«Укрпошта» оголосила, нарешті, про відкриття передплати газет і журналів на 2020 рік. Отже, із 15 жовтня стартувала найважливіша, а можна сказати й визначальна для періодичних видань, у тому числі й для «Чорноморських новин», кампанія, результати якої, без перебільшення, порівнянні з гамлетівським «Бути чи не бути?».

Кажу «без перебільшення», бо вже маємо чимало прикладів, коли, здавалося б, стабільні в усіх сенсах ЗМІ відмовляються від своїх друкованих версій, залишаючи лише електронні, чи й узагалі зникають з інформаційного простору. На жаль, такі реалії: ціни на папір, поліграфічні та поштові послуги невпинно ростуть, а платоспроможність потенційних передплатників (а це, здебільшого, пенсіонери, ті, кому не доступний інтернет) через таке ж невпинне здорожчання життєво необхідного (хліб, картопля, молоко і самі знаєте що) падає. Ой як непросто тут заощадити ще й 300—400 гривень на річну передплату!

Ми, працівники редакції, це дуже добре розуміємо, бо й самі в такій ситуації: не отримавши спочатку року жодної копійки з обласного бюджету (йдеться про визначене законом пріоритетне право реформованих, себто роздержавлених, ЗМІ, а до таких належить і «Чорноморка», на укладання договорів про висвітлення діяльності місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування), змушені були настільки «оптимізуватися», що можемо говорити про видання «ЧН» майже на волонтерських засадах. Але іншого виходу наразі нема, бо для нас найголовнішим є те, щоб зберегти єдину на Одещині обласну українську незалежну газету. Це завдання №1 стоїть і на наступний рік, який, судячи з усього, навряд чи стане для нас, газетя-рів, сприятливішим.

Отже, як і дотепер, розраховуємо на власні ресурси (мова, передусім, про залучення реклами, набридливої, вочевидь, для читачів, але рятівної для газети) і на вас, шановні наші друзі-передплатники. Бо ж доля «Чорноморки» прямо залежить від її накладу. Зрештою, це найперше свідчення того, чи потрібний українцям нашого краю україномовний часопис, а чи вони читатимуть чужомовні.

Як уже мовилося раніше, попри те, що поштовики підвищили тарифи на свої послуги, поліграфісти — на свої, редакція, щоб зберегти нинішніх читачів і заохотити нових, вирішила не збільшувати передплатну ціну на наступний рік. Сподіваємося на те, що коло друзів «Чорноморки», тих, кому дороге українське слово, примножиться. Бо як і століття тому надактуальними залишаються слова Івана Огієнка з його «Науки про рідномовні обов’язки…»: «Кожний свідомий громадянин мусить щедро підтримувати свої національні періодичні й неперіодичні видання, даючи їм тим змогу нормальніш розвиватися. Добрий стан національних видань — то могуча сила народу й запевнення розвою рідної мови, а висота їх накладу — то ступінь національної свідомості народу».

Тож будьмо разом і в році 2020-у!