На позачерговому засіданні виконкому Одеської міської ради, яке відбулося 5 серпня і в порядку денному якого було лише одне питання, схвалено рішення про передачу комунальній установі «Міська клінічна лікарня № 10» на баланс та закріплення за нею на праві оперативного управління об’єкта нерухомого майна «Міська лікарня швидкої медичної допомоги», розташованого за адресою: м. Одеса, вулиця Маршала Малиновського, 61-Г.

А кількома днями раніше, 2 серпня, Державна архітектурно-будівельна інспекція України видала документ, згідно з яким одеська міська громада може отримати право власності на споруду лікарні, а саме сертифікат відповідності будівельним нормам і проектним рішенням. Цей сертифікат відповідності вручили представникам міської громади — головному лікареві МКЛ №10 Олександру Андрієвському як керівникові організації, на території якої зводився об’єкт, і голові Одеської міської архітектурно-будівельної інспекції Петру Рябоконю.

Нарешті, з полегшенням зітхнуло місто, може, затихне конфлікт між міським головою Геннадієм Трухановим і забудовником Аднаном Ківаном, який триває вже стільки років саме через цей об’єкт.

Нову споруду на Малиновського називають одним з наймасштабніших меценатських проектів України та одним з найкрасивіших зразків нежитлової архітектури, побудованих в Одесі за останні 20 років: із сучасних екологічно чистих матеріалів, з величним фасадом, з елементами в стилі ампір. Буді-вля зведена за європейськими стандартами, є функціональною з точки зору надання ургентної медичної допомоги і готова, за словами забудовника, до прийому тисяч пацієнтів, які перебувають у складних і критичних станах.

У новій будівлі лікарні швидкої допомоги будуть розміщені хірургічне, гінекологічне, травматологічне, реанімаційне відділення, відділення гострого інфаркту, інсульту. За проектом, заклад розрахований на 350 ліжок і буде з’єднаний надземним переходом з уже діючими будівлями міської лікарні №10.

Одеса давно й гостро потребувала такої лікарні. Особливо південна і південно-західна частини міста, населення яких хронічно потерпає через віддаленість від великих медичних установ. Перша міська лікарня («Єврейська») часто не справляється з великою кількістю ургентних пацієнтів, як й інші міські клінічні заклади. До потужнішої обласної клінічної лікарні, що на Академіка Заболотного, дорога з того ж Таїровського житломасиву неблизька. Людину з полі-травмами чи з гострим інфарктом (інсультом) живою туди годі довезти.

Одеса радіє будь-якій добрій новині. Ми звикли щиро вітати спорудження навіть чергового пандуса. А тут — такий важливий об’єкт і… чомусь не вийшло справжнього свята.

Можливо, причина цього — багаторічна колотнеча, яка точилася довкруж об’єкта. Тим більше, що ця історія, з усього видно, не дійшла до свого логічного фіналу.

А розпочалася вона ще в 2008 році. Інвестор-забудовник Аднан Ківан тоді заявляв, що, мовляв, береться за реалізацію цього проекту від щирого серця. Охоче ділився з представниками місцевих ЗМІ, як йому прийшла в голову ідея будівництва лікарні швидкої допомоги. Казав, що його друг якось опинився в «Єврейській», він прийшов провідати товариша і зрозумів, що мільйонне місто має отримувати зовсім іншу медичну допомогу.

Та ні ж бо, зразу ж заговорили в місті, бізнесмен Аднан Ківан зобов’язався побудувати лікарню швидкої допомоги не зі своєї доброї волі, а в обмін на діамантову одеську землю під котеджі.

Компанія «Глорія Плюс», яка належить пану Ківану, за останні кілька років справді звела котеджне містечко на території колишнього санаторію «Росія», що в кінці Французького бульвару. Натомість пан Ківан як інвестиційне зобов’язання мав передати Одесі нову лікарню швидкої допомоги, а також спорудити на Французькому бульварі сучасний кардіологічний центр та оснастити обидві медустанови необхідним обладнанням.

Будівництво медичного центру мало завершитися ще в 2008-у. Терміни здачі лікарні неодноразово переносилися. Так, у грудні 2013-го тодішня віце-мер Марія Стоцька пообіцяла відкрити лікарню 2 вересня 2014-го. Потім, у травні 2014-го, заклад, який зводився за інвестиційною угодою, назвав подарунком для одеситів тодішній голова облдержадміністрації Ігор Палиця, але на темпах будівництва це не позначилося.

Мало не війною пішов на пана Ківана Геннадій Труханов зі своєю командою, і вже не просто як депутат міської ради, а як міський голова Одеси. Нам, казав він, коли згадувалося про лікарню швидкої допомоги, ніхто нічого не дарує, а виконує інвестиційне зобов’язання перед громадою.

Чесно кажучи, перипетії з цією новобудовою, як на мене, чи не єдиний приклад відстоювання позиції громади перед забудовниками. Щоб отримати право зводити житло в Одесі, інвестор малює золоті гори, на які й не забратися. А, як відомо, вільних клаптів землі на території міста майже не залишилося. Як правило, пшик залишався і від тих наобіцяних золотих гір. Тепер забудовники охоче зводять багатоповерхівки, а то й цілі комплекси на землях сусідніх з містом районів, де і земля дешевша, і клопотів з дозволами, зрозуміло, набагато менше. Люди ж, купуючи квартири в тих будинках, нехай і отримують прописку не в Одесі, а в тих районах, але працюють таки в Одесі, дітей возять до одеських же дитячих садочків та шкіл, стають на облік в одеських поліклініках. Звідси — черги, конфлікти, непорозуміння.

І не буває такого, щоб на певну кількість квартир у новобудовах за планом не передбачалося певної кількості дитячих садочків, магазинів, закладів сфери послуг для населення, бо такого плану просто не затвердять. Та щойно спродані квартири — ні про які школи-магазини ніхто більше й не згадує. Хіба що ошелешені власники нового житла, які, колись купившись на його відносну дешевизну, починають стикатися з безліччю проблем.

Геннадій Труханов, до слова, неодноразово наголошував, що місто толерантно і з великою повагою ставиться до інвесторів, які працюють в Одесі, й водночас уважно контролює виконання ними їхніх зобов’язань.

Хороша позиція, принципова. Отак би батькові міста бути принциповим в усьому іншому. Однак людям невтямки: ще вчора на Думській привселюдно скаржилися, що на об’єкт охорона не пускає навіть заступника міського голови з комісією, що вже й казати про комісію медиків департаменту охорони здоров’я міськради, а на позачерговому засіданні виконкому, про який згадувалося на самому початку, міський голова доручив профі-льним департаментам та управлінням спільно з депутатським корпусом здійснити прийом від забудовника проектної, виконавчої та технічної документації про внутрішні комунікації, про встановлене технологічне обладнання й інше технічне оснащення лікарні швидкої допомоги (перелік складається аж з 31 документа!).

Також були дані доручення щодо вирішення питань забезпечення медичного закладу резервним електро- і теплопостачанням, забезпечення охорони і подальшого впорядкування прилеглої території. Профільним підрозділам необхідно забезпечити нову будівлю лікарні необхідним обладнанням, інвентарем та меблями.

Без останнього пишні коридори та кабінети з палатами, оснащені системами мікроклімату, сама споруда з шістьма ліфтами, кількома підйомниками для білизни, із сучасною системою пожежної безпеки, відеоспостереженням, іншими технічними новинками та архітектурними пишнотами нагадуватиме не лікарню, а гарний мармуровий бокс, і не більше.

На технічне та майнове оснащення лікарні швидкої допомоги потрібно 8—10 мільйонів євро, яких у бюджеті Одеси зараз просто нема. Старі списані тумбочки сюди не завезеш. Невже збиратимуть по всіх лікарнях міста нове обладнання і звозитимуть сюди? Без людей, самі знаєте, хата тріскається. Порожньою споруда довго не стоятиме.

Потрібно без зволікань сформувати і команду медиків, відібравши кращих із кращих, як про це не раз казав інвестор. На це також потрібен час і певні організаційні старання. За планом, у новій медустанові працюватимуть реаніматологи та фахівці інших вузьких спеціальностей, дефіцит яких давно й хронічно відчуває не один медичний заклад Одеси, не кажучи вже про райони області.

А чи хтось зважав на те, що із введенням лікарні в експлуатацію буде додаткове навантаження на каналізацію району, на систему водопостачання, на електромережу?..

…Дві жіночки вигулювали своїх песиків, поволеньки рухаючись вузенькою стежкою повз паркан, за яким сяє відполірованим мармуром нова споруда.

Примітили мене. Обережно цікавляться, що я хочу там розгледіти. Кажу, що місцева, що живу на ближній вулиці, що йду з десятої лікарні, від сімейного лікаря. Запитую, чи знають вони, що це за палац.

Знають, відповіли. Й дуже невдоволені з того будівництва, адже вікна квартир цих жінок виходять саме на нову лікарню.

— Це ж машини туди-сюди снуватимуть цілодобово, це крики і сльози, — каже одна. — І де ці машини розвертатимуться? Між двома акаціями? Гараж потрібен. Смердітиме нам тут. Не втямлю, навіщо сюди її втиснули. Он на Академіка Воробйова вже стільки років будують нову лікарню. Вище фундаменту вона й не піднялася. Там простір, там би й годилося бути лікарні швидкої допомоги. А тут…

— Ви як малі діти, — каже друга жінка, — ніякої лікарні тут не буде й близько. Я дивилася по телевізору не одну передачу. Не вірю я, що для простих людей такі мармури виставили. Тут задумувалося, я так метикую, інше. Повозиться мер з цією спорудою та й віддасть в оренду якомусь приватнику. Ось побачите, буде тут комерційна медицина, лікуватимуть геморой багатим, за великі гроші.

Отакий діагноз: від влади — обнадійливо-оптимістичний, від людей — підозріло-невтішний.

Пригадала. Менеджер проекту пан Сорокін в одній із телевізійних передач на запитання, чому нова споруда лікарні залишається автономною, ніяк не під’єднана комунікаціями до лікарні №10, до свого. так би мовити, материнського тіла, відповів, що це зайве, що з реанімації пацієнтів можна возити електромобілями, а не тягати ношами через криту галерею.

Смішно. Тумбочки поки нема за що купити, а тут — про електромобілі. З усього видно, це вже зрозуміли. Такий підземний перехід, який дуже нагадує пуповину, вже почали копати. Кілька дужих чоловіків, на власні очі бачила, заповзято орудували лопатами. Що з того вийде — дізнаємося згодом.

Зрозуміло одне: поспішив меценат оголошувати, що об’єкт готовий до експлуатації, що можна вже завозити пацієнтів. Мабуть, поспішила з висновками і міська влада, зголосившись уже взяти споруду на баланс.