СЬОГОДНІ ПРАВОСЛАВНА ЦЕРКВА ВШАНОВУЄ СВЯТИТЕЛЯ І ЧУДОТВОРЦЯ МИКОЛАЯ

Чи не в кожній оселі православного поруч з іконами Ісуса Христа і Богородиці є й образ Святого Миколая. Його шанують як чудотворця, покровителя подорожуючих і мореплавців, захисника нужденних й звертаються до нього в молитвах про допомогу.

Утім, не зайве нагадати, що легендарний Миколай — це реальна історична постать, яка набула святості завдяки своїй безмежній вірі, любові й милосердю.

Із церковних переказів знаємо багато прикладів, як він допомагав бідним і немічним, здійснюючи найголовнішу заповідь Божу — любити ближнього свого, як самого себе. Особливого ж розголосу набула історія про безкорисливу допомогу трьом бідним дівчатам, яку завжди згадують на свято Миколая.

Ця історія сталася у місті-колонії Патара (за іншими джерелами — у Мирах Лікійських). Тоді ще юний Миколай дізнався про те, що одна родина потрапила в біду: її голова розорився і, зневірившись видати трьох дочок заміж, зважився зробити їх блудницями, щоб зібрати для них необхідне придане. Миколай, будучи дуже заможною людиною, вирішив допомогти цій сім’ї, причому зробити це таємно, щоб люди не спокушали його своїми похвалами, щоб чесноти його міг бачити лише Бог. Відтак уночі, загорнувши золоті монети у шматок тканини, просунув згорток крізь віконні ґрати і кинув його всередину. Батько сімейства прокинувся від шуму і, побачивши гроші, невимовно зрадів: тепер він міг забезпечити старшу дочку приданим і не ганьбити ні її, ні свою честь. Потім Миколай зробив те ж саме і для другої доньки.

Батьком опанувало непереборне бажання дізнатися ім’я таємного благодійника. Він був упевнений, що невідомий спробує допомогти й наймолодшій дочці. Так і сталося: однієї ночі почув дзенькіт від гаманця з монетами, що впав на підлогу. Тієї ж миті вибіг на вулицю. І хоча юний Миколай стрімко віддалявся, батько дівчат з подивом упізнав у доброчинцеві одного зі своїх молодих сусідів і почав щиро йому дякувати. Натомість Миколай узяв з нього слово нікому не розповідати про його вчинок. Та вдячний батько не міг стримати радості й повідав містянам про благодійника.

Звідтоді й почала рости його слава як щедрого доброчинця, який на своєму віку зробив іще дуже багато угодних Богові й людям справ.

Згодом Миколай став священиком. Здійснював своє служіння у IV столітті в межах Малої Азії (територія сучасної Туреччини), будучи архієпископом Мирлікійським. Сам він не шукав кар’єрного росту, бо був надзвичайно скромною людиною. До архієрейського служіння був покликаний чудесним чином. Коли проходили вибори єпископа, старшому серед архієреїв напередодні в сні було явлено, що саме Миколая слід призначити архієреєм. Так він і вчинив.

Закінчивши свій земний шлях, Святий Миколай продовжував чинити добрі справи, перебуваючи вже в іншому — духовному — світі. Відомий випадок, коли він врятував життя воєводам, несправедливо звинуваченим перед царем і засудженим до смертної кари. Святий Миколай з’явився у сні цареві і сказав, що ці люди посаджені у в’язницю за наклепом і їх необхідно відпустити. І цар, прокинувшись уранці, віддав наказ звільнити невинно засуджених.

До Миколая Чудотворця й сьогодні звертаються віруючі, яких супроводжують життєві негаразди, під час складного матеріального становища або духовної скорботи. Він — один із найшанованіших святих.

На честь Святого Миколая побудовано багато храмів як в Україні, так і в інших країнах світу. Він шанується як східною, так і західною церквами. Хоча служив у межах тодішньої Візантійської імперії — колиски православ’я, його мощі зберігаються в католицькому храмі італійського міста Бар.

Встановилася гарна традиція: до свята Миколая робити добрі вчинки й подарунки, особливо дітям — на знак схвалення їхнього доброчесного життя. Церква стверджує, що людина, яка уподібнюється Святому Миколаю, прийме нагороду Божу, подібну до тієї, яку прийняв від Господа і сам святий.

Прославляють Миколая Чудотворця нарівні зі святими апостолами і святкують день його упокоєння 19 грудня, а 22 травня — день перенесення мощів у місто Бар.