На Одещині передбачається створення 72 об’єднаних територіальних громад. Наразі дійшли згоди про об’єднання лише у вісьмох, хоча донедавна такі наміри мали аж 29.

На нараді, яка відбулася за участю голови обласної ради Анатолія Урбанського, керівників структурних підрозділів облдержадміністрації та представників громад, йшлося про основні завдання на 2016 рік для органів влади всіх рівнів у процесі децентралізації, спираючись на позитивний досвід Польщі та інших європейських країн. Зокрема вказувалося на необхідність доопрацювати перспективний план формування територій Одеської області, в межах якого і відбуватиметься процес створення спроможних ОТГ.

Анатолій Урбанський зупинився на конкретних кроках, реалізованих у напрямку децентралізації влади на території області, а також завданнях, які мають бути втілені у рамках реформування системи місцевого самоврядування. Найперше, для активізації цього процесу будуть створені спеціальні робочі групи, які виїздитимуть у райони. «Обласна рада налаштована на конструктивний підхід у вирішенні поставлених завдань. Процес формування перспективного плану проходитиме в режимі консультацій з представниками районів і спрямований на досягнення порозуміння на кожній території», — підкреслив Анатолій Урбанський. Він висловив переконання, що винятково спільними зусиллями й у форматі відкритого діалогу, спираючись на лідерів громад, Одещина здатна прийняти виклик часу.

На формування нових територіальних органів самоврядування чинним законодавством відведено два роки (нинішній і наступний), відтак принцип добровільності діятиме тільки впродовж цього періоду. Якщо громади за цей час не визначаться, повноваження щодо схвалення відповідних рішень візьме на себе держава.

Казати, що лише наші люди такі нерішучі та неповороткі — не можна, бо, скажімо, в тій же Польщі, яку часто беремо за приклад, процес децентралізації тривав не два роки, як планується у нас, а цілих десять. Там до цього питання підходили надзвичайно прискіпливо й зважено, враховуючи величезний перелік місцевих особливостей, зокрема й етнічних.

Нам, теоретично, вже не треба набивати лоба, як це робили поляки, — бери й наслідуй від них краще, тим більше, що проводиться величезна кількість заходів, де навчають цьому, в тому числі запрошують активістів і до Польщі.

Де галопом сьогодні треба гнати, де рухатися підтюпцем — лишень не стояти на місці, серед того болота, в якому ми всі гуртом загрузли. Головне, підкреслювали учасники наради, — доносити до людей переваги нового територіального устрою, підвищену ступінь відповідальності за життя своєї громади, коли багато що залежить не тільки від керівника чи депутата, а й від кожного жителя, який матиме право голосу при вирішенні того чи іншого питання. Робота з населенням — невід’ємна частина завдання, за виконання якого ми сьогодні взялися. У кабі-нетах, давно пора зрозуміти, реформи задумуються, а реалізуються вони лише на місцях, серед людей. Хто усвідомлює це — той швидко отримує позитивні результати, хто ні — пасе задніх.

Паралельно з адміністративною реформою в Україні йде освітня, яка передбачає підвищення якості навчального процесу шляхом оптимізації наявних шкільних закладів.

На цьому акцентувала увагу директор департаменту освіти і науки ОДА Галина Пономарьова. За її словами, на кожну об’єднану територіальну громаду припаде створення однієї-двох опорних шкіл, розрахованих приблизно на 350 учнів, зважаючи на кількість населення, яке нині там мешкає. Кожна така школа матиме не менше трьох філій, де навчатимуться діти з першого по четвертий класи. Старші учні їздитимуть до опорної школи на автобусах, що, зрештою, є загальносвітовою практикою. Цими ж автобусами добиратимуться на роботу й учителі. Про транспорт, як і про добрий стан доріг, подбає громада, виділивши на це гроші самотужки або ж, якщо це вигідно, скооперувавшись із сусідами. Опорні школи матимуть краще матеріально-технічне забезпечення, ніж нинішні, тим більше, що держава обіцяє суттєво підвищити заробітки учителям (субвенцій на освіту допоки ніхто не відміняє).

Громадам сьогодні треба визначитися, якій школі стати опорною. Зрозуміло, що утримувати заклади, де на одного учня припадає по кілька вчителів (якби ж з таких дітей виростали академіки!), а комунальні витрати на утримання часто кількаповерхової споруди з’їдають бюджет чи не всього села, — більше ніхто не буде. Так, можлива шалена конкуренція, особливо серед сільських учителів, можливі навіть конфлікти, однак вороття назад не передбачається.

Кожна ОТГ уповноважена також створювати свій орган управління освітою, який і призначатиме директора опорної школи. За якими критеріями відбуватиметься таке призначення, як взагалі формуватимуться педагогічні колективи, — розповімо детальніше згодом.

До речі, уточнила Галина Пономарьова, кожна об’єднана територіальна громада має право організовувати будь-яку кількість опорних шкіл, але державна субвенція розрахована лише на один освітній заклад, тож решту громада вимушена буде утримувати власним коштом: оплачувати працю вчителів, комунальні послуги, виконувати ремонт, купувати техніку тощо.

Переформатизація системи охорони здоров’я — не менш важливе питання, якому варто приділити окрему розмову. Це ми зробимо згодом. Розповімо і про реформу у сфері послуг, яка також передбачає чимало нового й важливого для людей.

Брати на себе відповідальність — то надзвичайно складне завдання. Не всі звикли до цього. Скажімо, з 4 квітня цього року органам місцевого самоврядування передано частину повноважень міграційної служби. Але вже третина сільрад Одещини… відмовляється виконувати перекладені на них функції. Так, щоб приписатися у селі чи виписатися звідти, не треба їхати в район, не треба навіть збирати й подавати якісь документи. Якщо держава щось колись дозволила чи підтвердила, то все це є у базі даних, тож не варто вимучувати людину походами за довідками, в які кожен із нас рушав не раз. Це можна зробити за кілька хвилин, увійшовши до бази даних, і це під силу кожній сільраді. Та ось уже впродовж майже місяця міграційна служба отримує десятки скарг про відмову людям у таких послугах на місцях. Причина? Там не знайшли грошей на виготовлення печатки, там не встигли підготувати тижневі звіти для міграційної служби, що передбачено законодавством… Чи терпітимуть люди таке організаційне неподобство й надалі?

Сьогодні за приклад більш-менш злагодженої роботи на Одещині — Балтська об’єднана територіальна громада. Про її життя учасникам наради розповів заступник голови Едуард Рабінович.

Балтська ОТГ, сказав він, створена рішенням обласної ради у серпні 2015-го. Торік же, 25 жовтня, пройшли перші вибори, і нині 34 депутати взяли на себе відповідальність за найбільшу на Одещині та четверту за величиною в Україні громаду. Зовсім по-іншому, ніж раніше, тут підійшли до формування бюджету. Зокрема, переглянули штат апарату, перерахували витрати на утримання комунальних підприємств, бюджетних організацій, проаналізувавши, яку користь має від них громада.

Безперечно, для міських територій, де є і дороги, і більш підготовлені кадри, процес децентралізації проходить менш болісно, ніж для сільських, однак там, де намагаються переймати нове, також є свої позитивні зрушення. До того ж, сьогодні є унікальна можливість отримати гроші на розбудову громади як від держави, так і від міжнародної спільноти.

Зараз у Балті опрацьовують систему електронного діловодства для того, щоб сільський мешканець не їхав до міста, а мав змогу вирішувати нагальні питання у своїй сільській раді. Едуард Рабінович назвав і деякі проблеми, над вирішенням яких працюють. Серед таких — створення опорних шкіл. І хоча громада має шкільний транспорт та за власні гроші створила нові дитячі кімнати, де учні відпочивають після занять, чого раніше не було, непорозумінь та невизначеності ще вистачає.

Своїми першими позитивними набутками на посаді голів з учасниками заходу також поділилися Тетяна Жарська і Лариса Корнован-Мойсеєнко (Великомихайлівська та Тузлівська ОТГ). Виступали й новообрані старости.