Продовжуємо публікацію інтерв’ю з міністером освіти і науки Лілією Гриневич (початок — у номері за суботу).

ПРО КВАЛІФІКАЦІЮ ВЧИТЕЛІВ І ЗАРПЛАТИ

— Давайте повернемося до питання вчителів. За цими оновленими програмами працюватимуть учителі, які до цього не готові — вони багато років викладали інакше. Як їх змінити?

— Один з важливих викликів реформи — виокре-мити і відшукати вчителів, які сьогодні можуть бути провідниками нових ідей. Чому в нас взагалі виникла ідеологія публічного перегляду програм? Бо через інтернет-перегляд ми побачили чудових експертів і вчителів, які працюють у регіонах, відкритих до цих ідей, і які можуть бути їх носіями.

Ми зараз працюємо над концепцією нової педагогічної освіти. Тобто школа повинна супроводжуватися оновленим вчителем з оновленими методами викладання. Але нам потрібно на вході мати хорошого абітурієнта. А якщо ми маємо вступника зі знаннями на слабеньку трійку, то ми й учителя теж можемо отримати на слабеньку трійку.

Я прикро вражена результатами вступної кампанії на педагогічні спеціальності. Наведу приклади. На інженерію програмного забезпечення в одному з університетів (не називатиму зараз якому) найвищий прохідний бал — 184, найнижчий на програміста — 162. На право — найвищий 185, найнижчий — 147. На економіку — 179, найнижчий — 161. На вчителя математики найвищий — 146, найнижчий — 100,1. На вчителя фізики найвищий — 127, найнижчий — 100,1. Чи можемо ми очікувати на здійснення реформи з такими вчителями?

На щастя, є ще й добре підготовлені абітурієнти, які прагнуть реалізувати себе у педагогічній праці. На них ми покладаємо великі надії, проте їх дедалі менше.

Нам гостро необхідна широка дискусія стосовно якості підготовки вчителя й абсолютно демотивуючої соціальної позиції, яку сьогодні має вчитель у суспільстві.

Візьмемо зарплати вчителя. Вчитель без категорії має середню заробітну плату 3467 гривень й оплачується в тарифній сітці за 9-м тарифним розрядом. Вчитель вищої категорії може мати середню по країні зарплату 4438 гривень і 12-й тарифний розряд. Тобто вчитель цінується в цій вилці — з 9-го по 12-й розряди. А от у вищій школі викладач-асистент, тобто працівник вищої школи найнижчого рівня, має зарплату 4737 гривень — і це вже 16-й тарифний розряд. Це означає, що в тарифній сітці вчитель позиціонується дуже низько, і це демотивує багатьох людей іти в цю професію.

Ми мусимо з наступного року шукати інші підходи до вступу абітурієнтів. Я не можу оголошувати це як готове рішення, тому що воно ще визріває і буде дискутуватися, але пропозицією було б мотивувати кращих абітурієнтів іти на педагогічні спеціальності через відповідні доплати з укладанням певних контрактів. Наприклад, якщо вони йдуть на педагогічні факультети, то мають отримати якісь бонуси. Чи у вигляді підвищених стипендій, чи у вигляді працевлаштування з якимись надбавками.

Ми намагатимемося такий механізм представити. Очевидно, що він потребує бюджетної підтримки й відповідних нормативно-правових актів, його не можливо застосувати одразу. Але вже починаючи з бюджету 2017-го ми маємо хоч трішки просунути зарплату вчителя, при цьому впорядкувавши до нього кваліфікаційні вимоги. Я розумію, що цей бюджет теж буде складний через воєнні дії. Але освіта — це теж частина безпеки країни.

— Чи є якісь об’єктивні підстави вважати, що зарплата вчителя найближчим часом зростатиме, і якщо так, то яким чином?

— Поки що тільки просуванням тарифною сіткою.

Нам дуже важливо прийняти новий закон «Про освіту». Він лежить у парламенті, допрацьований до першого читання, проте так і не був винесений на голосування. Закон визначив механізми зростання соціального статусу вчителя і заохочування кращих учителів, а у прикінцевих положеннях є план просування тарифною сіткою вчителя.

У проекті описана можливість мотивувати кращих педагогів через проходження ними добровільної зовнішньої сертифікації. За це вони, відповідно до закону, мають отримувати 20% доплати.

— Підвищення зарплат за тарифною сіткою — це великі бюджетні гроші. Мінфін іде вам назустріч?

— Якщо ми підвищуємо на один розряд оплату праці вчителів, то за січень-грудень 2017-го це коштуватиме бюджету 1,56 мільярда гривень.

Зараз іде формування бюджету. Ми поки що не можемо обговорювати якісь конкретні цифри, бо зараз відбуваються загальні обговорення.

Вся нинішня субвенція на освіту з держбюджету — 44 мільярди гривень. Але вона покриває не лише зарплати вчителям, а й інші видатки — ремонти та утримання шкіл. Якби ми справедливо віддали утримання шкіл органам місцевого самоврядування, як це є у більшості країн, і зайнялися лише педагогічною складовою, ми б мали більше можливостей мотивувати вчителя.

Погляньте, що в нас відбулося і де насправді є великий резерв. У результаті фінансової децентралізації великий ресурс був переданий на місця: з 1 січня по 1 липня цього року місцеві бюджети отримали на 23 мільярди гривень доходів більше, ніж за аналогічний період минулого року. Це ті кошти, які могли б зайти до держбюджету. А вони тепер пішли в місцевий бюджет. Треба розуміти, що за цими коштами мають іти й повноваження. Бо ми не можемо з держбюджету віддати кошти на місця, а залишити в державному бюджеті ті самі зобов’язання.

Скажімо, що сталося з професійно-технічною освітою? Весь бюджет ПТО на рік — це 5,6 мільярда гривень. А ми зараз говоримо про додаткові 23 мільярди, які пішли практично за трохи більше ніж перше півріччя.

При цьому є міста обласного значення, які мають суттєві додаткові ресурси, але заявляють, що вони не можуть фінансувати профтехосвіту. Наприклад, Чернігів. Там заборгованості по зарплаті й для професійно-технічної освіти. Одночасно дивимося на стан рахунків у Чернігові: на казначейському рахунку є значно більші суми. Ба більше, у них понад 300 мільйонів лежать на депозитних рахунках. Тобто це є політика спротиву, коли вони не хочуть виділяти кошти на свої повноваження, які прописані в законі, а при цьому хочуть фінансувати ті речі, які будуть видимі відразу і дадуть електоральний результат.

У багатьох країнах субвенція на здобуття загальної середньої освіти чітко покриває тільки педагогічну складову: зарплата вчителя, нарахування, можливо, ще підвищення кваліфікації цього вчителя, підручники, засоби навчання. Утримання будинків, комунальні послуги, ремонти — усе це робить місцеве самоврядування зі своїх коштів. І це прозорий, дуже зрозумілий розподіл.

Ми ж зараз освітньою субвенцією покриваємо і зарплату вчителів, і частково комунальні послуги. Якби це утримання було покладено на органи місцевого самоврядування, вивільнилася б частина коштів для підняття зарплати вчителеві. Ми мусимо мати принципову розмову з органами місцевого самоврядування. Хочете? Тоді забираємо частину ваших доходів. Ні? Виконуйте свої повноваження.

Зрозуміло, що є маленькі міста обласного значення, які не можуть утримати повністю профе-сійно-технічну освіту, тому що в них нерозвинута промисловість, нема багато платників податків, як, наприклад, в обласних центрах. Тому на передостанньому засіданні Кабміну ми розподілили 98 мільйонів, проаналізувавши причини заборгованості. Якщо видатки на ПТО становлять понад 20% видаткової частини бюджету цього міста, то це означає, що їм потрібно допомогти. Але така ситуація, як у Чернігові, коли люди мають гроші, тримають їх на депозиті, — то чому держава повинна це дофінансовувати?

— Як ви можете вплинути на процес, як у Чернігові?

— Я доповіла про цю ситуацію на нараді в Кабміні. Якщо змін не буде, то цим має займатися прокуратура.

Але хочу підкреслити: передання профтехосвіти на місцевий рівень було непродуманим кроком. На 2017 рік ми пропонуватимемо здійснювати фінансування профтехосвіти на обласному рівні, при цьому виділяти державну субвенцію на здобуття повної середньої освіти учнями ПТНЗ.

— Щодо сертифікації вчителів. Чи є вже чіткіше бачення, як це відбуватиметься, хто це робитиме?

— Поки не прийнятий закон про освіту, ми не можемо запускати жодні процеси, пов’язані з сертифікацією.

Для нас ідея сертифікації полягає в мотивуванні провідників реформи освіти. Ця сертифікація має бути орієнтована на те, що вимагає реформа — володіння методиками компетентнісного навчання, розуміння сутності нової української школи. Саме це перевірятиметься, крім безпосереднього володіння навчальним матеріалом. Не може вчитель математики не знати математику. Але як викладати математику з точки зору компетентнісного підходу — ось оце буде основне питання.

Дуже багато питань щодо технології сертифікації, тому що є речі, які ти не можеш перевірити тільки зовнішнім тестом. Тобто, окрім зовнішнього тесту, буде інша частина, яка має в реальному середовищі показати, як ця людина викладає. Тут ми думаємо, у який спосіб це зробити.

Усе впирається в закон «Про освіту», який досі не прийнятий. Тільки-но він буде — пропишемо, що й у які роки проводитиметься: коли буде сертифікація, скільки це коштуватиме бюджету.

Основна аргументація противників, які не хочуть прийняття цього закону, — що він дуже дорогий і коштує 150 мільярдів гривень. По-перше, це не так. Він буде запроваджуватися поступово. Наприклад, якщо ми запроваджуємо 12-річку за варіантом, що в перший клас діти йдуть у 2018—2019 навчальному році, то 12-й клас у нас виникає у 2029—2030 навчальному році. То хіба можна кошти на 12-й клас зараховувати в ті кошти законопроекту, які зараз потрібні? Вони враховують одразу той рівень зарплати вчителя, до якого ми прагнемо. Але в перехідних положеннях вказано, що ми йдемо поступовим просуванням тарифною сіткою. А це значно дрібніші кроки і менші суми.

Водночас, у законі є багато важливих положень, які не потребують додаткового фінансування. Як-от, роблять прозорими бюджети навчальних закладів, і ми можемо розуміти, скільки батьки додають коштів для закладів освіти і який реальний бюджет освіти сьогодні.

— Торік ми з вами обговорювали стейкхолдерів реформи. І якщо вчителі не підтримають реформу, вона не пройде. Зараз ви відчуваєте їхню зацікавленість у змінах і підтримку? Яка частина з них є активною і мотивованою?

— У будь-якій справі ця кількість «агентів змін» може становити орієнтовно 15-20%. Але нам треба достукатися до ста відсотків учителів. Саме тому ми підготували концепцію нової української школи, яку оприлюднимо 18 серпня на відео-конференції. У тій простій зрозумілій формі, як її написано, вона має допомогти достукатися до серця кожного вчителя.

Нам потрібно дати відповіді на запитання: «Що таке ця нова українська школа і чим вона відрізнятиметься від нинішньої?». Потім — знайти більшу кількість тих, хто поділяє ці ідеї. Я впевнена, таких людей ставатиме більше.

Для цього нам потрібно розпочати широкомасштабне підвищення кваліфікації вчителів, але в нових формах. Закон «Про освіту» дає можливість вчителям обирати формат і місце підвищення кваліфікації. Ми зараз шукаємо за міжнародної підтримки різні можливості семінарів і навчань для вчителів щодо методик викладання. Насправді вчитель зацікавлений у тому, аби вміти щось робити краще, ніж інший учитель. У цьому є така змагальна складова у позитивному сенсі цього слова.

Чим відрізняються вчительські дискусії у Фінляндії чи сусідній Польщі? Вони між собою обговорюють технології навчання, особливості підходів до різних учнів. Є горизонтальне спілкування, яке мотивує до підвищення кваліфікації. Коли ви зайдете в нашу учительську, то здебільшого почуєте розмови про що завгодно, але не про методи викладання. Ми повинні цю ситуацію змінити.

— Неодноразово зауважувалося, що кількість учителів таки доведеться скорочувати. Цей процес вже почався?

— У нас є попередні дані у зв’язку з процесом створення опорних шкіл та оптимізацією шкільної мережі. За інформацією органів місцевого самоврядування, станом на 1 липня будуть скорочені 3800 ставок. З них понад 2400 будуть перерозподілені в інші заклади або збережені з меншим навчальним навантаженням, 700 — ставки, на яких працюють пенсіонери, ще 700 — вчителі не- пенсійного віку. Органи місцевого самоврядування уточнюють, скільки з цих ставок на даний час заповнені.

Зрозуміло, що вивільнення вчителів — болючий процес. Людьми, які працюють на тих 700 ставках, що вивільняються, опікуватимуться центри зайнятості щодо їх перекваліфікації, соціальних виплат та пошуку місць праці.

Але ми маємо зважати, що кількість дітей із 1995-го до 2013-го (до анексії Криму і початку АТО) скоротилася на 43%, а кількість вчителів — лише на 15%. Зрозуміло, що саме ці вчителі становлять основну протестну групу проти опорних шкіл та оптимізації.

ПРО ОПОРНІ ШКОЛИ ТА ВСТУПНУ КАМПАНІЮ

— Як просувається процес створення опорних шкіл?

— За даними з регіонів, на 1 вересня буде 134 опорні школи. Туди підвозитимуть дітей з інших населених пунктів. Це школи, які мають філії, які дообладнують і яким закуповують шкільні автобуси. Було виділено 200 мільйонів гривень на дообладнання і 600 мільйонів на автобуси — це наша частина з держбюджету. Частину коштів повинні додати ще місцеві бюджети. Процес іде досить складно, тому що за це мають голосувати місцеві ради, а не всі готові понижувати ступінь школи.

Наш підхід — початкова школа має бути якнайближче до місця проживання дитини, а старших треба довозити, аби вони отримували якісну освіту.

Не всі батьки розуміють значення якісної освіти для дитини. Але у сільській місцевості поки що нема іншого рішення для старшокласників, ніж формувати саме такі опорні школи, аби вони могли претендувати на рівні права у доступі до освіти з міськими дітьми.

За результатами ЗНО, в сільських дітей щонайменше у 10 разів менше шансів успішно скласти тести з іноземної мови порівняно з міськими. За місцем народження сільська дитина вже фактично має обмежений доступ до якісної освіти.

— Ви згадали вступну кампанію. Цього року вона мала багато нововведень. Як ви оцінюєте їх ефективність і чи плануєте на наступний рік їх залишати?

— Цього року була введена повна електронна подача документів. У перші два дні всі хотіли одночасно їх подати. Серед іншого, випускники мали надавати скани своїх атестатів. І спочатку вони їх завантажували у дуже великому розмірі. Це спричинило технічні проблеми. Але ми їх вирі-шили, поставили додатковий сервер і роз’яснили, якого розміру завантажувати додатки до атестатів.

Але найголовніше — автоматичний розподіл місць держзамовлення за допомогою оновленого алгоритму за формулами ВНЗ та пріоритетами вступників. Є ті навчальні заклади, які за результатами отримали збільшення державного замовлення. Скептики говорили, що всі ці додаткові місця отримають лише київські ВНЗ. Але 11 із 20 закладів — регіональні. І ще мені приємно, що ми виконали повністю держзамовлення з технічних спеціальностей, де у нас завжди був недобір.

Ми продовжуватимемо цю практику на наступний рік. За результатами цієї вступної кампанії проведемо дуже детальний аналіз всього процесу, аби виправити певні недоліки. Але ми рухаємося вперед. Краще робити незначні помилки, але рухатися, ніж нічого не робити чи робити переворот, який призводить до зривів термінів, корупційних схем і так далі.

Джерело: http://life.pravda.com.ua

(Друкується зі скороченнями).