Банк Республіки – Цент­ральний банк Колумбії сповістив, що входить в обіг нова купюра на 50 тисяч песо. Протягом кількох років вона замінить стару, яка випускалася від 1 грудня 2000 року.

Обидва грошові знаки об’єднує те, що їх присвячено письменникам, а різниця в тому, що старий має вертикально зорієнтовані зображення, на відміну від нового – традиційно горизонтального. Обмінна вартість зазначеної суми за офіційним курсом банку цього місяця коливалася між 17 і 18 доларами США. Законодавчо закріплена мінімальна міжпрофесійна зарплата в країні відповідає сьогодні 240 доларам. Тож купюра це досить демократична, тобто більшість колумбійців не раз потримають її в руках. На старій банкноті користувач торговельної мережі бачить поета і прозаїка Хор­хе Ісаакса, а з нової дивиться нобелів­ський лауреат Ґабрієль Ґарсія Мар­кес, якому навесні наступного року виповнилося б 90. Широкому загалові він відомий як автор вельми читаних у цілому світі літературних творів, а не так широко – як свого часу допоміжний посередник (основним був мексиканський президент) у переговорах між Клінтоном та Кастро. Тоді вдалося домогтися не таких істотних зрушень у напружених відносинах між США та Кубою, яких уже досягнуто на сьогодні. Втім, цим двом країнам іще довго йти до цілковитої нормалізації відносин, чого не можна сказати про дві сторони конфлікту всередині самої Колумбії. Випадково чи ні, але випуск банкноти з зображенням «Фіделевого друга» (як до нього звертався Клінтон), симпатика лівих політичних рухів і вельми шанованого в Москві автора кількох бестселерів збігся в часі з епохальною подією: нарешті поставлено крапку у понад півстолітній історії бойових дій між урядовим військом і Революційними збройними силами Колумбії (FARC) – війни, яка вкоротила віку не одній сотні тисяч і вигнала з країни мільйони їхніх співвітчизників. У червні було підписано угоду про припинення вогню, а на минулому тижні – фінальний мирний договір. Вже в день його підписання Президентові Колумбії Хуанові Мануелю Сантосу зателефонував Барак Обама, щоб привітати колегу і запевнити його в усілякій підтримці з боку США. Адже Вашингтон, як повідомляє інформагенція «CNN», витратив мільярди доларів на допомогу колумбійському урядові, що дозволило ліквідувати ряд повстанських лідерів і спровокувати втечу з лав FARC чималої кількості вояків. Це відбувалося на тлі поступового зменшення, а згодом і цілковитого припинення інвестицій у колумбійську революцію спочатку з боку СРСР, а потім і Куби та Венесуели. Багатий наркотрафік, викрадення бізнесменів та політиків, експлуатація дітей та жінок як дешевого трудового й навіть бойового ресурсу не змогли компенсувати такої диспропорції, і ось результат – мир. Голова делегації від FARC, чоловік із промовистим іменем Іван Маркес, заявив, що представлена ним військово-політична сила домоглася найбільшої за свою історію перемоги, а офіційний сайт повстанців розцінив договір як перспективу побудови нової Колумбії, в той час як на «Твіттері» цю тезу уточнено в контексті визволення від іноземної залежності. Не уточнено тільки, від якої саме. FARC заявляє, що перетворюється на політичну партію, відповідно й змінюється основний вектор діяльності. Щоправда, не дуже ясно, чи передбачає офіційна зміна профілю відмову від непроголошених пріоритетів, зокрема кокаїнових прибутків, викрадення людей та не контрольованого державою впливу на громадян з використанням силових аргументів.