Не только «Палермо»: любопытные факты из соляной истории села Корсунцы Одесской области

Одесский историк, глава Южного межрегионального отдела Украинского института национальной памяти Сергей Гуцалюк представил интересные факты из истории села Корсунцы Лиманского района Одесской области.

На представленных Сергеем фотографиях зафиксированы остатки соляных промыслов в селе Корсунцы.

«Це залишки соляних промислів у с.Корсунці, Лиманського р-ну. Одеської області, яке ще відомо як «Палєрмо» — через те, що у 90-х роках минулого століття тут була найбільш гаряча кримінальна точка Одеси.

Село цікаве історичними подіями. Одним з перших відомих фактів, який відбувся на плато, що підноситься на лівому березі лиману, і фактично є північно-західною околицею Тут в 1300 році прогриміла битва між нащадками Чингісхана — ханом Золотої орди Ногаєм і однооким темником Тохтою — за право володарювати в Причорномор’ї.

Село було засновано після зруйнування у 1775 році Запорозької Січі, козаками Корсунського куреня, котрі не підкорились московії та перейшли у землі Єдисанської орди, або Ханської України, де життя було тяжке, але вільне. Тут, на березі Куяльницького лиману, основним зайняттям для них став соляний промисел, тяжка, однак прибуткова на той час справа.

Перша згадка про добування солі тут відноситься до 1540 року, тоді було підписано угоду між Польським королем Сигизмундом та Кримським ханом Сагіб-Гіреєм. Угодою впорядковувався цей промисел.

У 1578 році один з дипломатів Польського короля Стефана Баторія доповідав про те що сіль тут добувають саме козаки, які за це часто сперечаються з кримцями. На одній з французьких мап початку 18 ст., на нинішній косі лиману, у межах села було позначено козацьке укріплення, ймовірно, там знаходився певний час гарнізон для охорони солепромислу. У серпні 1774 року, під час першого відвоювання у османів Хаджибею (Одеса) запорожці останнього кошового Запорозької Січі — Петра Калнишевського видобули тут біля 150 возів солі, через що мали суперечку з російським комендантом Хаджибею, котрій вимагав сіль передати у його розпорядження, але козаки сіль залишили на потреби війська. Всі ці століття сюди направлялись з всієї України чумацькі валки за сіллю, котра на ті часи була дуже цінним продуктом.

«Годі, годі, чумаченько,

Все пити, гуляти,

Займай воли до Лиману,

Солі набирати»,

— співалося в одній з народних пісень, створених у ті часи чумаками та козаками, котрі займались цими промислами і торгівлею сіллю.

Самі промисли проіснували тут до 1932 року, коли сталося затоплення сильною повінню. Більше їх не відновлювали, не було економічної вигоди, сіль почали добувати шахтним методом на Донбасі (м. Бахмут).

У вересні 2019 року тут відбувся, силами Красносільської ОТГ та Міністерства Культури України, чудовий велелюдний історико-культурний та мистецький фестиваль «Чумацький Шлях. Сіль», — рассказывает Сергей Гуцалюк.