Майже сім місяців тому заступниця голови Одеської обласної державної адміністрації Марія Гайдар оголосила про запровадження унікальної програми інформування населення щодо наявності ліків у медичних закладах області.

Програма передбачала, що пацієнти зможуть оперативно дізнаватися про те, які ліки в лікарні є і мусять бути надані безкоштовно. Такий захід, на думку ініціаторів, мав знизити рівень корупції: адже родичі хворих купують навіть ті засоби, які розподілені централізовано до медичних установ. До цього, за словами пані Гайдар, людей примушують лікарі, бо мають відсоток від «придворних» аптек. Саме для боротьби з корупцією в медицині був створений і бучно презентований у вересні минулого року спеціалізований сайт «Доступні ліки» (liky.odessa.ua). Відтоді, незважаючи на критичні оцінки в пресі щодо якості веб-монтажу та змісту сайту, і голова Одеської ОДА, і його заступниця неодноразово підкреслювали не тільки унікальність такого сервісу, але й його корисність для пацієнтів.

Треба зауважити, що за останній місяць зовнішній вигляд «Доступних ліків» змінився і відтепер немає потреби стягувати на свій комп’ютер текстовий файл, щоб переглянути його вміст. Оптимізовано сайт і для зручного відвідування з мобільних пристроїв. Тобто до критичних зауважень, які надходили впродовж півроку, розробники сервісу дослухалися. За це, мабуть, треба подякувати благодійному фондові «Пацієнти України», який узяв на себе патронат над проектом, і Міжнародному фонду «Відродження» – дуже прискіпливому фундатору.

А от зміст сайту, на жаль, майже не змінився. «Офіційна інформація про залишки ліків оновлюється щотижня», – написано на веб-ресурсі. Але це не є правда. Так наприклад, 8 травня дані по Ананьївській центральній районній лікарні подано станом на 24 квітня, тобто аж на позаминулий тиждень. Така ж ситуація і по Балтській, Кілійській ЦРЛ, Ізмаїльській МЦЛ, Котовській районній лікарні. А давнина відомостей про ліки на Одеській станції швидкої допомоги та обласній станції переливання крові сягає аж 18 квітня.

Неважко побачити, що головна ідея, заявлена амбітною програмою, профанована таким підходом. Скоріше, реалізація нагадує дещо зроблене «для галочки» – багато реклами, а сенсу немає. Погодьтеся: від відомостей про те, що на минулому тижні в лікарні був наявний той чи інший препарат, сьогодні хворому аж ніяк не легше. «Вчора скінчився», – скаже лікар. І доведеться дибати до аптеки, бо від скандалу жодним чином не полегшиться стан вашого госпіталізованого родича.

Докладні дані, які буцімто передано з лікарень, вражають іще більше. Згідно з повідомленням сайту, на 25 квітня в Кілійському районному центрі первинної медичної допомоги було наявних аж… сім препаратів. На міській станції швидкої допомоги з 57 найменувань 27 – бинти, марля, шприци різних калібрів, тобто на частку препаратів для екстреної допомоги припадає лише 53%. Та й назвати їх перелік мінімально достатнім неможливо: жодного знеболюючого засобу немає зовсім.

З п’ятнадцятьох найменувань препаратів, наявних в обласній психіатричній лікарні № 2, що в Олександрівці, лише два можна віднести до профільних – феназепам, якого в клініці аж 40 упаковок, і циклодол. І ще два, які можна вважати за ліки – димедрол та кордіамін. Все інше – матеріали – марля, бинти тощо.

В Миколаївській ЦРЛ з десятьох наявних найменувань – три види шприців по 50 штук кожного, а адреналіну, вкрай необхідного для екстрених протишокових дій, – лише 10 ампул.

Зате вражає перелік ліків у Сарат­ській ЦРЛ. З тринадцятьох найменувань лише марля та невідомо з якого дива внесений до списку ліків бланк ф. № 3 можуть вважатися «мирними». Решта – наркотики або сильнодіючі препарати з обмеженим обігом, від морфіну і промедолу до сибазону і трамадолу. Такий собі предмет заздрощів станції швидкої допомоги і клондайк для наркоманів.

«Через недобросовісних лікарів та корупційні схеми пацієнти практично ніколи не отримували безкоштовних ліків. На жаль, в Україні стала звичною практика перепродавати хворим ті препарати, які закупила держава», – написано на сайті програми «Доступні ліки», так, ніби йдеться про доведені факти.

З такими речами належить розбиратися правоохоронцям. А от чиновникам варто робити щось не лише заради власної реклами, їхній обов’язок – перейматися питанням забезпечення лікарських установ області та достовірністю інформації, яку вони надають. Звісно, це є повсякденна, часто-густо невдячна праця, для якісного виконання якої потрібні бодай елементарні знання з лікувальної справи. На цьому піар не зробиш.