Цей старовинний будинок на розі вулиць Буніна і Канатної видно ще здалеку. Невеличка башта і розкішний балкон виходять фасадом на Канатну, у затишному відкритому дворику в італійському стилі, що зберігся ще з дореволюційних часів, так і хочеться посидіти, перепочити, поспілкуватися…

Типовий триповерховий «дохідний будинок» наприкінці ХІХ століття належав родині Переяславцевих. Тож до переліку пам’яток архітектури місцевого значення він занесений саме під цією назвою — «Будинок Переяславцева кінця ХІХ століття». У радянський час тут були комунальні квартири.

Про те, що будинок — пам’я-тка архітектури, знають лише старожили, оскільки табличка з охоронним написом зникла десь у 2013-у. Саме тоді будинок почав осідати й тріщати по всіх швах. У підвалі тривалий час протікала каналізаційна труба, заповнюючи стоками все приміщення. Докруж розносилися специфічні «пахощі» фекалій і плісняви, у коридорах і квартирах стояв страшний сморід. Будівля руйнувалася на очах, пішли тріщини по фасаду. У комунальній квартирі на першому поверсі з 2007-го ніхто не жив, а відтак вона, недоглянута, посилювала руйнівні процеси всього будинку. Мешканці пості-йно зверталися до міських служб, зокрема до ЖСК «Порто-Франківський». Дарма. Навіть після того як на одному з телеканалів у 2013 році вийшов репортаж про кричущу ситуацію, ніхто з комунальників не відреагував.

Посилаючись на Закон України «Про охорону пам’яток архітектури», в якому прописано, що відповідні владні структури повинні вчасно ремонтувати такі об’єкти, жильці будинку волали про допомогу. Та намарно.

Олександр Мартинов мешкає у цьому будинку понад 70 років: разом з батьками переїхав сюди 12-літнім хлопчаком у 1947-у. Тут минуло все його життя. На старості ж йому доводилося постійно воювати за власні права:

— Ми живемо на другому поверсі над великою комунальною квартирою, яка багато років стояла порожньою, не опалювалася, там були вибиті вікна, часто ночували безхатченки. Взимку, коли на вулиці мороз, у нас така холодна підлога, що не можна було ходити. Квартира руйнувалася. Ми вже втратили надію і перестали звертатися до влади, бо вона ніяк не реагувала на наші звернення…

Минав час — волога стінами із черепашника піднімалася дедалі вище, щілини поглиблювалися, у квартирах тріщали і стелі, й підлоги. Будинок почав активно просідати.

У квітні нинішнього року, після довгих роздумів, комунальну квартиру на першому поверсі площею 150 квадратних метрів купив підприємець Денис Стадніченко.

— Ми довго приглядалися до цього об’єкта, перш ніж прийняти таке ризикове рішення, адже будинок був у жалюгідному стані, — розповідає він. — Спілкувалися із сусідами, залучили професійне конструкторське бюро для консультацій, бо були сумніви, що дім доживе до реконструкції. Ми зосередилися на тому, що будівлю необхідно посилити, щоб вона не осідала, не руйнувалася далі.

Під час капітального ремонту нові власники повністю полагодили комунікації у підвалі, зацементували там підлогу, металоконструкціями посилили фундамент, несучі стіни, двірні та віконні прорізи на першому поверсі, оновили фасад, що виходить на Канатну, поклали брукі-вку.

— Ми зміцнили перший поверх будівлі так, що, не дай Боже, у випадку ворожого нальоту він, як бункер Гітлера, вистоїть. Усі стіни з решітками, всі отвори перекриті залізом. Усе це робилося на совість, це не той «одеський» ремонт, коли дірки зашивають гіпсокартоном. Усе зроблено за конструкторськими рішеннями, — зауважує Денис Стадніченко.

Але, водночас, відбулося перепланування: велика комунальна квартира була поділена на чотири приміщення з окремими виходами на Канатну, для цього на місці колишніх вікон були влаштовані скляні двері.

У вересні цього року, коли ці роботи практично завершилися, Одеська місцева прокуратура №3 завела карну справу на власника приміщення «за фактом руйнування пам’ятника архітектури».

Адвокат Григорій Шепітько, представник «Адвокатського об’єднання «Г.М. і партнери», розповідає:

— Прокуратура почала карне провадження у зв’язку з публікацією на інтернет-сайті Monitor.od.uа, створеному лише у серпні 2019 року. Після цього був накладений арешт на квартиру. Одразу — позов на володі-ння від третьої особи, а згодом — прямі претензії на цей об’єкт. Ніяких підстав на володіння цією квартирою в особи, яка на неї претендує, нема. Ця справа має всі ознаки рейдерського захоплення.

Дивує сам факт відкриття карної справи за публікацією на сайті, який навіть не зареєстрований як ЗМІ. На жаль, незважаючи на прийнятий закон, який передбачає прозорість медіа-власності, інформації про власників сайта нема… Хто ж відповідальний за маніпуляцію суспі-льною думкою?

— Наразі прокуратура заборонила вести будь-які роботи ззовні і всередині через нібито руйнування будинку. Ми не можемо закінчити будівництво, щоб у приміщення під час опадів не затікала вода, не можемо провести опалення. Водночас, нам досі не надали список пошкоджень, які ми начебто завдали будинкові, ми не маємо інформації про порушення, — зазначає Денис Стадніченко. — Жодного з мешканців у прокуратуру не викликали, щоб установити первинний стан приміщення, яке впродовж десяти років пустувало.

Там часом прокуратура подала адміністративний позов «з метою скасування державної реєстрації права власності на приміщення і приведення їх у первинний вигляд» — ідеться у приписі, який отримав Денис Стадніченко.

Що означає «приведення в первинний вигляд», власник поки що не розуміє. Експертизу ніхто не проводив, її висновків наразі нема.

— Без сумніву, ми винні у тому, що проводили ремонтно-реставраційні роботи без дозві-льних документів, — визнає Денис Стадніченко. — Але значна частина цих робіт була протиаварійною, і здійснювалася на підставі акта обстеження будинку 2007 року, у якому його стан було визнано аварійним. Час не чекав, будинок осідав, тож ми, не гаючись, взялися його рятувати. Таке порушення передбачає адміністративну відповідальність, і ми готові за це відповідати. Стаття ж, яку мені приписує прокуратура, — «руйнування пам’яток архітектури», передбачає карну відповідальність, аж до ув’язнення.

Адвокат Марк-Ернест Малін, представник «Адвокатського об’єднання «Г.М. і партнери», вважає:

— Сумнівна мета цього позову, оскільки одночасно з позовом прокуратури треті особи, не маючи на це жодних підстав, заявляють необґрунтовані претензії на володіння згаданою квартирою площею 150 квадратних метрів, до речі, вже перепланованою і відремонтованою. Слід також зазначити, що саме ці особи вже намагалися забрати квартиру в попередньої власниці шляхом підроблення документів у 2012 році. Ці треті особи програли тоді суди всіх інстанцій, і, дочекавшись, поки новий власник відремонтує квартиру, знову взялися за своє… До слова, людина, яка оспорює договір-купівлі продажу, ніколи не була власником цього житла. Сумнівною в цьому процесі є і роль прокуратури, оскільки, замість функцій процесуального провадження, вона перебирає функції Державної архітектурно-будівельної інспекції.

— Нас обрали цапами-відбувайлами на замовлення рейдера, який зазвичай забирає житло у малоімущих, алкоголіків, наркоманів, — переконаний Денис Стадніченко. Але ми не маємо наміру здаватися.

У даному випадку, вважають адвокати, відбулася підміна понять: згадану статтю закону можна застосовувати у тому разі, коли пам’ятник був і його зруйнували. Таких об’єктів у місті дуже багато. А от порушення, допущені під час цього ремонту, не підпадають під таке визначення.

— Дії певних посадових осіб прокуратури свідчать про їх заангажованість у розслідуванні, — вважає адвокат Марк-Ернест Малін. — Є певні ознаки їх зацікавленості в тому, щоб майно відібрати у власника. Ми знаємо десяток справ, на які хотілося б звернути увагу прокуратури, але у тих випадках Феміда чомусь мовчить…

Мешканці будинку також стурбовані ситуацією, що склалася.

— Ми живемо тут багато років. Влада ніколи не звертала уваги на наші проблеми, тож ми лише вдячні новим сусідам, що вони зробили те, чого що ми ніяк не могли допроситися у ЖСК, — розповідає мешканка будинку Тетяна. — Водночас, ані прокуратура, ані представники Державної архітектурно-будівельної інспекції жодного разу не зверталися до нас, людей, що тут живуть, аби взяти свідчення про стан будинку. Ми звернулися у Міністерство культури з проханням дати нам роз’яснення щодо ситуації, яка склалася…Ми цього не залишимо.

В Одесі буквально щодня відходять у небуття пам’ятки архітектури. Руйнуються з різних причин: недбалість, жадібність чи байдужість. Перетворився в руїни Масонський дім на Старопортофранківській, занепадає оранжерея дачі Маразлі, падає ліпнина з розкішних фасадів у центрі міста, остаточно втрачені шедеври промислового будівництва на території колишнього заводу «Краян»... І байдуже. Прокуратура ж чомусь вирішила «врятувати» відремонтований будинок Переяславцевих на розі Канатної і Буніна. Чому — от у чім питання…