Тема номера: наскільки оновилась школа?

Не відкрию секрет, якщо скажу, що протягом останніх двох літніх місяців в хлівах жителів Любашівщини вдвічі або навіть утричі зменшилося живності. У селянина це «живі» гроші. Кабанчики, телята, кізки і навіть корівчини-годувальниці обмінювалися господарями на гривні, щоб зібрати школярів та студентів на навчання. У той час, коли закупівельна ціна за кілограм живої ваги зменшується, ціни на споживчі товари продовжують стрімко зростати. Й сьогодні на підготовку одного школяра батьки витрачають щонайменше 3,5 тис. грн. Сума може варіюватися в залежності від якості й кількості куплених товарів. Навіть скасування обов’язкової шкільної форми не знизило тиск на їхні гаманці, оскільки батьки намагаються одягнути своїх чад гарно і вишукано, а відповідно — дорого.

Віталій Унтілов з Любашівки, щоб зібрати у школу-гімназію семикласника Вітю і першокласника Максима, забив і реалізував трьох свиней. Щось з м’яса-сала залишилося родині на харчування, але велика частка вторгованих грошей пішла на збирання до школи. За попередніми підрахунками, на школярів витрачено 15 тис. грн. То це ще зекономили, бо купували одяг та канцелярські товари в Одесі. Наприклад, гарний костюм у райцентрі коштує 2,5 тис. грн, а на одеському ринку «7-й кілометр» — дешевше.

Молода мати трьох школярів з села Гвоздавка Перша, з яких менший йде у перший клас, лише канцелярії закупила майже на тисячу гривень. Список необхідного шкільного приладдя залишається таким же, а ось ціни у крамницях зростають. Тому вартість стандартного набору канцелярії збільшується з кожним роком. Одяг, взуття, білизна потягнули з гаманця ще понад 14 тис. грн. Влітку батьки першокласників також витратилися на підготовку класу для НУШ. Довелося продати двох бичків і дещо витратити із заощаджень, зароблених татусем школярів за кордоном.

Варто додати, що витрати на першокласника будуть ще більшими, бо вдома також потрібно обладнати робоче місце для майбутнього школяра.

Гвоздавчанка Ганна Спину приїхала у Любашівку, щоб зібрати на свято Першого дзвоника семикласницю Катю і дев’ятикласника Василька. Ще двійко синів уже працюють. Чоловік зі старшими трудяться на будівництві в Києві зварювальниками. Перерахував зарплатню, з якої вже витрачено понад 10 тис. грн.

Десятикласниця Даша Савіцька з Любашівки скуповувалася в Одесі, де працює її мама. Батько — Ігор Борисович, фермерує у Йосипівці Савранського району. Аграрій відомий своєю благодійністю, зокрема звів у селі капличку. Дівчина розповіла, що знає ціну заробленим батьками грошам, тому намагалася вибирати обновки не надто дорогі.

Валентин і Марина Андрієнки з Бобрика Першого працюють у Польщі, патраючи курятину, бо у селі роботи немає. Їхній син Денис йде у 8 клас. Поки батьки трудяться, його вихованням займаються дідусь з бабусею. Щоб зібрати школяра, витратили не менше 10 тис. грн. А ще школа, де вчиться син, змінила юридичну адресу, переїхавши у Янишівку. А це не зручно. Тому багато невдоволених батьків переводять своїх дітей у сусідню школу, до с. Бобрика Другого. Навіть виклопотали у райвідділі освіти шкільний автобус, щоб вчасно доставляти дітей до навчального закладу.

Дмитро Зарванський з Іванівки, закінчивши дев’ять класів, здобуватиме професію механізатора в Ісаївському професійному аграрному ліцеї. Гроші на одяг, взуття та інші речі заробив сам. Три місяці пас громадську худобу за 200 гривень в день. Для села це непогані заробітки, бо охочих стати пастухом не дуже багато. На цю важку роботу погоджуються йти хлопці лише з найбідніших сільських сімей. Тож його меншого братика-першокласника Івана, який навчатиметься в Любашівському ліцеї, мати збирала самотужки і то, завдячуючи державній допомозі по безробіттю.

Останній місяць літа абсолютно для всіх мам і татусів був сповнений турботами, щоб заощадливо зібрати дитину до школи.