Сьогодні на шпальтах «Одеських вістей» ми започатковуємо нову рубрику – «Віч-на-віч з громадою». Тут ми надаватимемо слово депутатам обласної ради, іншим представникам місцевого самоврядування, посадовцям різних органів влади, керівникам державних інститутів. Усім, хто має служити народові, а відтак й усім нашим громадам. Усім, хто має якось звітувати перед людьми, чиє життя вони зобов’язані робити кращим.

Першим гостем рубрики «Віч-на-віч з громадою» у нас є перший заступник голови Одеської обласної ради Вадим Шкарівський. На цю посаду Вадим Миколайович був обраний зовсім нещодавно – в результаті «кадрових» позачергових сесій, котрі пройшли не без скандалу. Відставка Анатолія Урбанського, котрий полишив пост голови облради у зв’язку з обранням до парламенту, створила передумови для своєрідної кадрової революції. Втім, сценарій, котрий вимальовувався спочатку, не був реалізованим. Штовханина в президії та галас протестувальників внесли певні корективи в перебіг подій. Хоча Вадим Миколайович не схильний переоцінювати вагомість цих гомінких чинників.

– Вуличні протести – то тільки вершина політичного айсбергу. Найвагоміші мотиви не бувають на поверхні. Так, на позачерговій сесії, що відбулася 16 серпня, ми справді планували запропонувати в якості керівника облради представника нашої фракції, а саме – Віталія Саутьонкова. Я думаю, що це не так непокоїло громадськість і активістів, як тих людей, які були в залі і не хотіли розпрощатися зі своїми кріслами – тому що вони до них звикли, і їм там було досить комфортно. Те, що в керівництві обласної ради не була представлена опозиція – це було від початку неправильно, надто ж коли зважити на те, що наша фракція була і є найбільшою в обласній раді – ми набрали найбільшу кількість голосів на місцевих виборах 2015 року. Так само високий результат ми показали і в 2019 році на президентських виборах і парламентських. Тут навіть зріс відсоток людей, які за нас проголосували, які нам довіряють. І на сесії облради 21 серпня ми, по суті, повернулися до усталеної і, загалом, справедливої практики, коли першим заступником голови облради стає представник опозиції.

– Чи можна сказати, що ваша політична сила таким чином отримала бодай часткову сатисфакцію за те, що при початку каденції не отримала головну посаду в облраді, хоча за результатами виборів цілком могла на неї претендувати?

– Мабуть, що ні. Ми претендували на першу посаду і від усіх інших – відмовилися. Була створена коаліція в БПП , «Довіряй ділам» , «Наш край», «Відродження», «БЮТ», і всі ці фракції, всі партії підтримували Блок Петра Порошенка і в унісон голосували всі чотири роки. А ми з якою програмою виходили на вибори, тієї ж дотримуємося і нині, а тому залишилися в опозиції і відстоювали інтереси наших виборців.

– Ви кажете, що послідовно і постійно були опозицією до решти обласної ради. Зараз, по суті, ситуація така, що опозиціонерами є уся обласна рада. Адже навряд чи БПП та інших коаліціянтів можна назвати союзниками тієї команди, що перемогла на президентських і парламентських виборах. Чи склалося так, що всі фракції облради опинилися зараз в одному опозиційному човні? Чи все-таки є опозиція всередині опозиції?

– Перш за все тут слід з’ясувати – в опозиції до кого? Як такої, державної влади на сьогоднішній день немає. У нас є облдержадміністрація, є там керівник? Є виконувач обов’язків. Керівника немає. В державі є президент, є Кабмін, є ВР. Вони щось зробили за цей час для країни? Можливо, щось зробили, але наразі я поки що не бачу. Бути в опозиції до того, чого немає, – неможливо.

– Протестна риторика, що супроводжувала останні позачергові сесії, базу­валася на тому, що коаліція БПП і опозиційників – це державна зрада. Власне, чи існує насправді такий блок?

– Немає у нас ніякого блоку, у нас зовсім різні політичні погляди. Якщо вони змінять свої політичні погляди і будуть ставати на нашу платформу й підтримувати ті ідеї, які ми несли всі 4 роки, це інша мова. На їхню платформу ми ніколи не станемо. Жодної змови тут не було і не могло бути.

– Останнім часом це справді звична картина, коли склад будь-якої ради – обласної і Одеської зокрема – неоднорідний. Там представлені різні, часом – конкуруючі, політичні сили. Але при вирішенні важливих для регіону питань вони повинні діяти злагоджено. У цій конфігурації, що утворилася зараз, є можливість якось винести за дужки політику і займатися господарчими питаннями, які стоять перед областю?

– Ми на це найбільше сподіваємося, тому що, повторюсь, у нас зараз такий собі вакуум влади утворився, і в більшості своїй всі політичні питання зосередилися на рівні держави. А в області треба займатися більше господарськими справами, наповненням бюджету, дорогами, школами і т. ін. Ці питання мають об’єднувати всіх депутатів різних політичних сил і політичних напрямів.

– Отже, про конкретні господарчі справи. Ваш перший робочий візит в якості вже першого заступника голови був до Ізмаїльського району, до округу, у якому Вас було обрано до обласної ради. Це ж не випадково?

– Ну, мабуть, не випадково, тому що я там завжди був присутній, завжди працював, і я знаю глибоко питання, які потрібно вирішувати у цьому районі. Я вже не раз казав про озера Дунайські, про проблеми самого Дунаю – судоходної артерії, яка з’єднує нас з Європою. Це масштабні і нагальні питання, які вирішити за рахунок одного лиш обласного бюджету – неможливо. Тут потрібне втручання і державних органів влади. Ми до них звернулися, але, на жаль, не отримали від них навіть і відповіді.

– Ви якось казали, що ваша партія координує роботу своїх представників на всіх рівнях влади. Фракція «Опозиційна платформа — За життя» у Верховній Раді зараз є. Невже через неї не можна було підняти питання Дунайських озер?

– Це питання ми піднімали, воно ставилося і перед фракцією, і фракція виносила його на Кабінет Міністрів, на Міністерство екології. І тільки завдяки гарним стосункам з керівниками Мінекології, мали деякі зрушення. Але я не хотів би, щоб ми вирішували питання на якихось особистих контактах – є Одеська облдержадміністрація, є облрада, це органи влади в регіоні. Якщо сесія одноголосно звертається до Кабінету Міністрів про прийняття якихось невідкладних заходів, то уряд має відгукнутися, якось відреагувати.

Ми, в свою чергу, чекати, доки центральний орган влади щось вирішить, не будемо. Ми вже плануємо через тиждень, десь на 12 вересня, провести виїзне засідання облдержадміністрації, облради, облводгоспу, районних адміністрацій, рад Болградського, Ренійського, Ізмаїльського районів, м. Ізмаїл, тому що вони теж прив’язані до цієї проблеми. І ми відпрацюємо всі питання, які ми можемо вирішити на місцевому рівні. Бо якщо ми будемо чекати, що нам скаже Кабмін, навесні на 108-му км Дунаю розмиє цю дамбу, і ми отримаємо мінімум 5 тис. га затопленої території, яку ми вже більше ніколи не рекультивуємо.

– Ще одне гостре питання, що стосується Вашого округу і Бессарабії загалом. Це децентралізація. Як ми знаємо, на Одещині цей процес йде не надто швидко, і особливо він пригальмовує на півдні області. Чи варто його форсувати?

– Це справді важка і нагальна проблема, особливо на півдні області. Південь області – найбільш багатонаціональний. Є населені пункти, села, між якими жодного сполучення. Зараз ми зробимо об’єднання громад, зведемо велику кількість населених пунктів в одну громаду. А інфраструктури немає. Наскільки я розумію – це така була фішка для того, щоб не своїми руками, а руками місцевих жителів можна було скоротити школи, лікарні, дитячі садки тощо. Як приклад для всієї України нам зараз наводять Польщу. Але, по-перше, в Польщі децентралізація тривала більше 12 років. У нас же, коли почалася реформа децентралізації, було поставлене питання, що от півроку – і провели децентралізацію. По-друге, Євросоюз виділив мільярди євро для того, щоб вони привели інфраструктуру до ладу. По-третє, Польща за територією в кілька разів менша за Україну. Нам на сьогоднішній день коштів ніхто не виділяв на децентралізацію.

Є ще етнічне питання. Є села на всьому півдні України і Одеської області, де компактно проживають національні меншини. Об’єднати ці села буде важко.

Крім того, я не певен, що ми щось виграємо від такого об’єднання. Якщо суть у тому, що ми залишаємо якісь податки на місцевому рівні, то давайте залишимо їх на рівні села. Є села досить великі, по 3-4 тисячі, є по 6 тисяч населення на півдні Одеської області. Давайте спробуємо, залишимо їм ці податки, може їм не потрібно об’єднуватись, може вони будуть самодостатніми. Торік 1 вересня я був у селі Багате Ізмаїльського району. Там 54 першокласники. Це два класи по 27 учнів. Я не думаю, що в центрі або на півночі Одеської області є села з такою кількістю учнів.

– Відстежуючи політичну тенденцію в країні, ми мусимо припускати, що буквально через кілька місяців ситуація може кардинально змінитися. Ми не знаємо, хто на яких командних посадах буде вже через кілька місяців. З огляду на це, у Вас особисто, у вашої фракції немає такої вичікувальної позиції – почекаємо, що трапиться у ці місяці, а потім будемо працювати? Чи все-таки є конкретні, нагальні завдання, які будуть вирішуватись тут і зараз?

– Якщо чекати, хто прийде і що будуть вони робити, а ми вже потім вирішимо, як поводитися далі, то це шлях в нікуди. Ми працювали всі 4 роки не зупиняючись, не зупиняємося і зараз. У нас є свої плани.

Як і раніше, найнагальніше для нас – це мир в країні. Це лише здається, що війна там, далеко, вона не стосується Одеської області. Це не так. Тому що наші діти, наші рідні, на жаль, змушені в цьому конфлікті брати участь. Як тільки там згасне війна, це буде відчутно скрізь, на всій території країни, в тому числі і в нашій області.

Крім того, області потрібен якийсь чіткий і комплексний план соціально-економічного розвитку – хоча б на років 10-15. План, котрий був би чітко виписаний, затверджений і обов’язковий для виконання, незалежно від того, хто опиниться при кермі області.

– Щойно ми говорили про масштабний конфлікт на сході країни, але ми маємо і багато локальних конфліктів, в тому числі і на Одещині. У Вашому окрузі є село Лощинівка. Там були антициганські заворушення, пов’язані з убивством дівчинки. Вам доводилось у цю ситуацію втручатися, якось сприяти її розв’язанню?

– Я про цю ситуацію дізнався тоді, коли вона вже сталася. А все сталося через те, що наші правоохоронні органи не працювали, як слід, і заплющували очі на те, що роми організували склади з наркотиками. Якби це все вчасно вони локалізували – цього б не було. А зараз повернути все на вихідні позиції, щоб до села повернулися роми, які там мешкали, – це неможливо. А сільського голову досі по судах тягають, мовляв, він перевищив свої повноваження. А якби він тоді не втрутився, могло бути багато постраждалих, мабуть, не всі залишилися б в живих.

– Ви мешкаєте в Одесі. Ваш виборчий округ – в Ізмаїльському районі. Вам і раніше було непросто туди дістатися. А зараз обов’язків ще додалося. Чи залишиться у Вас час на роботу з Вашим округом?

– З Одеси до Ізмаїла досить далеко, але я завжди знаходив час і намагався якомога частіше бувати в окрузі, в кожному його селі. Незважаючи на те, що в мене справді зросло навантаження, зросла кількість обов’язків. В районі я був в неділю, бо розумів, що питання дуже екстрене, а затягувати його нема як, а в робочі дні навантаження на роботі досить велике. Через те використовую вихідні дні.

– Що, по-Вашому, може стати запорукою подальшої успішної, результативної роботи обласної ради?

– Я думаю, що, мабуть, перше – це увага, передусім до суто господарських питань. Слід буде трішки забути свої політичні амбіції та лозунги...

Досьє «ОВ»

Вадим Шкарівський, перший заступник голови Одеської обласної ради

Народився 3 серпня 1966 року в селі Велика Березянка Таращанського району Київської області. Першу вищу освіту отримав у військовому училищі в Челябінську за спеціальністю інженер-механік. Відтоді 20 років прослужив у прикордонних військах, звільнився в запас у званні підполковника. Потім поступив до Одеського інституту народного господарства (зараз – Одеський національний економічний університет). Тут отримав економічну освіту за спеціальністю «Банківська справа». Керував підрозділом в «Імексбанку», очолював управління в міністерстві фінансів АР Крим, на рубежі 2013-2014 років був радником голови Одеської ОДА, коли цю посаду обій­мав Микола Скорик.

Член Політичної партії «Опозиційна платформа — За життя», мешкає в місті Одесі. 2015 року став депутатом облради. 21 серпня 2019 р. на позачерговій сесії обраний першим заступником голови Одеської обласної ради.