У вівторок, 1 жовтня, Президент Володимир Зеленський у Києві провів брифінг, присвячений підписанню представником України так званої «формули Штайнмаєра». Спілкуючись з журналістами, глава держави зауважив, що «червоні лінії» у новому законі (про особливий статус ОРДЛО — Л.З.) не будуть перейдені. Але не сказав, про які лінії йдеться.

ДИКТАТОРАМ І ТЕРОРИСТАМ ЗАКОН НЕ ПИСАНИЙ

Про «червоні лінії», які не можна переходити, з різних приводів і в різний час говорили багато різних політиків. Але такі лінії не лише переходили. По них топталися і ногами розмазували. Найкрасномовнішим прикладом була по-літика Барака Обами щодо Сирії. Президент США публічно й неодноразово застерігав Башара Асада від переходу «червоної лінії» — застосування хімічної зброї проти військ опозиції у громадянській війні. Однак господар Білого дому, коли таку зброю застосували, нічого не зробив. І дозволив двом диктаторам, Асаду і Путіну, перемогти США морально.

Цілком імовірно, що в новому законі про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької і Луганської областей Верховна Рада і Президент не перейдуть «червоних ліній», як вони це розуміють. Тобто, до виведення іноземних військ і незаконних збройних формувань терористів та взяття під контроль кордону з Росією не дадуть «добро» на проведення місцевих виборів. Але хто сказав, що «червоні лінії» не перейдуть терористи?

Для бандитів, до речі, ні червоних, ні фіолетових ліній у війні проти України просто не існує. Не минуло й доби після підписання Кучмою в Мінську «формули Штайнмаєра», як ватажки терористів Денис Пушилін і Леонід Пасічник дали інтерв’ю Донецькому агентству новин і публічно виступили на ТБ зі своєю оцінкою документів, підписаних у рамках Тристоронньої контактної групи.

Вони заявили, що «завдяки Росії, Німеччині та Франції підписали, нарешті, формулу Щтайнмаєра, яка гарантує Донбасу особливий статус. Таким чином, визнається особливе право народу Донбасу на самостійне визначення своєї долі. Ми самі будемо вирішувати, якою мовою говорити, якою буде наша економіка, як буде формуватися наша судова система, як захищатиме громадян наша народна міліція і як ми будемо інтегруватися з Росією». Президент Зеленський, вважають терористи, «не розуміє, що не йому вирішувати, коли у нас пройдуть вибори, а нам. Ніякого контролю над кордоном київ-ська влада не отримає».

Чи можна за такої позиції проводити «червоні лінії» і де вони (з українського боку) повинні проходити? Чи можна припустити, що якщо з Кремля надійде команда «струнко», незаконні збройні формування в ОРДЛО цю команду виконають і шеренгою підуть до виборчих дільниць голосувати відповідно до україн-ського законодавства? А якщо підуть, то кого оберуть, визначаючи долю «народу Донбасу»? Чи не своїх убивць з російськими паспортами?

«Червоних ліній» у гібридній війні з Україною, мені здається, нема і в Путіна. Вони були перейдені Росією під час анексії Криму, а на Донбас не поширюються взагалі. Підписання представником України «формули Штайнмаєра» як умови для зустрічі лідерів «нормандської четвірки» було висунуто Кремлем не для того, щоб перезапустити Мінський процес у потрібному для себе напрямку, а для того, щоб позбавити Зеленського свободи маневру. Як на зовнішньому – дипломатичному, так і на внутрішньому – політичному – фронтах.

ЗАРАДИ ІМІДЖУ МИРОТВОРЦЯ

На зовнішньому фронті, втім, Володимир Зеленський потрапив у пастку і без допомоги Путі-на. Оприлюднення змісту частини телефонної бесіди з Дональдом Трампом від 25 червня і вкрай невдалі підсумки особистої зустрічі з президентом США фактично посварили главу україн-ської держави з президентом Франції Емманюелем Макроном, канцлером ФРН Ангелою Меркель і керівництвом Євросоюзу у Брюсселі. Сподіватися в цьому контексті на активну підтримку лідерів Франції і ФРН під час майбутньої зустрічі «нормандської четвірки» було б наївно. Якщо зустріч найближчим часом і відбудеться, то йтиметься не про підтримку, а про тиск на Україну. У тому числі – за допомогою «формули Штайнмаєра» в російській інтерпретації.

Чи зможе Володимир Зеленський витримати такий тиск – велике питання. І якщо не витримає, то надалі де будуть проведені ним «червоні лінії»? Підписання Кучмою «формули Штайнмаєра» вже зараз в Україні на всіх кутах називають капітуляцією, а колишній радник Путіна Андрій Ілларіонов цю подію називає прямою, широкою, добре мощеною дорогою до знищення суверенітету України.

У парламенті опозиційні фракції «Батьківщини», «Європейської солідарності» і «Голосу», а також низка депутатських груп уперше об’єдналися в неприйнятті документів, підписаних у Мінську, і заявили про це у Верховній Раді на зустрічі із Зеленським. У правильності своєї політики Президентові довелося переконувати навіть фракцію «Слуг народу».

При цьому робота з імплементації згаданої формули в новий закон про статус ОРДЛО фактично ще не почалася і важко сказати, чи почнеться взагалі. Старий закон втратить силу 31 грудня 2019 року. І цілком можливо, що Верховна Рада просто продовжить його дію, як це сталося раніше з подання Президента Порошенка. У цьому законі, нагадаю, пріоритет відданий блоку безпеки. Тобто до виведення іноземних військ, незаконних збройних формувань та озброєння, а також встановлення Україною контролю над державним кордоном проведення місцевих виборів в ОРДЛО неможливе.

З багатьох точок зору, продовження дії цього закону – найраціональніше, що можна придумати за нинішніх обставин. І заявити, що з такого шляху ми не зійдемо, а ви, шановні партнери, союзники і вороги, хоч головою об свої формули бийтеся. Але от біда — саме таку позицію, рятуючи країну ціною важких втрат, відстоював п’ятий Президент України Петро Порошенко. І відстояв.

Визнати правоту попередньої влади у зовнішній політиці шостий Президент України не може. Для нього це означає втратити в очах прихильників імідж миротворця. Піти на значні поступки агресорам та окупантам Володимир Зеленський теж навряд чи зважиться. Залишається, вочевидь, звичний шлях — ні миру, ні війни.

Цим шляхом нам, здається, доведеться іти ще довго.