Реактивна артилерія – грізна зброя, яку ми не використовуємо майже рік. Наші “Гради” стоять далеко від передової, тому командир реактивного дивізіону Дмитро Григоровоч, позивний “Змій”, та офіцер по роботі з особовим складом підрозділу Дмитро Володимирович, позивний “Тополь” після наради завжди спішили. Цього разу я поспішав разом з ними. Через відстань та брак транспорту мій візит до “реактивників” завжди відкладався, і от сьогодні я все ж таки мав до них потрапити.

Як на мене, позивний “Змій”, командиру не дуже підходив. Дмитро Григорович був великогабаритним чоловіком, і якщо вже кликати його змієм, то тоді вже “Великим Змієм”, як у книзі Фінімора Купера – “Зверобій”.

Ми похапцем “запакувались” у великий джип і машина зірвалась з місця.

– Давай почнемо відразу у машині, – запропонував мені Дмитро Григорович, – бо по приїзді ми будемо дуже зайняті.

– Звичайно, – погодився я і дістав блокнот.

Війна, яку ніхто не чекав

У антитерористичній операції наші “Гради” не повинні були брати участь. Це зброя величезної нищівної сили. Воювати нею з терористичними групами, все одно, що гатити з гармати по горобцях. Але у 2014 році в світовій історії сталися події, які досі не мали аналогів. У терористи без вагань записалась супердержава і на територію України рушила ворожа техніка.

– Нам не хотілося в це вірити, – розповідав “Тополь”. – Росія напала на нас? Це було неймовірно, але наказ був відданий, і наші батареї відбули на фронт.

Перша батарея була відправлена захищати Маріуполь, друга – під Антоновку. Шість машин БМ-21 “Град” з якими були “Змій” та “Тополь” повинні були вийти в район Докучаєвська і чекати подальших розпоряджень.

Місце, на яке прибула батарея знаходились безпосередньо у зоні бойових дій. Українці не сподівались, що почнеться війна, тому бойові дії проводились не як у підручниках – з лінією фронту, тиловими пунктами забезпечення, та запасними лініями оборони. Як такої, лінії фронту не існувало.

“Гради” – зброя для дальнього бою, і за канонами військової науки не повинні знаходитись на передньому краї. Машини не захищені бронею, і практично беззахисні у ближньому бою.

Батарея не отримала у якості прикриття бронетехніки і піхоти. “Точка”, на яку вони прибули була просто пагорбом, без жодних оборонних споруд.

– На тому пагорбі у полі ми стояли три дні! А координат по яким треба було здійснити постріл все не було, – згадував Дмитро Володимирович.

Розвідка повідомила “реактивникам”, що їх місцеположення вже відомо ворогу і у найближчому населеному пункті бойовики формують загін – близько 150 чоловік, щоб знищити батарею. Що було робити?

Командиром було прийнято рішення залишитись на позиціях. Коло машин зостались тільки ті військовослужбовці, які мали зробити залп, а всі решта – 18 людей озброєних лише автоматами, під командуванням “Тополя”, відправились рити укріплення, щоб відбити атаку 150-ти ворогів.

Поява окопів з вогньовими точками, спантеличила ворогів, і вони так і не наважились напасти. А тим часом прийшли координати і батарея дала залп. Було знищено 10 ворожих “Градів”, які розгортались, щоб нанести удар по нашим військам.

Хто кого передумає

Бій із застосуванням систем залпового вогню, це дуель на смерть, коли один з дуелянтів гине майже із стовыдсотковою імовірністю. Наші реактивники не раз приймали участь у таких дуелях, завжди виходячи з них переможцями. Два роки на фронті і жодного загиблого!!!Під час боїв було пошкоджено дві машини, з яких хлопці потім зібрали одну робочу.

Пам’ятаєте 10 лютого 2015 року, коли ворог з РСЗО обстріляв Краматорськ? Тоді загинуло 16 людей і 65 отримали поранення різного ступеню важкості. В цей день жертв могло б бути більше. Розвідка помітила три російські бойові машини “Ураган”. Військові вирахували район, де мала розгортатись ворожа батарея і підрозділ “Змія” отримав наказ знищити ворога раніше, ніж він нанесе удар, жертвами якого також могли стати мирні жителі.

Завдання було надскладним, тому, що відстань, з якої можуть бити “Урагани” – 40 кілометрів, в наші “Гради” стріляють лише на 20 км. Для того, щоб виконати наказ батарея вийшла за лінію нашої оборони у неконтрольовану українськими військовими – “сіру зону” і зробила постріл. Ворожі “Урагани” були знищені у момент підготовки до стрільби по місту Новоайдар. Для того щоб нанести удар їм не вистачило кількох хвилин.

Ворог буквально оскаженів. Ворожа артилерія всіх калібрів намагалась знищити наші машини. Снаряди лягали в сотні метрів за спинами відважних “реактивників”, але БМ-ки, маневруючи, вийшли з під обстрілу і неушкоджені повернулись у місце розташування.

– Ми радіємо, коли чуємо вибух, – сказав “Тополь”, який розповів цю історію. – Якщо ти чуєш вибух – значить ти живий. Снаряд з “Граду” летить з швидкістю, яка майже у два рази перевищує швидкість звуку. Якщо ракета влучить, ви загинете не встигнув нічого почути чи побачити. Вас просто не стане.

Були ще випадки, коли “реактивники” перехитрили ворога. Якось батарея нанесла вдалий удар по скупченню ворожої сили та техніки. Ворог помітив місце, звідки був нанесений удар, та вирішив влаштувати на наших вояків полювання. Сепаратисти вислали особовий склад, який мав евакуювати пошкоджену залпом наших “Градів” техніку. Їх командири рахували, що українці знову вдарять туди, щоб знищити висланий загін. Неподалік сепаратисти розгорнули батарею 120-міліметрових мінометів, поставивши завдання, знищити наші БМ-ки, як тільки вони вийдуть на рубіж.

В певний час на рубежі з’явилась машина реактивного дивізіону. Найманці заметушились коло мінометів, зробили кілька пострілів і…. Пам’ятаєте, замполіт Дмитро Володимирович, говорив: “Якщо в вас потрапляє ракета з “Граду” ви нічого не побачите і не почуєте… просто зникнете”

Офіцери нашого підрозділу вирахували, що ворог буде діяти саме так. “Гради” приховано вийшли на позицію, звідки могли вдарити по місцю, яке найкраще підходило для розгортання ворожої батареї. В призначений час на старі позиції виїхала одна наша машина, показалась і сховалась в укриття. А як тільки сепаратисти відкрили вогонь, їм прилетів подарунок. Після цього реактивники змінили позицію і здійснили постріл по російському підрозділу, який евакуйовував знищену вчорашнім залпом техніку.

Підлі “брати”

У АТО противниками “реактивників” як правило є російські кадрові військові.

– Не можливо, щоб у такий короткий строк люди, які не мають стосунку до реактивних систем навчились ефективно вести вогонь з РСЗО, – запевняє “Змій”.

Про наявність російських військових говорить і сучасна техніка, зброя, якої немає в Україні, і професіоналізм так званих ополченців. Військові 14-ї бригади на власні очі бачили як Савур-могилу обстрілювала артилерія та системи залпового вогню з території Росії. “Реактивників” тоді здивувало, що далеко не всі залпи лягали точно. Згодом виявилося, що російські генерали вирішили вчити курсантів своїх артилерійських училищ на живих мішенях. Майбутні російські офіцери здавали заліки стріляючи по Савур-Могилі.

– Ми би могли легко знищити їх, але це означало б відкриту війну з Росією, – скрушно хитав головою Дмитро Григорович.

Дозвіл вдарити по території Росії командування віддати не могло. Довго зволікали і після того, як на територію України пішли колони російської техніки, але, наказ все ж таки віддали. “Гради” прикрили наші війська під час виходу з Ізваринського котла. Тоді значних втрат зазнав підрозділ Псковської 76-ї дивізії ВДВ, про що неодноразово згадувалося навіть у російських ЗМІ.

Дім за одним столом

Чому ми будемо дуже зайняті, коли приїдемо на місце розташування реактивного дивізіону, я зрозумів, коли побачив великий стіл, накритий різними наїдками. Нас вже чекали. Я почав знайомитись з хлопцями і із здивуванням дізнався, що п’ятеро з присутніх звуть Дмитрами. Багато нових імен важко запам’ятати і я завжди побоююсь забути кого як звуть. За цим столом можна було нічого не боятись – кажи Дмитро, і не помилишся.

Говорити про війну у такий чудовий вечір не хотілося. Ми згадували веселі історії з мирного життя, згадували рідних. І ніби то і не було ніякої війни, ніби то не було всіх тих жахіть двох останніх років. Але настав ранок і підлеглі “Змія” зібрались коло телевізора, де якраз починались новини.

“Реактивники” дивляться новини кожного дня, намагаючись спрогнозувати чим закінчиться хитке перемир’я, що встановилось на лінії зіткнення. Збройна провокація, турбуючий вогонь, провокуючі дії… Доки вогонь війни тліє, але не розгорівся, “Гради” залишаться у своїх боксах. От тільки новини день від дня все гірші. Вчора повідомили, що сепаратисти обстріляли з “Градів” житловий квартал у Красногорівки… Невже наші БМ-ки знову викликають на дуель?