10 жовтня, напередодні Покрови Пресвятої Богородиці (а на Покрову відзначаємо ще два знаменні свята — День захисника України та День Українського козацтва) і Дня художника, у новій залі Новоград-Волинського краєзнавчого музею, в гарному товаристві учасників, гостей і просто прихильників та нових друзів, відкрилася довгоочікувана пересувна виставка дитячих робіт мистецького проєкту «Мамай мандрує», який поступово, але впевнено набуває статусу всеукраїнського: Одеса, Южне, Балта, Кілія, Саврань, Бердянськ, Умань, Кропивницький, Первомайськ, Березанка, Вінниця, Новоград-Волинський… А попереду, не сумніваємося, нові міста, нові виставки, нові враження і новий досвід.

Жовтень, як справжній художник, дбайливо прикрасив місто: надав осіннього колориту нашому вернісажу, золотими фарбами підкреслив урочистість події, оздобив тротуари падолистом, настеливши під ноги жовтого та багряного листя. Слід сказати, що і я, готуючись до мандрі-вки на Волинь, прихопив із собою в дорогу гарної одеської погоди та чудового настрою від побратимів-художників, які відряджали мене до Звягеля (стара назва сучасного Новограда-Волинського).

Отже, як уже мовилося, жовтень виявився надзвичайно насиченим на знакові події та знаменні дати. А тут, у Новограді-Волинському, додалися ще й нові. Саме цьогорічного жовтня образотворче відділення місцевої школи мистецтв відзначає 30-ліття з дня відкриття у місті художнього закладу. До 2011 року — це була дитяча художня школа, а в 2011-у, її об’єднали з музичною в школу мистецтв. Цікаво, що серед перших викладачів художньої школи — Софія Копач, випускниця Одеського художнього училища 1960-х. Є тут й інші випускники наших вишів. Так, художньо-графічний факультет тоді ще Одеського державного педінституту (нині — Південноукраїнський національний педуніверситет) ім. К.Д. Ушинського закінчив викладач школи мистецтв Віктор Фурман. Випускницею цього ж одеського ВНЗ є й Ольга Клічановська.

Відтак, констатуємо той факт, що культурний зв’язок між містами не втрачається й виставка «Мамай мандрує» зміцнює той місток, який об’єднує всі куточки нашої Батьківщини у велику соборну державу — нашу Україну.

Директорка Новоград-Волинського краєзнавчого музею Олена Жовтюк як справжня господиня привітала усіх з непересічною подією в культурному житті міста, відзначивши при цьому, що їхній музей у новому приміщенні працює зовсім недавно, з 2019 року, і що першою тут експонувалася фотовиставка, створена спільно з польськими фотохудожниками на польську тематику, а тепер ось цілий місяць прикрашатиме затишну залу музею така гарна дитяча виставка.

Заступник директора школи мистецтв з навчально-виховної роботи образотворчого відділення Світлана Легензова акцентувала на тому, що козак Мамай — втілення волелюбності і національної боротьби, сили й міцності духу українського народу, а керівниця цього закладу Лілія Полтавченко вручила організаторам виставки Подяку відділу культури і туризму Новоград-Волинської міської ради.

Викладачі Новоград-Волинської школи мистецтв — учасники пересувної виставки «Мамай мандрує» в Одесі, Южному, Первомайську та Вінниці — Олена Бондаренко (витинанка), Юрій Шкабара (барельєф «Козак на коні»), Ольга Шкабара (витинанка) та згадана вже Ольга Клічановська отримали листа-подяку від директорки Одеського історико-краєзнавчого музею Віри Солодової та пам’ятні керамічні медалі «Мамай мандрує» за якісну підготовку 12 юних митців, що долучилися до проєкту. Ці медалі безкоштовно створив Олександр Федьків, молодий викладач скульптурного відділення художнього коледжу.

Всіх присутніх привітали учні музичного відділення (клас викладача Інни Вовк), які виконали пісні на слова Т.Г. Шевченка під власний супровід на бандурі.

Прикрасою вернісажу став флешмоб 12 юних художників, що гуртом малювали козака Мамая. Назву їх поіменно: Ярослава Онопрійчук, Вікторія Ольшевська, Дарина Стецюк, Софія Диба, Дарія Мософірова, Владислав Тимощук, Катерина Шевченко, Марина Матвійчук, Єлизавета Горбатюк, Марія Качерук, Вікторія Благодар, Марія Демчук. Не залишилася осторонь і п’ятирічна донечка сім’ї Шкабарів — Сніжана, яка, ледь виглядаючи з-за столу, позитивно заряджала своєю енергією усіх дітей на колективну творчість у тісному, родинному колі джур козака Мамая.

Завітала на виставку заступник начальника відділу культури і туризму Новоград-Волинської міської ради Леся Адамович. Серед гостей були й учні з філії школи мистецтв, що в смт Городниця (викладач — Олена Петко).

На дитячій виставці представлено понад 120 творів та експонатів. Восени до нас приєдналися й учні художнього класу музичної школи Саврані під керівництвом чудового педагога Наталії Гребенюк-Шевцової, яка теж свого часу здобула освіту на одеському худграфі.

До речі, із Савранським районом нас ріднить і те, що саме туди у 2016 році в свою першу подорож вирушила наша пересувна виставка під назвою «Мамай мандрує». Побували ми тоді в самій Саврані та в козацькому селі Кам’яному. Тоді, 14—16 жовтня 2016-го, твори на козацьку тематику презентували ми удвох з побратимом Сергієм Тарасовим — художником кіно, чудовим графіком та вірним товаришем під час проведення всеукраїнської акції «Покрова героїв».

Дорогий подарунок наш проєкт отримав у вересні від знаменитої одеської майстрині Ганни Онікієнко (вона родом з міста Кролевці, прадавнього осередку цілих поколінь вишивальниць і ткачів). Панні Ганна власноруч пошила і прикрасила вишивкою дорожню торбину для козака-мандрівника. Зараз цей елегантний витвір ужиткового мистецтва посів гідне місце в експозиції виставки.

Павло Ротар, куратор пересувної виставки «Військово-польовий арт», надав роботу Івана Сердюка (соломка), щоб сучасна молодь надихалася на творчі звершення та переймала досвід справжніх майстрів українського декоративного мистецтва. А Балтський краєзнавчий музей (директор — Петро Ткач) презентував невеличку колекцію козацьких носогрійок (коротких люльок для куріння).

Мандрувати разом з дітьми погодилися знані майстрині витинанки Ірина Зяткіна та Ірина Кузьменко з Бердянська, Олег Гоманюк з Миколаївщини (флористика), студентки Одеського художнього коледжу Євгенія Перепелиця (квілінг), Катерина Гаврилишина та Яна Косенко (графіка), Анастасія Шуріпа (календар з витинанок). Тобто виставка — це своєрідний майданчик для обміну енергії й досвіду як для учнів, так і для викладачів, які можуть налагодити стосунки між собою щодо методики викладання та організації спільних проєктів.

Автор цих рядків вдячний директорці Одеського художнього коледжу ім. М.Б. Грекова Ользі Косміній за сприяння в організації виїзної виставки та за особисту участь у нашому проєкті. «Козак Мамай» з колекції Ольги Георгі-ївни не один рік мандрує містами та селами України.

Варто також відзначити ініціативних художників і педагогів, зацікавлених вивченням минулого нашої держави: Галину Білоус (витинанка) з Первомайська на Миколаївщині, Жанну Баркар (витинанка) з Одеси, Тетяну Тихомирову (живопис, графіка) також з Одеси, Ларису Дем’янишину (живопис, графіка) з Южного, Сергія Пташенчука (кераміка, дрібна пластика) та Яну Карпу (гравіювання) — обоє з Одеси, одеситів Івана Ораса (графіка) та Олексу Триколенка (живопис, графіка), вінничанку Світлану Жукову (живопис, графіка, витинанка). Саме пані Світлана допомагала організувати виставку у Вінниці, оформити тамтешню експозицію, ще й взяла на себе тягар з пересилання робіт — за що їй величезна подяка від великої родини козака Мамая.

Особлива дяка чарівній жінці, невтомній Світлані Легензовій, яка провела величезну підготовчу роботу з організації виставки у Новограді-Волинському. Зустріла, як рідного, влаштувала дуже змістовну програму екскурсій по місту: стара фортеця, Меморіальний музей Лесі Українки, старовинний дзвін, дерев’яна скульптура Лукаша і Мавки, декоративне панно на фортеці, виконане викладачами образотворчого відділення школи мистецтв у 2016 році у петриківському стилі, площа Лесі Українки; пам’ятник поетесі з червоного граніту в оточенні розкішних дерев різних порід: ніби Леся присіла чи на лісовій галявині, чи на березі улюбленої річки. Неймовірні осінні краєвиди Звягеля! Гарні вигини Случа, через який дбайливі городяни перекинули широкий пішохідний міст. На протилежному березі серед мальовничої природи видніється чудовий архітектурний ансамбль маєтку графа Мезенцева.

Разом із Світланою Легензовою та Оленою Бондаренко відвідали Літературно-меморіальний музей Лесі Українки (директорка — Віра Римська). Чудову екскурсію провела молода і дуже обізнана із життям та творчістю великої поетеси старший науковий співробітник Галина Пилипенко. Дізнався багато нового про дитинство Лесі, її оточення, про складний творчий та життєвий шлях цієї неймовірної обдарованої особистості, мужньої і водночас тендітної жінки.

Радо зустріла нас і директорка Музею родини Косачів Людмила Гамма. Його працівники провели цікаву екскурсію та ще й долучили до вишивання хрестиком конопляного рушника завдовжки 25 метрів, якого подарував музею місцевий колекціонер, лікар Едуард Соломін. На рушнику — вишивки узорами, які збирала за життя Олена Пчілка. Спасибі музеєві за таку честь бути причетним до грандіозного проєкту. Спілкуючись з пані Людмилою, намітили деякі плани щодо співпраці Одеси та Новограда-Волинського.

Оскільки 11 жовтня — це не звичайний день, а День художника, то й завершили нашу екскурсію містом, познайомившись з панно у вестибюлі музичного відділення, створене учнями випускного класу у 2012—2013 роках (керівник — викладач Віктор Фурман). Панно це — історія Новограда-Волинського у фарбах, які передають колорит та образ цього дивовижного стародавнього і сучасного українського міста. Дуже символічно, що композиційний центр тримають Леся Українка і Тарас Шевченко — велети української та світової культури.

Одеса — Новоград-Волинський — Одеса.