Приблизно два місяці тому муніципалітет польської Лодзі передав Одесі скульптуру пінгвінчика Пік Пока, героя відомого мультфільму. Напередодні 225-го Дня народження Південної Пальміри ця фігурка прикрасила Парк Перемоги і стала черговим свідченням близьких стосунків наших міст. Адже Одеса та Лодзь з 1993 року є побратимами, які мають чимало спільного. Хоча про братерство (чи, вірніше, сестринство) та про життя Лодзі взагалі мають уявлення не так багато одеситів. Тому ми, скориставшись запрошенням Закордонного осередку Польської туристичної організації, поїхали до цього міста, щоб на власні очі побачити, як і чим воно живе зараз.

Історичний екскурс

Історія Лодзі налічує майже 600 років, але свого розквіту вона досягла в XIX і XX століттях. Промислове місто давало робочі місця багатьом людям, сюди тяглися іноземні промисловці. Перші мануфактури і механізовані фабрики зараз цінуються як пам’ятки архітектури в стилі класицизму. Пізніше в Лодзі з’явилися цегельні заводи, побудовані на основі залізобетонних конструкцій, а місто стало називатися «польським Манчестером». І так тривало аж до другої половини ХХ століття.

Про сьогодення Лодзі нам розповідав туристичний гід В’ячеслав Яцевич. Він сам переїхав сюди з Білорусі на початку дев’яностих. Лодзь залишається у трійці найбільших міст Польщі, але протягом тридцяти років кількість населення скоротилася з 900 до 700 тисяч. Як тільки кордони відкрилися — всі люди середнього віку покинули місто в пошуках кращого життя. Більшість місцевих виїхали до Євросоюзу на заробітки. Також багато в чому відтоку містян «посприяло» закриття численних підприємств. Радянський Союз розпався, налагоджені ринки збуту закрилися, через що продукція місцевих фабрик і заводів перестала бути затребуваною.

Лодзь мала всі перспективи перетворитися в депресивний населений пункт з багатим минулим і туманим майбутнім. Коли руйнується все, чим жило місто останні сто років, складно знайти можливості рости та розвиватися далі. Втім, Лодзь вдало скористалася своїм географічним положенням і зайняла важливу нішу в економіці Польщі. Близькість до столиці, рівномірна віддаленість до різних польських регіонів допомогли стати місту зручним логістичним центром, до якого буквально ведуть усі дороги. Населення перестало зменшуватися катастрофічними темпами. З’явилися нові робочі місця. Їх зайняли не тільки жителі міста, але й наші співвітчизники, що приїхали на заробітки.

- Останніми роками в місті відбувся дуже швидкий перехід з напряму текстильної промисловості до сфери послуг, — говорить В’ячеслав Яцевич. — Зараз більшість жителів міста задіяні саме в цій галузі. У Лодзі багато готелів, тут організовуються різні конференції. Тут побудовано дуже багато автобанів, хороший дорожній зв’язок з усією територією країни. Тому в місті багато складських приміщень для товарів. Вантажівки приїжджають до центру Польщі, а звідси їдуть по всіх регіонах.

Лодзь за останні десятиліття розгубила свій промисловий вигляд. Виробництва зупинилися, численні димарі демонтовані, а ті, що залишилися, виконують декоративну функцію і є нагадуванням про минуле. Але що робити з будівлями фабрик та заводів? Залишати їх так як є — небезпечно, адже порожні приміщення притягують безхатченків та інших маргінальних особистостей, поступово стають аварійними. Знести їх теж не можна, адже багато будинків представляють історичну й культурну цінність. У Лодзі обрали третій варіант — шлях ревіталізації.

Даруючи друге життя

Коли їдеш до іншого міста, завжди намагаєшся знайти схожі риси з місцем, де ти живеш. Якщо порівнювати з Одесою, то центр Лодзі нагадав мені район Пересипу. Тут теж вистачає величезних фабричних будівель, які зараз прийшли в занепад. Поки інші райони міста активно забудовуються, значні ділянки землі просто стоять нікому не потрібні. Промислові райони «перлини біля Чорного моря» іноді нагадують ілюстрацію до якогось постапокаліптичного роману. Але ж ці будівлі ще не остаточно зруйнувалися і можуть послужити людям. Досвід Лодзі, міста-побратима Одеси, це наочно підтверджує.

У контексті перебудови населених пунктів під «ревіталізацією» розуміється оживлення міського простору з використанням вже наявних об’єктів. Ця тенденція характерна для багатьох європейських країн, де на згадку про науково-технічну революцію залишились сотні промислових приміщень. Вони технологічно застарілі, деякі — перенесені за межі міст, деякі так і лишаються посеред житлових кварталів. Урбаністи намагаються знайти підходи, щоб використовувати старі споруди та території за сучасними потребами. При цьому найважливішим завданням лишається не просто кардинальне перепланування приміщення, а й збереження його історичної самобутності.

До одного з колишніх заводів Лодзі наша группа пішла на екскурсію. Вислухавши інструктаж з безпеки та надівши роби з касками, ми потрапили на територію підприємства. У 1902 році тут відкрився лікеро-горілчаний завод. Свого часу він був найбільш інноваційним в польській алкогольній промисловості (поряд з робочими місцями тут знаходилися дитячий сад, бібліотека та навіть театр). Свою діяльність підприємство припинило у 2008 році, щоб п’ять років потому знайти нове життя.

У 2014-му році промисловий об’єкт отримав нову назву — MONOPOLIS. У найближчому майбутньому він має всі шанси стати культурним і креативним центром Лодзі. Зараз тут йде активна забудова, в повітрі стовпом стоїть будівельний пил, а розмови заглушуються звуками «болгарок». Саме так на ділі відбувається процесс ревіталізації – територія відроджується заново. Алкогольну продукцію вже не випускатимуть, але…

- За ідеєю нашого проекту ми бажаємо зробити простір, який буде відкритим для жителів і гостей Лодзі, — каже представниця будівельної компанії Virako Барбара Отто. – На території комплексу буде розташований театр, виставкова галерея для фотографій і картин, дитячий клуб. Також тут будуть численні кав’ярні та ресторани, де можна приємно провести час. Особлива увага приділяється зеленим насадженням, на території об’єкту будуть розміщуватися вазони й рости дерева. Роботи йдуть повним ходом, здати комплекс планується до кінця року.

Крім цього на території колишнього заводу знаходитиметься музей, присвячений його історії. Багато деталей (кладка стін, старовинні сходи) планується зберегти в первозданному вигляді. Деякі елементи минулого включать в дизайн інтер’єру. Так, в одному із залів будуть прокладені рейки – якраз тим маршрутом, яким вагонетка везла продукцію.

«Монополіс» далеко не єдиний приклад подібного відродження. Першою «ластівкою» в Лодзі стала фабрика польського підприємця Ізраеля Познанського. У минулому — ткацько-прядильна імперія з тисячами робітників, сьогодні — розважальний комплекс «Мануфактура», улюблене місце жителів і гостей міста. Тут зосереджено багато кафе і магазинів, є майданчик для проведення заходів під відкритим небом. Територія, яка була центром життя Лодзі сто років тому, продовжує нею залишатися, хай і трохи в іншому форматі.

Побратимський досвід

Останнім часом на різноманітних туристичних конференціях звучать пропозиції не привертати увагу відпочиваючих до Одеси і області одним лише Чорним морем. Досить самобутній регіон може запропонувати мандрівникам багато цікавого будь-якої пори року. Говориться про гастрономічні маршрути до Бессарабії, поїздки історичними місцями, організацію фестивалів. Але майже ніде серйозно не розглядаються ідеї перетворення колишніх промислових комплексів на культурний та креативний простір. А це могло б бути нехай і не основною, але достатньо цікавою екскурсійною фішкою міста. Один з наших супроводжуючих, Пйотр Мілек, був в Одесі п’ять років тому в туристичній поїздці. Він вважає, що якби Лодзь мала море, то відмінності між його маленькою батьківщиною та Південною Пальмірою були б практично непомітні.

- Мені здається, що наші міста дуже схожі: в Одесі теж багато гарних будівель, які потрібно привести до ладу, — каже Пйотр. — Ми дуже довго чекали, коли у нас все зміниться. У Лодзі не було ніяких перешкод з боку влади, всі місцеві жителі дуже вітали початок робіт з відновлення. До них в будівлях заводу була розруха, там спали безхатьки. Люди тільки чекали, коли все зміниться. Нам ще багато треба чого зробити, проте найбільші та найважливіші об’єкти міста вже встигли отримати нове життя. Що стосується маленьких заводів, то потрібно буде почекати.

Нарівні зі збереженням історичної спадщини, не забувають в Лодзі й про інші культурні аспекти. Тут проводяться різні заходи, зокрема в останні числа вересня в місті відбувся Фестиваль Світла. А що вже казати про кінематографічну славу Лодзі, яка гримить далеко за межами Польщі. Місцева кіношкола випустила багатьох відомих діячів «великого екрану» (таких, наприклад, як акторка Барбара Брильська або режисер Роман Поланський). Фільми, що знімаються в Лодзі, номінуються на «Оскар» і просто дарують задоволення глядачам. Це місто не таке розкручене як Варшава чи Краків, але приховує в собі багато цікавого для мандрівників. І деякі з цих фішок навіть варто перейняти Одещині, туристичний потенціал якої ні в кого не викликає сумнівів.