САВРАНЬ ЗУСТРІЧАЛА ДЕЛЕГАЦІЇ 17 КРАЇН СВІТУ

На савранському стадіоні ще ніколи не було такого грандіозного видовища! І це не перебільшення. У День Європи тут зібралися делегації 17 держав світу — Франції, Болгарії, Швейцарії, Греції, Туреччини, Румунії, Польщі, Німеччини, України, Грузії, Білорусі, Італії, Іспанії, Великобританії, Ірландії, Сербії, Норвегії. То нічого, що представників від цих країн делегували колективи шкіл району — враження від цього аж ніяк не маліло. А як невпізнанно змінився сам стадіон! Він радував чистотою, охайністю, оформленням трибун.

Приймали парад делегацій, яким розпочався тут День Європи, голова райдержадміністрації Віталій Свічинський, голова райради Микола Базей, селищний голова Сергій Дужій, підприємець Олег Грубань. До них доєдналися заступник міністра сім’ї, молоді та спорту в 2015—2016 роках Сергій Митрофанський, громадський та політичний діяч зі столиці Сергій Воронов, очільники Окнянської та Подільської РДА Володимир Гавриш та Едуард Доценко, які прибули у Саврань з такої важливої нагоди.

Колони делегацій з певним інтервалом розмірено рухалися одна за одною. Вони виходили з подвір’я розташованої поряд школи, описуючи по стадіону півколо, крокували повз центральну трибуну і зупинялися кожна біля свого намета, розміщеного на ігровому полі в такий спосіб, що створювалася цілісна картина дивовижного євромістечка. Під час руху колон представники від кожної із них підходили до мікрофона, розповідали про країну, яку репрезентують.

Всі учасники європараду — у національних костюмах відповідних країн. Та ще й яких! Як, скажімо, довершено виглядало вбрання делегації з Туреччини. І це, мабуть, закономірно. Бо село Бакша, яке представляло цю заморську державу-сусідку, — колишнє турецьке поселення. А чого варті були костюми Сербії (с. Байбузівка) — тут усе було продумано до найменших дрібниць. Розвівалися державні стяги країн Європи (завдяки старанням першого заступника голови РДА Юрія Демедюка прапори Іспанії, Італії, Сербії, Польщі були передані Саврані представниками цих країн в Україні). Учасники колон несли в руках герби держав, портрети відомих усьому світу людей. Від цієї процесії не можна було відвести погляду. Хотілося охопити все в повному масштабі, нічого не пропустити. Ця яскрава, врочиста хода супроводжувалася гарячою підтримкою глядачів. Та найбільше оплесків і схвальних вигуків викликала делегація від України (с. Полянецьке). Бо це наше. Рідне. Бо любов до своєї землі — в крові у кожного з нас, у наших генах. Бо ми — українці. І хоч наша держава ще не є членом Євросоюзу, вона розташована у самому центрі Європи, яку ми обов’язково побудуємо у себе вдома.

Не встигли глядачі перевести подих, як ведуча (а нею була завідувачка відділом культури Оксана Орел) оголосила про початок другої частини заходу — показ кожною країною своїх творчих номерів. Емоції стадіону наростали. Адже перед присутніми розгорталося небачене шоу. Пісні, вірші звучали на мовах 17 країн світу. Було захоплення. Здивування прийшло потім — як діти зуміли так швидко вивчити мову країни, яку вони представляли? Як прекрасно було передано нюанси і колорит мови такої держави, як, скажімо, Греція (с. Неділкове). З яким розумінням культури Німеччини було виконано савранськими школярами танець цієї держави. Всього і не передати. Закривала гала-концерт Україна. «Це моя земля, це моя країна!» — залунало над стадіоном. Усі учасники свята стали у величезне коло, залишивши в центрі українську делегацію, підспівуючи їй і під-танцьовуючи у такт всім знайомої мело-дії. Це було яскраво, масштабно, видовищно!

Та на цьому захід не завершився. Журі необхідно бу-ло обійти намети пре-зентованих держав, оцінити їх інформаційну насиченість, визначити, хто найкраще зумів приготувати і подати національні страви, показати свою обізнаність із побутом і культурою того чи іншого народу. Вражало оформлення намета Норвегії (с. Кам’яне), привертала увагу кухня Великобританії (с. Концеба). Членам журі можна було лише поспівчувати, бо серед усього побаченого неважко було й розгубитися. Проте, попри всі складнощі, вони працювали чітко та об’єктивно.

Наближався найвідповідальніший момент — визначення країни-переможця. Але цьому передували виступи господарів і гостей.

— Завдяки спільним зусиллям ми провели фантастичний захід, — відзначив Віталій Свічинський. Він подякував відділу освіти, колективам шкіл, працівникам культури, се-лищному і сільським головам, керів-никам організацій, підприємств, установ та підприємцям, які допомогли в проведенні Дня Європи.

— Я переконався, що з такими людьми, як у нас, ми можемо виходити на міжнародний рівень, — підсумував очільник району.

— Саврань! Ви — шалені, неперевершені! Ви такі гарні, — емоційно висловив своє враження Едуард Доценко.

— Ви показали справжнє диво! Які талановиті ваші діти, які умілі організатори! — відзначив Володимир Гавриш.

— Мене переповнюють емоції. Ви все зробили дуже класно! Такого я навіть не очікував, — сказав Сергій Митрофанський.

Так, кожна представлена країна мала якусь свою родзинку, у кожної було щось найкраще, те, що найбільше вражало і запам’ятовувалося. Це відзначали промовці, обговорювали між собою глядачі. Тож нагород гідні були всі. За одержану глядачами величезну емоційну насолоду делегаціям усіх країн вручили чудові торти, випечені фахівцями Савранського ПТАУ, — щоб і учасникам було солодко.

А країною-переможцем стала Болгарія, яку в усій своїй розкоші і сонячності зуміли показати учнів-ський та педагогічний колективи Слюсарівського НВК. Їм допомогло, напевне, і те, що директор цього закладу Анастасія Демченко за національністю — болгарка. Тому потрібну інформацію вчителі й учні брали не тільки з інтернету та шкільних підручників.

Свято завершилося. День Європи, до проведення якого долучилося широке коло громадськості, став для школярів Савранського району (та й не лише для них) найкращим уроком з історії та географії. Кожен закохався в країну, яку репрезентував, уважно приглядався до того, як це роблять інші. Мабуть, саме так зароджується дружба між народами, розуміння культури інших держав, приходить усвідомлення того, що країни Європи — різні, але такі однакові у своїх людських прагненнях.

Варто додати, що наступного дня для учнів Слюсарівського НВК, які стали переможцями, та їхніх вболі-вальників був виділений автобус й профінансована дорога для поїздки в місто Чорноморськ на фестиваль вишиванок, де вони отримали новий емоційний заряд.

Савранський район.