В Одеському художньому музеї, який з приходом нової дирекції став на шлях концептуальних змін, а точніше — створення музею нового формату на основі збереження традицій, в оновленій залі відкрилася унікальна виставка. Назва вернісажу: «Нонконформісти: музейний формат».

Презентуючи виставку журналістам та чисельним гостям, директор музею Олександр Ройтбурд сказав:

— Цю залу ми відкриваємо дуже несподіваним проєктом — виставкою робіт великого формату одеських нонконформістів з колекції одеського — і київського вже! — колекціонера, галериста, мецената, культуртрегера Анатолія Димчука.

І розповів історію про те, як одного разу, ще в часах радянщини, безсумнівно талановитий художник Валентин Хрущ приніс на виставком невеличку свою роботу, тоді як спілчани поприходили з величезними картинами. То був своєрідний протест художника проти офіціозу, який базувався на держзамовленнях та держзакупівлях. Тому художники-нонконформісти писали для себе та близьких друзів, це була не надто заможна інтелігенція, що жила у малогабаритних квартирах — не в таких палатах, як нинішні хазяї життя. Тому весь одеський нонконформізм існує у малому, камерному форматі. Що то були за роки — не всі нині знають. На жаль? Ні, на щастя. Нехай залишаються вони в історії… Минав час, якісь табу зруйнувались, ідеологічні бар’єри було підірвано, легше стало дихати…

2013 року в київському «Мистецькому арсеналі» демонструвалася велика виставка «Одеська школа. Традиції та актуальність», назагал понад 500 робіт. У рамках цього вернісажу було показано проєкт, що зібрав одеських нонконформістів. Це — Ігор Божко, Валерій Басанець, Олег Волошинов, Віктор Маринюк, Євген Рахманін, Василь Сад, Сергій Савченко, Олександр Стовбур, Володимир Стрєльников, Володимир Цюпко. Художникам було запропоновано вийти за межі звичного для них малого та середнього формату і створити великоформатні картини. Для цього навіть виділили окрему залу. Авторами ідеї та втілення проєкту стали художник Ігор Гусєв та Анатолій Демчук. Ефект був неймовірний.

— То була надзвичайна подія, — згадував на відкритті нинішньої виставки в Одеському художньому музеї Віктор Маринюк. — Кияни казали: грандіозно! Та й не дивина! Нам не звикати до великих розмірів: одеські нонконформісти тривалий час змушені були працювати в монументальному мистецтві, там хоч трішечки можна було втілити свої ідеї.

Що то є розмір! Увіходиш до зали — й одразу втрапляєш наче в інший світ. Величезні полотна — 150 на 200 — дають цілковито інакше сприйняття. Полотно прочитується поглиблено, ти бачиш художника, творця, кожен з них — наче несподівана книжка знаного автора, який відкривається вже зовсім інакше. Тим, котрі кілька років тому ходили на виставки в галерею Nt-Art в районі парку Шевченка, що їх часто уряджав Анатолій Димчук, знайомі ці імена. На нинішній виставці вони зазвучали цілковито по-новому, потужніше, яскравіше.

Як зауважила на відкритті експозиції історик, екскурсовод, організатор-координатор творчих та соціальних проєктів Тетяна Токарчук, вони цілком до порівняння з авангардними течіями 1910—1920-х років, це пошук нових форм творчого вираження, свобода та індивідуалізм.

Валерій Басанець:

— Твір художника мусить бути показаний на виставці. Як написана книга має вийти друком і бути прочитаною, а створена музика — почутою. Тоді одразу видно, хто є хто. В Одесі були чудові виставки нонконформістів. А та, в «Мистецькому арсеналі» — надзвичайна. На жаль, дуже мало свідчень лишилось про неї.

Людей набилося у виставкову залу — давно такого ажіотажу не було, хіба що з нагоди приїзду мистецького гуру. І повнісінько молоді, звісно, творчої — молодих мистців, студентів… Стоять, роз-глядають, дивуються… Вигуки захоплення, жвавий обмін враженнями… Нинішня молодь чутлива до таких речей: було б це неактуальним, чимось застарілим, нецікавим сучасній людині, ці молоді люди пішли б одразу…

І, нарешті, слово Анатолію Димчуку:

— Я щасливий тим, що можу показати в Одесі ці роботи, показати їх в оновленому виставковому просторі. Коли ми запропонували художникам великий формат, для когось це було органічним, для когось — незвичним, бо звикли до камерності. Та головною ознакою одеського нонконформізму завжди були приватність, інтимність. У великому форматі це добре видно…

Упорядники виставки віддали шану Олександру Стовбуру і його творчості — мистцеві, котрий пішов із життя на початку нинішнього червня. Відвідувачі вперше заходять до невеличкого простору з картинами цього художника різних років. А в основній залі можна побачити його роботи й у великому форматі.

Роман КРАКАЛІЯ.

НА ЗНІМКУ: творче об’єднання «МАМАЙ» (В. Цюпко, В. Сад, І. Божко, В. Стрельников, В. Басанець, В. Маринюк, О. Стовбур, С. Савченко).