Ростислав Палецький прожив недовге життя — якихось лишень 46 років. Тож не надто багато часу вділило йому небо на творчість. Але те, що зумів, що встиг зробити, увійшло до скарбниці видатних майстрів народної творчості. Цим зрівнявся з уславленими мистцями — Катериною Білокур, Марією Приймаченко, Ганною Собачко-Шостак; його ім’я можна, мабуть, поставити й поряд з Михайлом Бойчуком — фаховим художником, бо, певне, де в чому був першим, та й долі обох багато чим схожі.

І, здається, ще й по сьогодні творчість Ростислава Палецького недостатньо досліджена й вивчена. Твори самобутнього мистця зберігаються в музеях та приватних колекціях, та не всі ці місця відомі. Не впорядкована і його літературна творчість. За любов до рідної України, котру висловлював у своїх декоративних розписах, та через глибоке зацікавлення україн-ським героїчним епосом, захоплення геніями українського письменства — за все це йому, образно кажучи, в’язали крила, ставили всілякі перепони, звинувачували в націоналізмі, — в часах радянщини будь-який прояв своєї прихильності до українства вважався націоналізмом, а такі звинувачення були дуже небезпечними.

Лише 1971 року йому дали, нарешті, звання заслуженого майстра народної творчості, хоча народним він був од самого початку — навіть недостатньо знаним серед широкого загалу. Помер він за дуже загадкових обставин, без особливого розслідування, тому з певністю можна сказати, що загинув. Совєтські спецслужби були майстрами на такі справи.

Першими його відкрили одесити, і як же могло бути інакше! Адже зродила його якраз ця земля, а саме — степовий багатобарвний уславлений край, вона дала йому талант щедрий, розуміння краси, глибинність осмислення тієї краси та її відображення…

Десять років тому Одеський обласний центр української культури встановив для майстрів та поширювачів народного мистецтва премію імені Ростислава Палецького — за автентичність у творчості, високу фахову майстерність, глибоке засвоєння та розвиток традицій. У ті найперші роки нелегко було виживати цій новації. Та все ж таки тут спромоглися випустити у світ чудовий альбом з його роботами. І сьогодні вже можемо говорити про досить високий статус цієї премії — в сенсі як популярності, так і серйозної підтримки з боку облдержадміністрації.

Десять років — це таки ювілей, це свято не лише для тих мистців, котрі стали за цей час лауреатами та стипендіатами цієї премії, а й багатьох відданих народному мистецтву майстрів. Святковості та урочистості події надала й Золота зала Літературного музею. А яке ж свято без гостей?! Приїхали до Одеси представники районів області, директори будинків народної творчості — з тих міст, де вони збереглися (в Одесі, й це прикро, така інституція була ліквідована), й навіть представники Міністерства культури. Свято народної творчості у такий непростий, як зазвичай нині говориться (хоча насправді — в такий тривожний та напружений), час бодай трохи збільшує наш запас оптимізму. Народ вічний, і творчість його — вічна, вона — як те коріння, про яке писав Ростислав Палецький. Ось вони, ці слова: «Людина не може без коріння. Лише тоді йому спокійно і впевнено живеться на землі, коли він знає, що наслідує створене до нього, що зв’язки ці не обірвуться тому, що саме він — ланка в ланцюгу людства».

За десять років, відколи заснована премія, багато що змінилось. В умовах незалежної Української держави, хоч і в матеріальній скруті та за байдужого ставлення до нашої духовності з боку самої держави, самобутня народна творчість усе-таки розвивається. Можна говорити про творче успадкування кращих традицій українського народного мистецтва в усіх жанрах, відданість майстрів, повагу до автентичности. Багато з них серцем діткнулися до творчого спадку Ростислава Палецького, вважають себе його учнями.

Святкуванням 10-річчя премії ім. Ростислава Палецького в Одесі розпочався всеукраїнський семінар-практикум «Нематеріальна культурна спадщина: охорона, популяризація, вивчення». Його учасники заслухали низку цікавих доповідей та повідомлень, побували в містах Білгороді-Дністровському та Южному.

Цьогоріч премію ім. Ростислава Палецького у відповідних номінаціях отримали: Оксана Шевчук з Моло-діжного Овідіопольського району («Науково-дослідницька праця та популяризація національного народного мистецтва»); Ганна Лагунова з Одеси («Художня тканина»); Інна Кривошап із Надлиманського Овіді-опольського району («Художні вироби з природних матеріалів»); Зоя Пасічна з Одеси та Лілія Ліптушенко з Великодолинського Овідіопольського району (обидві — в номінації «Декоративне та народне малярство»). За вагомий внесок у розвиток і збереження народної творчості шестеро майстрів відзначені дипломами ім. Ростислава Палецького.

Упродовж місяця (до 26 травня) в приміщенні Одеського обласного центру української культури можна побачити на виставці роботи переможців та кращих учасників конкурсного відбору.