Минулий тиждень був емоційно складним: майже щодня від поліції надходили новини про зникнення, зґвалтування чи вбивства дітей. Багато українських батьків охопив панічний страх. Вони не знають, як захистити рідну кровинку від ґвалтівників та вбивць. На батьківських форумах матері пишуть: більше не відпускають малих самостійно до магазинів, розважальних гуртків чи бавитися на подвір’ї...

Після вбивства 11-літньої Дарини Лук’яненко в Україні активізувалася тема щодо покарання ґвалтівників дітей. Зокрема, люди почали говорили про відновлення смертної кари для таких злочинців.

Заступник голови Національної поліції України В’ячеслав Аброськін закликав підписати петицію щодо посилення покарання для тих, хто здійснює злочини проти дітей на сексуальному підґрунті. Зокрема, він написав: «Може, все ж таки приймемо наш закон заради пам’яті про Дарину Лук’яненко чи Аліну Васютину з Гірника, яка два роки тому була зґвалтована та закатована покидьком? Скільки ще дітей ми маємо втратити?».

Українці не залишилися байдужими. Після злочинів, що сколихнули країну, петиція про посилення покарання за сексуальне насильство над дітьми набрала необхідну кількість голосів.

Які зміни пропонує законопроект, розроблений, до речі, ще два роки тому?

Запровадження єдиного реєстру осіб, засуджених за статеві злочини щодо дітей. Не можна допускати до роботи в дитячих установах осіб, які раніше засуджувалися за сексуальне насильство над неповнолітніми. Доступ до реєстру матимуть правоохоронні органи і Мін’юст, а інформацію отримуватимуть керівники дитячих установ.

Посилення відповідальності за статеві злочини проти дітей.

Хімічна кастрація. Це міра медичного характеру, передбачена для осіб, які вчинили особливо тяжкий статевий злочин проти дитини або мають поставлений психіатрами діагноз — педофілія. Хімічна кастрація — це введення медичних препаратів в організм людини, які знижують статевий потяг і діють протягом певного часу.

До слова, подібні норми — поширена у світі. І за нею також стоять дитячі життя… 29 липня 1994 року в Гамільтоні, штат Нью-Джерсі, семирічна Меган Канка була зґвалтована й убита сусідом Джессі Тіммендекасом. Трагедія привернула широку увагу громадськості до проблеми сексуальних злочинів проти дітей і призвела до ухвалення в травні 1996-го «Закону Меган». Згідно з ним громадськість отримала доступ до інформації про місцезнаходження злочинців, засуджених за скоєне на сексуальному ґрунті. Тоді весь штат Нью-Джерсі піднявся з вимогою прийняти відповідний закон і люди домоглися свого.

Капітан поліції Дмитро Ревун у своєму Фейсбуці написав, що до нового складу Верховної Ради він й актив платформи «Захист прав дітей» планує подати більш розширений законопроект. Окрім хімічної кастрації та єдиного реєстру злочинців, пропонується, наприклад, особам, які вчинили сексуальне насильство щодо дітей, заборонити наближатися до шкіл на відстань 600 метрів, до дитячих ігрових майданчиків, дитячого транспорту, будь-якої зони дитячого відпочинку — на 100 метрів. Зобов’язати ґвалтівників повідомляти про зміну свого сімейного стану кожні три місяці, довічно проходити повторні реєстрації, відповідати на певні питання поліції і фотографуватися. Крім цього, публі-чний реєстр повинен відображати інформацію про те, де і як злочинець відбував термін і на підставі чого він був звільнений, з ким спілкується, до яких організацій належить, подробиці про скоєний ним злочин тощо.

Тим часом експерти встановили причину смерті Дарини Лук’яненко з Іванівки. Дитина загинула внаслідок колото-різаної рани шиї — підозрюваний пошкодив сонну артерію. Слідчі дотримуються версії, що злочин скоєно на сексуальному підґрунті. Миколу Тарасова відправили до слідчого ізолятора без можливості внесення застави.