Як відомо, Україна входить у п’ятірку найбільших експортерів сільськогосподарської продукції у світі. Скажімо, три роки поспіль наша держава збирає понад 60 мільйонів тонн зерна, половину чи й більшу частину його продаючи за кордон. Це досягнення українського села, людей, які тяжко працюють на землі. І це майже все, чим ми можемо торгувати. Село продовжує утримувати державу. Однак, на жаль, як існувала, так й існує величезна невідповідність між якістю життя на селі та економі-чною спроможністю аграрного сектору. Йдеться про низьку тривалість життя, слабкий розвиток соціальних інститутів (освіта, медицина), високий рівень бідності тощо.

Щоб зберегти годувальника, потрібна реформа у сфері децентралізації, тобто передача повноважень на нижчий рівень, а також у сфері регіонального розвитку, що передбачає можливості появи нових фінансових ресурсів на сільських територіях. Нарешті, про це серйозно подумали.

Представники регіональних ЗМІ, які висвітлюють питання реформи децентралізації, взяли участь у навчанні, органі-зованому проектом DESPRO у співпраці з Інститутом громадянського суспільства в рамках науково-практичної конференції «Сільські території в умовах децентралі-зації: стан, можливості, виклики», що відбулася у Києві. Про розвиток села в умовах децентралізації, міфи, пов’язані з реформами, та виклики, які ще попереду, нам розповідав Анатолій Ткачук, директор Інституту громадянського суспільства, справжній ідеолог реформи місцевого самоврядування та територіальної організації влади в Україні.

Тяжкувате для нашого вуха слово «децентралізація» означає, по суті, просту річ — передачу значних повноважень та бюджетів від державних органів органам місцевого самоврядування. Тобто, щоб більше повноважень мали ті органи, які ближче до людей, де такі повноваження можна реалізувати найуспішніше. Місцеве самоврядування — це коли мешканці в містах, селах, селищах самі господарюють у себе вдома. Люди обирають місцеві ради та їх голів, яких й уповноважують вирішувати більшість важливих питань. Органи місцевого самоврядування відповідають за шкільну і дошкільну освіту, охорону здоров’я первинного рівня (поліклініки, ФАПи), заклади культури, благоустрій — освітлення вулиць, стан доріг, прибирання, громадський порядок і за багато інших важливих повсякденних питань.

У чому ж суть перетворень, які пропонує реформа децентралізації, розпочата державою? Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування нарешті почнуть займатися властивими для них справами — турботою про розвиток територій і покращення життя населення. А люди отримають можливість творити (через вибори) органи місцевого самоврядування у громаді, районі та області.

Своєю чергою, органи місцевого самоврядування різних рівнів — громади, району, області — отримають повноваження, а під повноваження — необхідні ресурси. Буде також запроваджено відповідальність органів місцевого самоврядування перед виборцями за ефективність своєї роботи, а перед державою — за законність дій.

Чи готові органи місцевого самоврядування до розширення повноважень?

За роки незалежності всі ті, хто не хотів братися реформувати місцеве самоврядування, говорили, начебто громади не готові взяти на себе управління. Мовляв, нема підготовлених кадрів, на місцях буде хаос і страшенна корупція. Одне слово, гряде розруха і безлад!

Це, стверджують спеціалісти, лишень відмовки-страшилки. Варто поглянути на життя наших сусідів по Європі. Практично всюди система влади побудована саме таким чином. Й наочно доводить свою ефективність. Чому? Бо якщо проблеми вирішують ті люди, які реально їх відчувають, то вони й зацікавлені в тому, щоб зробити все якнайкраще і якнайшвидше, щоб жити добре вже сьогодні, а не потім, колись, у правнуках. Ми не дурніші і не ледачіші від сусідів, хоча дехто і прагне посіяти такі думки серед людей, переконати їх, що депутат чи начальник — ото і є крайня інстанція, їх опора, їх суд і господар. Але ж згадайте, скільки таких начальників ви перебачили на своєму віку і де вони тепер? А ви — на своїй землі, й не важливо — за кермом трактора чи з сапкою в руках, у бухгалтерії чи медсестрою у ФАПі. Ви — вдома. Нині є шанс щось змінити. І не на користь, як звикли, депутата-начальника, а на власну, своєї родини, своєї громади.

Хочеться вірити, що минув, нарешті, той час, коли, скажімо, сільський голова отримував зарплату з Києва. То були пристойні гроші, тим більше — для села, яке вже давно животіє на здане перекупникам за безцінь молоко, на зібрану в городі картоплю та бабусину пенсію. Сільському голові, даруйте, голова боліла тільки перед виборами, а якщо це була своя людина для якогось з місцевих партійних авторитетів, який мав територію за власну виборчу вотчину, то лідерові села важливо було подобатися йому, а не людям, з якими звикли не рахуватися.

Час вимагає фахових і відповідальних людей, з місцевих, своїх, які не планують виїхати, які люблять свою батьківщину, шанують своїх односельців, хочуть берегти землю, яка нас усіх сьогодні годує. А завдання держави на етапі реформи — допомогти людям на місцях освоїти нові повноваження. Численні міжнародні інститути також пропонують свою допомогу і свій досвід. Потрібне лише щире бажання переймати нове, пробувати розібратися і зважитися взяти на себе відповідальність за громаду, ставши, скажімо, старостою.

Ось про це й говорили журналісти, ділячись прикладами поступу реформи на місцях, яких допоки небагато, але вони вже є. Професійним досвідом роботи зі своєю аудиторією також ділилися з учасниками відома журналістка, телеведуча, тренер Анна Безулик та експерт з комунікацій Володимир Кузнецов.

Наступного дня нас запросили до участі в науково-практичній конференції «Сільські території в умовах децентралізації: стан, можливості, виклики», орга-нізованій Мі-ністерством регіонального розвитку будівництва та житлово-комунального господарства, що відповідає за реформу місцевого самоврядування у спів-праці з Інститутом громадян-ського суспільства, швейцар-сько-українським проектом «Підтримка децентралізації в Україні» DESPRO та проектом Європейського Союзу «Підтримка політики регіонального розвитку в Україні».

Під час конференції обговорювався стан та нові можливості розвитку сільських територій, шляхи досягнення успіху в умовах децентралізації і нові підходи до регіонального розвитку в країні.

Спікери акцентували увагу на тому, що, передаючи на місця повноваження і кошти, держава фактично дає людям потужний інструмент для розвитку. І сільські території відіграють у цьому процесі ключову роль. Адже чим більше територій громада об’єднає навколо себе, тим більшу фінансову підтримку отримає від держави. Відновлення української економіки має розпочатися саме з цих 169 об’єднаних територіальних громад, які сьогодні вже взяли на себе відповідальність і рухаються вперед. Їх результати та досягнення повинні стати прикладом для інших прискорити процес об’єднання.

За січень-березень 2016-го до загального фонду місцевих бюджетів (без урахування трансфертів) надійшло 30,1 млрд грн, що на 9,5 млрд грн більше порівняно з аналогічним періодом минулого року. Громади, які першими об’єдналися, отримали від держави реальні гроші, а відтак і реальні можливості для місцевого самоврядування змінювати життя на своїх територіях — надавати якісні послуги, робити їх доступнішими та сучаснішими.

До слова, місцеві ради нарешті зможуть управляти землями за межами населених пунктів. 19 квітня народні депутати підтримали в першому читанні законопроект «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розширення повноважень органів місцевого самоврядування з управління земельними ресурсами та посилення державного контролю за використанням і охороною земель», яким, зокрема, вносяться зміни до Земельного кодексу, Кодексу про адміністративні правопорушення та ще 15 законів України. Отже, територіальні громади отримали один з найважливіших ресурсів для успішного розвитку. Право розпоряджатися землями державної власності дозволить людям на місцях залучати інвестиції під конкретні проекти та ефективно ними управляти. За державою залишається лише контролююча функція за використанням та охороною земель.

Ви, напевно, читаєте ці рядки і сумні-ваєтеся: ну про які інвестиції чи стрімке покращення мені сьогодні думати, якщо від мене нічого не залежить, як, зрештою, ніколи і не залежало, якщо пенсія мала, а діти сидять без роботи, якщо головні тривоги — швидше засадити город і зібрати гроші на вугілля, щоб прожити наступну зиму?..

Повірте, нічого ще не пропало, ще все може вийти. І все, як би там пафосно не звучало, залежить саме від вас.

Одеса — Київ — Одеса.