У селі Михайлівці Саратського району Миколу Івановича знають як велику людину. Професор, учений, але ніколи не гордує земляками, простий і приємний у спілкуванні, бо й сам із простих, із сім’ї сільських трудівників – Інни Афанасіївни та Івана Григоровича Михайлуц.

Добре знає історію своєї родини і пишається нею, хоча біди й бідності вділено їм було як солі морю. Справжній дослідник і мусить, напевно, починати із себе.

Прадіди його по маминій лінії, розповідає, були задунайськими козаками, переселившись на початку ХІХ століття із Задунав’я до Буджаку, в засноване українськими козаками Білолісся (татарською Акмангит).

Коли у 1940-у Бессарабією пройшовся чобіт радянського солдата й усе залило комуністичною пропагандою, добрих господарів Михайлуц розкуркулили: голову сім’ї, діда Афанасія, запроторили до трудового табору, де він і загинув, інших вислали до Казахстану, звідки вони повернулися додому лише після 1948-го.

Корені родини по батькові походять з Михайлівки, а бабці – з українського села Плахтіївки, заснованого вихідцями з Верхньодніпровського повіту, що на Січеславщині.

Звичайний сільський хлопець. І доля його вела тією ж стежкою, якою вела всіх сільських дітей. Навчався в Михайлівській середній школі, захоплювався біологією і дуже любив читати, особливо історичну літературу. Допомагаючи батькам на городі та при господі, знаходив час для книжок. А книга, як відомо, й робить із нас особистостей.

Щоправда, зауважує, його однолітки й поняття тоді не мали, ким насправді був той же гетьман Мазепа, що вже й казати про письменників та науковців, які намагалися докопатися до історичної правди, до справжньої, а не вихолощеної і перекрученої минувшини нашої землі.

Настав час – пішов служити, бо як це молодий здоровий хлопець міг тоді обійти військкомат?!

Потім навчався на історичному факультеті Одеського на той час державного університету імені І.І. Мечникова, куди прийшов з підготовчого відділення. Із зацікавленістю й повагою наснажувався історичною наукою через лекційні курси відомих і колоритних вчених: професора П.Й. Каришковського, доцента І.В. Зав’ялової, професорів А.Д. Бачинського, Д.П. Урсу, С.Й. Аппатова.

За розподілом був зарахований на посаду асистента Одеського інституту інженерів морського флоту. За 34 роки безперервної сумлінної праці на гуманітарних кафедрах цього вишу – «Політична історія ХХ століття», «Історія і політологія», «Українознавство», «Українознавство та іноземні мови», «Українознавство, історико-правові та мовні дисципліни» – пройшов педагогічний і науково-методичний шлях від асистента до знаного, авторитетного професора.

Забігаючи наперед, скажемо, що сьогодні Микола Іванович Михайлуца, доктор історичних наук, професор, завідувач кафедри українознавства, історико-правових і мовних дисциплін Одеського національного морського університету, є автором 4 монографій та співавтором 7 книг, понад 200 наукових і науково-популярних статей, присвячених проблемам тоталітаризму, історії взаємин держави і церкви, історії православ’я, етноконфесійним процесам на Півдні України в роки Другої світової війни, краєзнавчій тематиці тощо. Він – автор, співавтор й укладач 6 навчальних посібників з історії і державності України, історії української культури, історії міжнародних економічних відносин України та багатьох навчально-методичних праць. Удостоєний звань «Відмінник освіти України» і «Почесний краєзнавець України».

Майже півтора десятка літ, із 1994-го до 2008-го, учений присвятив дослідженню історії церкви на Півдні України в умовах тоталітарного режиму 30–40-х років ХХ ст. Відтак тисячі годин провів в архівах, по крихтах збираючи історичну правду (заодно й відроджуючи справедливість), щоб донести її людям. Ця самовіддана праця у вересні 2009-го увінчалася блискучим захистом на спеціалізованій раді при Національному університеті «Києво-Могилянська академія» докторської дисертації на тему «Православна церква на Півдні України в період Другої світової війни у контексті політики радянського і румунського режимів».

У 2004 році історика запросили до участі в реалізації державної програми з підготовки науково-документальної серії книг «Реабілітовані історією».

Упродовж 2005 – 2008 років М.І. Михайлуца працював у спільному проєкті Інституту історії НАН України та Головного архівного управління України «Архіви окупації. 1941 – 1944 рр.»; у 2009 – 2011-у – у двотомному науковому проєкті Інституту історії НАНУ «Україна у Другій світовій війні: погляд з ХХІ століття»; у 2015 – 2018-у – у науковому проєкті Інституту історії НАНУ «Життя на тлі війни. Повсякдення».

Дався Миколі Івановичу від природи не лише талант дослідника, але й хист гарного організатора.

Він – ініціатор проведення в Морському університеті серії міжнародних наукових конференцій «Південь України: етноісторичний, мовний, культурний та релігійний виміри». На запрошення авторитетного дослідника до Одеси регулярно приїздять науковці з Молдови, Румунії, країн Балтії, Німеччини для публічного обговорення та наукових дискусій, присвячених історії етносів та народів Півдня України.

Сам М.І. Михалуца брав безпосередню участь у понад 150 наукових та науково-практичних конференціях всеукраїнського та міжнародного рівнів (Румунія, Республіка Молдова, КНР, РФ).

Дійсний член редколегій наукових журналів, які включені до наукометричних баз, «Danubius» (Галац, Румунія) та «Емінак» (Миколаїв, Україна), член редколегії історико-краєзнавчого наукового альманаху «Південний захід. Одесика» (Одеса. Україна).

Із 2013 року член Міжвідомчої координаційної ради з питань краєзнавства при президії НАН України. Член правління Національної спілки краєзнавців України. Член спеціалізованої вченої ради із захисту докторських (кандидатських) дисертацій з історичних наук при Чорноморському національному університеті імені Петра Могили.

Близькі та друзі і по наукових справах, і взагалі по життю, називають Миколу Івановича добротворцем, адже добро, вірять вони, – у правді, а історик, як, напевно, ніхто інший, стоїть на сторожі правди.

Усі, хто впродовж багатьох років має приємність контактувати, товаришувати з паном Михайлуцею, шанують його за порядність. А що може бути серед людей важливішим і ціннішим за неї?

Невтомний дослідник минувшини професор Микола Михайлуца щедро ділиться своїми енциклопедичними знаннями зі студентами Одеського національного морського університету, сіючи в юних душах патріотизм, повагу до людей і до землі, на якій вони зросли, до історії свого краю, пробуджуючи в них допитливість і працелюбство.

Від редакції. Колектив «Чорноморських новин» приєднується до привітань зі славним 60-річчям, які в ці дні адресуються професорові Миколі Івановичу Михайлуці, і зичить ювілярові здоров’я, миру в душі і в родині, вдячних учнів і багато нових набутків на науковій ниві.