Голові громадської організації «Ми за справедливість» Руденку Костянтину Олексійовичу

Звернення

Шановний Костянтине Олексійовичу, до Вас звертаються жителі села Усатового, батьки учнів, вчительський колектив Усатівського НВК «школа – гімназія» з проханням допомогти у вирішенні нашої проблеми. Наш лист – це крик про допомогу у нелегкій боротьбі за територію школи.

Усатівська школа існує уже понад 180 років. Її історія починається з церковно-приходської школи, якій належало близько 3 га землі. Час ішов, мінялась влада, змінювалась і школа, розвивалась, удосконалювалась. У 1983 році в школі сталася пожежа, після якої старе приміщення не вціліло і на місці шкільного двору було побудоване нове, сучасне приміщення, що майже відповідає всім державним вимогам до навчальних закладів.

Але нині школа може лишитись без частини своєї території. Зазіхання на землю стали можливими через відсутність у навчального закладу державного акта на постійне користування земельною ділянкою.

У 2006 році необхідно було приватизувати ділянку, на якій розташована школа. З цього приводу була написана заява Усатівському сільському голові Маковейчуку Ю.І., в якій адміністрація школи просила дати згоду райдержадміністрації на розробку проекту відведення в одну стадію та виготовлення державного акта на постійне користування земельною ділянкою, на території якої знаходиться школа, із земель житлово-громадської забудови, керуючись п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування». Однак сільський голова не поспішав видавати рішення сесії на землю (територію навчального закладу) до березня 2012 року.

На школу, площа якої разом з футбольним полем складає 2,0349 га, тиснуть і вимагають від неї разом із стадіоном віддати 0,8889 га шкільної території. За новими паперами, підготовленими у сільраді, школу прагнуть стиснути до 1,146 га, хоча за законом земля шкіл та лікарень взагалі відчуженню не підлягає. Ще в 2006 році Усатівська сільська рада, розглянувши клопотання Біляївського районного відділу освіти щодо експлуатації існуючої загальноосвітньої школи, про надання йому ділянки у постійне користування, вирішила: «Надати Біляївському районному відділу освіти дозвіл на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 1,17 га, яка розташована в с. Усатовому, вул. Гагаріна, 83, для експлуатації Усатівської ЗОШ І-ІІІ ст., за рахунок земель житлової та громадської забудови с. Усатового. Проект землеустрою, щодо відведення земельної ділянки, надати для розгляду та затвердження в установленому законом порядку». Виникає з цього приводу декілька питань. Чим займався сільський землевпорядник протягом 6 років? І куди поділася частина шкільної території? Фактично вона є, але на цей ласий шматочок землі поклали око.

Відповідно до ДБН 360-92* «Містобудування. Планування та забудова міських і сільських поселень» встановлюються розміри земельних ділянок шкіл, що будуються, а саме «І-ІІІ ступеня – середня повна школа у сільських поселеннях: на 1 учня – близько 3,2 метра». В Усатівському НВК «школа – гімназія» ім. П.Д. Вернидуба в 2015-2016 н.р. навчається 855 учнів – 32 класи (заплановано на 1296 учнів). Тобто шкільна територія повинна бути з кількістю 855 учнів – 2,736 га, а не 1,146, як вважає сільський голова. До того ж в ДБН 360-92* «Містобудування. Планування та забудова міських і сільських поселень» зазначається, що «розміри земельних ділянок шкіл можуть бути збільшенні на 30% – у сільських поселеннях, якщо для організації навчально-дослідної роботи не передбачені спеціальні ділянки на землях радгоспів». Отже, за чинними в Україні законами, територія Усатівського НВК повинна бути як мінімум 2,7 га, але сільський голова та землевпорядник ігнорують норми закону.

Зовсім нещодавно сільський голова Маковейчук Ю.І. без погодження з адміністрацією шкільний стадіон пристосував для проведення змагань з футболу. Це дуже хороше діло, яке сприяє розвитку фізичної культури і спорту на селі. Але:

Змагання проводяться серед дорослих чоловіків.

Трибуна та сцена довкола стадіону побудовані без врахування санітарних норм і є небезпечними для здоров’я та життя учнів.

Було вирубано багатолітні дерева збоку стадіону, в кількості 12 штук, без погодження з екологічною службою, і натомість нічого не посаджено.

Землю стадіону намагаються відчужити від школи і перевести у володіння сільської ради.

Якщо землю заберуть, де будуть займатися учні?

Чому будівництво трибуни (а також сцени) відбулося без відповідних на це погоджувальних документів (знову ж таки без погодження з адміністрацією школи та управлінням освіти)?

Чому сільський голова в своїх діях керується лише своїми поглядами і думками, в не виносить питання відчуження стадіону на розгляд сільської громади?

Хочемо ще раз звернутися до чинного в Україні законодавства. Відповідно до «Державних санітарних правил і норм влаштування, утримання загальноосвітніх навчальних закладів та організації навчально-виховного процесу» ДСанПіН 5.5.2.008-01: «По периметру земельної ділянки закладу слід передбачити захисну зелену смугу (дерева, кущі, газон) завширшки не менше 1,5 м, а з боку вулиць не менше 3-х м», а також «Площа озеленення земельної ділянки повинна складати 45-50 відсотків загальної площі ділянки». Після того, як під час будівництва трибун та сцени були знищені багатолітні дерева, в літній період проводити заняття та ігри на свіжому повітрі в пришкільному оздоровчому таборі немає змоги. Було звернення до голови з проханням побудувати «грибочки», дитячий майданчик, щоб уроки праці, фізичного виховання та літній оздоровчий табір проводились на свіжому повітрі без шкоди здоров’ю дітей. Але до теперішнього часу це прохання залишилося без уваги.

Школа – це навчальний заклад для дітей, і саме діти повинні навчатися і розвиватися в ній.

Для того, щоб проводити спортивні змагання серед дорослих чоловіків, не обов’язково відбирати у школи землю, можна це питання узгодити з адміністрацією школи. На жаль, сільський голова таких спроб не робив. Педагогічний колектив не має нічого проти розвитку спорту серед дорослого населення, але нехай це не заважає навчальному процесу.

У вирішенні земельного питання ми неодноразово зверталися і звертаємося до районних органів влади. Але більше чекати не можемо, бо на рівні району державною адміністрацією вирішення нашого питання навмисно «затягувалось» до 2016 року. Можливо, чекають, що батьки та шкільний колектив зневіриться і перестане боротись за справедливість. сільський голова Маковейчук Ю.І., на жаль, керується не інтересами дітей, жителів села, а власними. Будучи футбольним фанатом, він хоче проводити змагання з футболу серед чоловіків, не дбаючи про фізичний розвиток дітей. А можливо, це лише привід, а на землю чекає уже інший господар.

Оскільки основним мотивом педагогічної діяльності Усатівського НВК є турбота про щастя дитини, щире прагнення сприяти щасливому протіканню дитинства, допомога в пізнанні оточуючого світу та себе в світі, то педагогічний колектив та батьківський комітет має намір до останнього боротися за територію школи. Якщо не ми, то хто ж?

Просимо:

1. Допомогти шкільному колективу відстояти шкільну територію у розмірі 2,7 га, а також право на користування стадіоном.

2. Посприяти у наданні навчальному закладу державного акта на постійне користування земельною ділянкою.

3. З’ясувати правомірність дій Усатівського сільського голови Маковейчука Ю.І. щодо побудови трибун та сцени на території школи, вирубки дерев та намагання зменшити територію школи, відібравши стадіон і прилеглу до нього територію.

Ми впевнені, що в нашій державі є люди, які живуть за законами моралі і Конституції України, на котрих можна покластися в скрутну хвилину. Саме тому дуже сподіваємось на вашу підтримку, адже вона нам потрібна.

З повагою жителі села Усатове та працівники Усатівського НВК «школи – гімназії» ім. П.Д. Вернидуба

Обращение к депутатам сельского совета с. Усатово

Уважаемые депутаты!

Мы обращаемся к вам как к людям, которым Усатовская громада доверила представлять интересы жителей села.

УВК «Усатовская школа-гимназия», собственником-учредителем которой является Беляевское управление образования, построен еще до обретения Украиной независимости, но до сих пор здание не введено в эксплуатацию.

По сути, школы по юридическому адресу Гагарина, 83 не существует. Ни помещение, ни инвентарь директор УВК не принимал.

За все время существования школы ни управление образования, ни районная администрация, ни сельский совет не приложили усилий по ее легализации.

Ныне сельский совет принял решение об отчуждении школьного стадиона и площадки для народных гуляний, присваивая им юридический адрес: Гагарина, 83а и 83б. Зачем? Какая разница, в чьей коммунальной собственности находится УВК – сельской или районной? Зачем понадобилось строить сцену на территории спортивной площадки? Неужели не достаточно площади перед клубом для организации народных гуляний? Тем более что и сельсовет, и отделение полиции расположены именно там.

Думается, сельсовет с подачи сельского головы просто хочет отнять территорию, по праву принадлежащую нам.

В УВК учатся 870 наших детей и внуков, не дай бог его потерять.

Именно с этими вопросами я и пришел на десятую внеочередную сессию, которая состоялась 6 сентября 2016 года. Попросил у председателя слово. Но стоило мне произнести слова, которые крутятся на языках жителей, цитирую: «У наших детей украли школьную землю», как председатель Маковейчук Ю. И. оборвал мое выступление и в грубой форме обвинил меня и общественную организацию в нагнетании обстановки. Пришлось покинуть сессию. Но некоторыми впечатлениями поделюсь.

В начале сессии, в нарушение процедуры, сельский голова не объявил о наличии кворума. Выступающих безо всяких причин обрывает бессменный депутат Дрогоморецкая Л.А. и председатель земельной комиссии. Сельский голова не обращает на это внимания, превращая сессию в балаган. За несоблюдение этики можно этих депутатов и отозвать, закон это позволяет. Каждый человек имеет право на свое мнение, и по своей должности голова обязан выслушать его до конца, лишь потом комментировать. Мнение других, Юрий Иванович, следует уважать, даже если оно противоречит вашим убеждениям.

Не понравилось мне и отсутствие хоть какого-то контроля за расходованием средств налогоплательщиков. Ни общественный совет, ни громада в обсуждении трат участия не принимают. Считаю, что не следует распоряжаться чужими деньгами, а после говорить: «Я вам дал». Подарки делают из собственного кармана.

От имени граждан, обратившихся в ОО «Мы за справедливость», требуем опубликовать решения десятой сессии сельской рады в том формате, в котором их оглашали на сессии депутаты Григорьева и Коргунова: пофамильно, с указанием сумм материальной помощи, размера и кадастрового номера выделенного земельного участка.

Требуем объяснить причину выделения суммы 1 млн 700 тыс. гривень, принадлежащих громаде, на ремонт дороги, принадлежащей Автодору.

Требуем также объяснить мотивы выделения из местного бюджета сумм на компенсацию повышения тарифов на газ при наличии государственной программы субсидирования, выделение 100 тысяч гривень на покупку музыкальных инструментов.

И наконец, зачем строить еще один стадион, помимо школьного, ведь руководство школы не препятствует использованию стадиона для соревнований?

Мы не против помощи населению, но она должна осуществляться прозрачно, тогда слово «почему» само исчезнет из уст народа.

Уважаемый Юрий Иванович, уважаемые депутаты, почему вы боитесь своих избирателей? Ведь своими действиями вы теряете доверие народа.

Отбросьте свои амбиции и находите общий язык с людьми, даже если они имеют другое мнение.

Обращение было одобрено членами совета и опубликовано через средства массовой информации, а также на сайте общественной организации – http://spravedluvist.com.ua

С уважением Руденко К.А., председатель правления ОО «Мы за справедливость»