Делегація Одеської області побувала у Польщі на теренах Поморського воєводства, де ознайомилася з досвідом реформи місцевого самоврядування та шляху щодо членства в Європейському Союзі. Організатор поїздки – Колегія Східної Європи імені Яна Новака-Єзьоранського, яка тісно співпрацює з Одеським регіональним інститутом державного управління, тож керівником групи став в.о. декана факультету державного управління Ігор Куспляк.

Від Фрунзівського району до складу делегації увійшли голова районної ради В’яче­слав Думитрашко, секретар Затишан­ської селищної ради Ілона Шара­баріна та депутат районної ради Вадим Твердохліб.

– За децентралізацію та розвиток місцевого самоврядування поляки взялися в далекому 1990 році, – розповів В. Думитрашко. – 49 воєводств об’єднали у 16 і утворили майже 2,5 тисячі гмін (громад). У кожній з них проживає не менше 7 тисяч осіб. Причому ніхто не давав право добровільного об’єднання, як це робиться зараз в Україні. Вийшов закон – відбувся поділ на гміни (сільські та селищні ради), повіти (районний рівень) і воєводства (обласний). Відтак поляки отримали не тільки реальні повноваження та гроші для їх реалізації, а й право власності на землю та більшість державних об’єктів.

Під час поїздки ми більше цікавилися життям гмін. Делегація побувала у громадах, де налічується 9, 11 та 25 тисяч населення. Їхні бюджети наповнюються передусім податками – на нерухомість, транспорт, сільське та лісове господарство, утримання собак, спадок, дарування тощо. Тобто кожен поляк сплачує чимало податків, відтак добряче думає, чи потрібна йому земельна ділянка, собака або розкішний автомобіль. Щоб ви мали уявлення, що таке село по-польськи, то уявіть: чисті вулиці з асфальтовим покриттям, газ, централізоване водопостачання, каналізація та очисні споруди, практично однотипні котеджі у яскравих кольорах із гаражем, зеленою галявиною та дитячою гойдалкою. Біля будинків стоять охайні на вигляд пластикові ящики для сміття, причому поляки віддають перевагу роздільному сортуванню, що дає можливість економити 30% коштів за його вивезення.

Річний бюджет кожної громади, де ми побували, становить 100 – 150 мільйонів злотих. Плюс гроші Євросоюзу (це ще приблизно 100 мільйонів злотих щороку), які надходять через громадські організації на реалізацію різних проектів. Відтак, кожна гміна має свого висококласного спеціаліста, який працює над розробкою проектів і пошуком грантів. Результат такої діяльності – ідеальні дороги, добре розвинута інфраструктура і практично постійне будівництво нових об’єктів. Самі ж лідери гміни, які обираються раз на чотири роки – хороші менеджери, вони їздять по всьому світі, аби перейняти досвід, ознайомитися з проектами та залучити інвестиції. Загалом реформа у Польщі не лише дала фінансову незалежність, а й підняла село на вищий рівень. Адже найбільше коштів збирається саме в об’єднаних громадах. Повіти і воєводства живуть значно скромніше.

Реформи простими не бувають

– Доволі болісними для пересічних поляків були перетворення в галузях культури, освіти та медицини, – зауважив В. Твердохліб. – Щось подібне зараз відбувається і в Україні: скорочення, оптимізація й осучаснення роботи цих закладів торкнулися багатьох людей. У результаті – сьогодні в Польщі працюють лише найпотрібніші, найзатребуваніші спеціалісти. Ніхто не отримує заробітну плату просто так, за те, що відбув робочий день.

Показовим у Польщі є реорганізація системи закладів культури. Такого поняття, як сільські клуби, взагалі немає, бо всіма розважальними заходами на високому рівні займаються громадські організації. Вони виграють конкурси і отримують право проводити різні свята протягом тривалого часу. Шалена конкуренція між цими організаціями змушує шукати все нових підходів до роботи.

На зміну клубам прийшли так звані світлиці, такі собі невеличкі кімнати з комп’ютерами та доступом до інтернету, біля них – сучасний тенісний корт і спортивний майданчик. При всіх світлицях є кімнати для діток, а також кухні, які можна винайняти за невелику плату і провести там час у спілкуванні з друзями. Тут працює одна людина, а заклад частково фінансується з громади і через різноманітні програми.

Такі бібліотеки, до яких звикли ми, існують лише при навчальних і дошкільних закладах. Тут також зберігаються книжки для дорослого населення. Але в Польщі настільки розвинутий інтернет (на вокзалах, зупинках, у транспорті та інших громадських місцях), що потреба утримувати бібліотеки просто відпала.

Цікавим є також досвід поляків у харчуванні дітей. Керівник дитсадка цим не займається. Голова гміни укладає договір із підприємцем, і той привозить уже готові порції сніданків та обідів у пластикових боксах, причому чітко за графіком і на замовлену кількість дітей. Це дозволяє економити кошти на утриманні штату працівників кухні та обмежує корупційний ризик при закупівлі продуктів. Та все ж, як свідчить практика, найбільші витрати з бюджетів йдуть саме на утримання закладів освіти.

Поляки пройшли непростий шлях в оптимізації роботи об’єктів соціальної сфери, і це дало позитивний результат. Мабуть, реформи в Україні примусять оптимізуватися й нас. Звичайно, цей процес буде болючим, але європейський досвід показує: іншого шляху немає.

Влада – для людей

Одним із принципів польської реформи є відкритість влади. У кожній гміні в обов’язковому порядку випускається немало листівок з інформацією про надходження коштів до бюджету та їх витрати в деталях. Кожен житель може донести до влади свої проблеми і неодмінно бути почутий. Зазвичай штат гміни становить від 50 до 55 осіб. Це такий собі міні-район з усіма необхідними службами, які утримуються виключно за рахунок громади: фінвідділ, скарбник, бухгалтер, відділ освіти, поліція, юстиція тощо.

Делегатів вразило те, що для польських жителів у нормі малолітражні автомобілі та скромний одяг. А коли заступник мера міста Гдиня Марек Семпа приїхав на роботу на велосипеді, у одеситів була «німа пауза». Вже пізніше вони помітили, що багато які дороги поділені на автомобільні магістралі, велосипедну та пішохідну доріжки.

На запитання про корупцію поляки ніяковіють і навіть не можуть чітко сказати, що це таке. А все тому, що законодавство встановило ряд обмежень для керівників. Наприклад, ані голова громади, ані члени його сім’ї не мають права орендувати землю у своїй гміні. Їхні будинки – такі ж, як і сотні інших, а буває, й скромніші. Крім цього, голова громади не може встановлювати собі надбавки та премії. Залежно від розміру гміни, його зарплата становить близько 11 тисяч злотих – це майже 77 тисяч гривень. Тож про корупцію й мови не може бути!

– До реальних перетворень поляки йдуть уже 26 років, – сказав на завершення бесіди В’ячеслав Думитрашко. – Їхній досвід показує: місцеве самоврядування дієздатне, воно змінює людей та країну. Але вже зараз у Польщі міркують про те, як зробити громади ще більшими, аби мати достатньо фінансового ресурсу для вирішення всіх питань життєдіяльності гміни. Як щось подібне відбуватиметься в нашій державі – покаже час.

Олена ХАРЧЕНКО, власкор «Одеських вістей», Фрунзівський район