Коли залишаєшся наодинці з природою, може трапитися всяке. Якщо нема під рукою бинта, вати, йоду, пластиру, альбуциду, на допомогу прийдуть... рослини.

При пошкодженнях шкіри зазвичай використовують листя подорожника або деревію. Їх промивають і, злегка розім’явши, прикладають до ранки. При сильніших пораненнях, з кровотечею, до цих трав додають дезінфікуючі — пір’я цибулі або часнику. Як і звичний йод, вони печуть, але й не менш ефективні. Можна скористатися також розім’ятим листям чи корінням хрону.

Добре загоює і дещо знеболює рани, зокрема й водяні мозолі, свіжий сік чистотілу, яким змочують уражене місце. Спочатку він дуже пече, але біль швидко проходить. Ранку змащують кілька разів на день до повного загоєння. Такою ж властивістю наділені суцвіття нагідок (календули) та звичайного гіркого полину.

На рани, що важко загоюються, накладають у вигляді компресу листя мати-й-мачухи. З цією ж метою застосовують також водні відвари звіробою і сухоцвіту болотного. Сухоцвіт — невисокий однорічник з майже непомітними жовтими кошиками квіток. З’являється він у червні-липні на грядках як бур’ян, особливо полюбляючи картопляні поля.

При сильних ударах, що не супроводжуються ушкодженням шкіри, або для загоєння ранок уже після того, як вони продезінфіковані й кровотеча зупинена, допомагає листя лопуха. Його прив’язують до ушкодженого місця і регулярно (тільки-но підсихає) замінюють свіжим. Розсмоктує синці й згадана уже календула.

Для швидкого дозрівання нариву використовують листя настурції. Особливо в тих випадках, коли нагноєння спричинене не тільки забрудненням ранки, а й скалкою, що залишилася в ній. Таку ж дію мають і припарки із сухої трави буркуну лікарського.

При болю в горлі найкращий засіб — пелюстки троянди або шипшини. Їх розтирають у кашку з цукром і п’ють з гарячим чаєм, а теплим концентрованим настоєм пелюсток полощуть горло. Для полоскання можна також використовувати настій квіток липи або мальви, ефективніше — в суміші з ромашкою. При ангіні та ларингіті заварюють концентрований чай зі шкірки антонівських яблук.

Якщо в результаті переохолодження почалося запалення сечового міхура, до візиту в по-ліклініку спробуйте скористатися старовинним засобом: настоєм квіток глухої кропиви (1 столова ложка квіток на склянку окропу або 3-4 ложки сухої трави кропиви). За день випивають 1—2 склянки настою.

Раптові сильні болі, пов’язані з рухом каменів у нирках або печінці, особливо після напруженої фізичної роботи, допоможе зняти теплий відвар насіння моркви (1 столова ложка на склянку окропу). Але звернутися до лікаря все одно потрібно.

При кишкових інфекціях рекомендується суміш звіробою, ромашки і м’яти. Столову ложку суміші заливають склянкою окропу і п’ють по 2—3 склянки на день.

Хорошим засобом від проносу вважається коріння і плоди кінського щавлю. Їх заварюють по 1—2 столові ложки на склянку окропу і випивають відразу за один прийом.

Від надмірного вживання свіжих або погано проварених овочів багато хто скаржиться на болі в кишечнику. Для попередження метеоризму в усі овочеві страви слід додавати пряні трави: кріп, петрушку, коріандр, кмин, гісоп, базилік. Цими ж травами, окремо або в будь-яких сумішах, не тільки попереджають, а й лікують метеоризм. На склянку окропу заварюють зазвичай 1 столову ложку насіння кропу, селери або коріандру. Випивають натщесерце, за необхідності повторюють лікування упродовж кількох днів.