22 СІЧНЯ — ДЕНЬ СОБОРНОСТІ УКРАЇНИ

В історії нерідко трапляється так, що якесь свято, якась знаменна дата, яка здавалася комусь лише «даниною традиції», застиглою, можливо, навіть архаїчною, раптом набуває живого, надихаючого змісту, нової духовної висоти.

День Соборності України, який віднедавна відзначається і на державному рівні, — переконливе цьому свідчення. Колишній День Злуки, який перші два десятиліття після здобуття Україною незалежності ще не набув офіційного статусу і ставлення до якого, відверто кажучи, не було таким уже й однозначним у всій Україні, перетворився, змінивши назву на День Соборності, в націєутворюючий, націєоб’єднуючий символ.

Чому? Бо ідеали національного згуртування, всенародної єд-ності — від Карпат до донецьких степів, що лежать в його основі, оплачені кров’ю. Вони відстоюються в боротьбі, завойовуються величезними жертвами. Як тоді, у січні 1919-го, коли об’єд-налися Українська Народна Республіка і Західно-Українська Народна Республіка, так і зараз. Ось що означає для українців День Соборності в січні 2020-го.

Для перспективи утвердження таки неподільної, суверенної, європейської, соціально справедливої України, як нам здається, набагато важливішим є не переказувати «по новому колу» зміст подій 1919-го, погляди й дії Михайла Грушевського, Симона Петлюри, Володимира Винниченка, Євгена Петрушевича, а задуматися над «простим», однак визначальним для нас питанням: «А що, власне, об’єднує націю?». (Жорстока війна на Донбасі, надскладне випробування воєнною агресією змушують думати саме про це). Звісно ж, єдиного варіанту відповіді тут не може бути, і все ж спробуємо поміркувати.

День Соборності відзначається в річницю підписання Акту возз’єднання Української Народної Республіки і Західно-Української Народної Республіки, що сталося в 1919-у. Якщо говорити про витоки цієї історичної події, то йдеться про першу Українську революцію 1917—1921 років. 22 січня 1918-го було підписано IV універсал Української Центральної Ради, згідно з яким УНР стала «самостійною, ні від кого не залежною, вільною суверенною державою українського народу», а 13 листопада того ж 1918-го на територіях, що входили до складу Австро-Угорської імперії, була утворена Західно-Українська Народна Республіка (ЗУНР).

У грудні 1918 року лідери двох держав у Фастові підписали передоб’єднавчий договір. Договір, що увійшов в історію як Акт Злуки — акт об’єднання українських земель, був обнародуваний у Києві, де на Софіївській площі 22 січня 1919-го прозвучали такі вікопомні слова: «Однині воєдино зливаються століттями одірвані одна від одної частини єдиної України — Західно-Українська Народна Республіка (Галичина, Буковина і Угорська Україна) і Наддніпрянська Велика Україна. Здійснилися віковічні мрії, якими жили і за які умирали кращі сини України. Однині є єдина незалежна Українська Народна Республіка. Однині народ український, визволений могутнім поривом своїх власних сил, має змогу об’єднаними дружними зусиллями всіх своїх синів будувати нероздільну самостійну Державу Українську на благо і щастя всього її трудового люду...».

Хоча Україні тоді не вдалося зберегти незалежність (через кілька місяців після проголошення возз’єднання більшовики захопили Київ, а поляки — Східну Галичину), Акт Злуки став втіленням мрії українців про свою суверенну державу.

У радянський час спроби публічного святкування Дня Злуки потрактовувалися як ворожий «буржуазний націоналізм», зухвалий виклик режимові, а відтак жорстоко каралися.

Офіційно День Соборності відзначається з 1999-го. У відповідному указі президента від 21 січня того року № 42/99 ця святкова дата обґрунтовується так: «...враховуючи велике політичне та історичне значення об’єднання Української Народної Республіки і Західно-Української Народної Республіки для утворення єдиної (соборної) української держави». Втім, слід підкреслити, що українці й до того проводили пам’ятні акції в цей день. Найяскравіший приклад — 21 січня 1990-го, коли жителі багатьох населених пунктів, узявшись за руки, створили живий безперервний ланцюг від Києва до Львова.

Нагадаємо також, що 30 грудня 2011-го указом тодішнього президента Віктора Януковича День Соборності як окреме загальнонаціональне свято був скасований й об’єднаний з іншим — Днем Свободи. Але після Революції Гідності указом від 13 листопада 2014-го президента Петра Порошенка свято було відновлене як День Соборності.

На жаль, з отриманням державного статусу це свято поступово почало набувати ритуально-офіці-озного характеру, відриваючись від його реального змісту (самовіддана боротьба за єдність нації, жертви, кров, полеглі герої). Небагато хто сповна усвідомлював, що одиниця виміру української Соборності — це життя. Життя сотень, тисяч, мільйонів кращих наших співвітчизників, які загинули заради втілення цієї ні, вже не мрії, а конкретної, чітко окресленої мети.

День Соборності сьогодні сприймається по-новому — в контексті тих реалій і тих викликів, які стоять перед Україною як нацією і державою. Однак, на жаль, ми все ще забуваємо про основи, про закономірність відновлення нашої незалежності, про те, що ще століття тому було ухвалене загальнонаціональне рішення — про об’єднання двох українських республік у Соборну Україну. І хіба не це одвічне, життєствердне прагнення до свободи (національної, політичної, духовної, свободи самореалізації) є тим, що об’єднує всіх громадян України, якою б мовою вони не розмовляли, якому б Богові не молилися і де б не жили? Є всі підстави думати, що це саме так!