центрами в Устилузі та Зимному й одну невеличку — в Смолигові Луцького району. Нові громади об’єднали по 3—5—7 сіл та містечок. Місцеві вибори там уже відбулися на новій основі. Тепер ці громади отримають повноваження міст обласного значення, а отже й відповідні фінансові надходження та чималу відповідальність. Крім того, створені Оваднівська і Шацька територіальні громади, які, втім, ще не завершили цю процедуру до кінця.

— Чи насправді об’єднання громад — процедура цілком добровільна?

— Жодного примусового об’єднання нема і не може бути. Закон «Про добровільне об’єднання громад» виписаний таким чином, що він певною мірою захищає не тих, хто хоче, а тих, хто не хоче об’єднуватися. Громади у нас досить пасивні, вони не хотіли включатися до розробки Перспективного плану формування самодостатніх територіальних громад Волинської області. Коли план був опрацьований, зі своїми корективами почали включатися депутати, намагаючись змінити його: без аналітики, без жодних експертних підстав. За день до вирішальної сесії обласної ради деякі депутати потурбувалися про збільшення кількості громад.

Окремі суперечливі ситуації виникають і в тих випадках, коли дві багаті сільські ради прагнуть стати адмінцентром. У результаті цього відбувається подрібнення громад чи й загальне несприйняття адмінреформи у цих селах. Деякі громади зрозуміли принцип добровільності — об’єднатися так, як нам хочеться. Наприклад, якщо не подобається якийсь сільський голова або сусіднє село — з ними можна не об’єднуватися, вважає дехто. Так, у Любешівському районі два села — Ветли і Велика Глуша — дискутують і не можуть знайти компромісу. Заминки виникають і тоді, коли громади бідні й бояться взяти відповідальність на себе, чинять плавний тихий саботаж.

Через такі ось неузгоджені моменти почалися політичні спекуляції, на сесіях виступали противники реформи, але у червні Волинська обласна рада таки ухвалила Перспективний план створення громад, у якому було заплановано 74 громади замість 66, запропонованих експертами. Хоча, згідно з науковими дослідженнями, ідеальний варіант для Волині — 38—40 громад. Скажімо, у Шацькому районі, де лише 18 тисяч населення, мала бути одна громада, а у плані прописано три. У Маневицькому районі мало бути дві, а з’являється аж 5 громад. Аргументованих пояснень нема, об’єктивних причин нема, інфраструктуру не бажають враховувати.

— Що насамперед отримають нові сформовані громади?

— Починаючи з нового фінансового року вони отримають 60% податку на доходи фізичних осіб (нині — нуль), 25% екологічного податку, 5% — акцизного, 100% — єдиного податку, податку на прибуток підприємств та фінансових установ комунальної власності, податку на майно (нерухомість, земля, транспорт). Чимало зборів та інших платежів також залишаться на місцях.

Ті громади, що не об’єднались, працюватимуть за старими правилами, поки не пройдуть процедуру об’єднання. Нема жодного сенсу давати цей ресурс, бо нема ані структури, ані бази для його реалізації.

Сьогодні об’єднані громади матимуть, як уже мовилося, можливості міст обласного значення. Досі в Україні лише такі міста мали елементи самоврядування. Коли громада об’єднується — об’єднується ресурс, навіть якщо він невеликий, це створює передумови для того, щоб громада взяла на себе відповідальність за свою територію.

— Чи розуміють прості люди усі можливості, які відкриваються перед ними з об’єднанням громад?

— Повною мірою лише громади-першопрохідці вже зрозумі-ли відповідальність, яка на них покладається, але й зрозуміли також, що перед ними відкриваються нові фінансові можливості та ресурси. Тим, хто зволікає, треба ще ментальність змінювати. Наш Володимир-Волинський район межує з Польщею, і люди там уже давно бачать, які зміни відбуваються у цій країні, як там функціонує місцеве самоврядування, як обов’язки розподілені між гміною, повітом та воєводством і що жоден з цих рівнів не перетинається, кожен з них має свої функції, ніхто нікому не диктує якихось умов.

— В Україні також передбачається рівень повітів чи районів?

— Поки що такий закон не прийнятий, хоча в експертному середовищі точаться розмови. У Польщі територіально-адміні-стративна реформа більше торкнулася укрупнення воєводств — замість 49 їх стало 16, а гміни там були здавна, ще у тридцяті роки минулого століття. Гмінам були надані нові повноваження, але сама система гмін залишилася.

— Яким чином громада може об’єднатися?

— У законі виписана процедура, існує методика, як визначити адміністративний центр, які критерії. Враховуються різні аспекти: потенціал, неформальні, історичні, природні моменти — все це аналізується, враховується. Найчастіше обираються такі адміністративні центри, які вже існують, або ж ті, що були центрами раніше. Так, селище Колки колись було центром району, і там є всі передумови для того, щоб Колки й сьогодні стало центром громади. Окрім того, відстані до найвіддаленіших населених пунктів повинні бути більш-менш однаковими, щоб була доступною швидка допомога, пожежна служба, які мусять доїхати вчасно.

Але найвизначальніший фактор — це економічна спроможність. Мало просто об’єднати громаду географічно, треба, щоб вона була економічно спроможною. У нас почалися дискусії на цю тему, й амбіції спрацювали так, що люди почали цікавитися цим питанням. Спочатку деякі громади хотіли тільки перетягнути на себе ковдру, щоб отримати фінансування, але потім побачили, що вони фінансово неспроможні й потрібно об’єднуватися таким чином, щоб стати економічно розвиненими, перспективними.

— А як справи з обласним центром?

— Луцьк поки що залишається сам по собі. Проблема громад, які формуються навколо великих обласних центрів, у тому, що й обласний центр, і навколишні села на даний момент самодостатні і не хочуть об’єднуватися. Але свою самодостатність села отримали завдяки обласному центру: людям є де працювати, інфраструктура розвинена, працюють підприємства на території сільрад.

25 років тому почалася польська реформа, результат якої є одним із найкращих: саме завдяки цій реформі там відбувається розвиток територій. Тож польські експерти застерігають нас від такої помилки: свого часу і в них були дискусії, чи варто громади, розташовані навколо великих міст, приєднувати до центру. Звичайно, сільські голови цього не хочуть. У Польщі сільські громади також не приєдналися до великих міст, і сьогодні країна пожинає негативні наслідки цього неприєднання: щоб вирішити якусь міську проблему, необхідно проводити велику затратну процедуру, відтак втрачається час, інвестиції, можливості. Містам бракує ресурсів для свого розвитку. Тобто наступає такий момент, коли місто перестає розвиватися і навколишні громади також втрачають свій розвиток. Такі проблеми не лише у Луцьку, але і в Ковелі, Володимирі-Волинському, Ківерцях. У Ківерцівському районі пропонувалося три громади — сьогодні ж за планом їх шість. Головним елементом громади повинна бути її спроможність. Ми проводимо зустрічі з громадами і намагаємося таки переконати навколишні села приєднуватися до більш розвинених міст. Щоправда, поки що результатів це не дає.

— Чи більша громада завжди буде спроможною?

— Так стверджувати не можна. У Польщі існують громади від 3,5 до 17 тисяч населення. Дрібнити громади абсолютно не можна. Основне — надання якісних послуг населенню. Виникають питання також з якістю освітніх, медичних, адміністративних послуг. Наприклад, на території Шацького району — а це знаменита рекреативна зона — Шацькі озера — спочатку пропонувалося створити одну громаду. Але напередодні сесії деякі депутати наполягли на тому, щоб у перспективному плані сформувати три громади: Піща, Світязь з Пульмом і Шацьк. Наразі об’єдналася лише Шацька громада. Пульмо відмовилося об’єднуватися зі Світязем, Піщанська громада також мовчить. Тож доведеться повернутися до першого варіанту. Ми не можемо формувати маленькі удільні князівства під різних місцевих «князьків» — ми так державу розтягнемо.

— Чи є громади, що перебувають у стані активної підготовки до об’єднання?

— Таких громад, що не можуть завершити об’єднання, чимало. Зокрема, в Іваничівському районі Павлівська громада була однією з найактивніших — ще в липні прийняла рішення про об’єднання. У перспективному плані до громади було включено 11 сіл, та лише 8 погодилися. Три громади просто без аргументів не захотіли приймати рішення, хоча вони перебувають на межі Львівської області й ніяких можливостей у них нема. Один із сільських голів відмовляється від будь-яких активних дій, аргументуючи: поки йде війна — ніякого об’єднання робити не треба. На що йому люди відповідають: то бери рушницю і йди воюй. Можливо, ситуація змінилася після місцевих виборів, до місцевої влади прийшли інші люди.

— Як ви вважаєте, чи з’явиться у наших громадян у результаті адмінреформи відчуття господаря, відповідальності за власну землю, як це є у сусідній Польщі?

— Потрохи це відбуватиметься. Уже сьогодні з’являються справжні господарі, активні громадяни, які не мають сумнівів у необхідності реформи. Адже насправді реформа — це відпові-дальність конкретних людей за конкретну ділянку роботи. Всі надходження, всі податки будуть прозорими, все можна контролювати, лише треба бути трішки активнішим. Це дасть можливість підняти рівень життя у громаді, взявши на себе не лише відповідальність, але й важелі впливу. П’ять нових об’єднаних громад на Волині відтепер проходитимуть цей досвід. Ті, хто опирається адмінреформі, лише втрачають час.