У РОСІЇ ОФОРМЛЕНА БЕЗСТРОКОВА ДИКТАТУРА ПУТІНА

Спецоперація «обнуление сроков» була проведена Путіним з якимись особливими безсоромністю і простотою. Це одразу ж навіяло спогади про осінь 2011 року, коли Путін з Медведєвим з такою ж простотою і безсоромністю зізналися у тому, що провели операцію «временный президент, греющий трон», а от термін закінчився — і тепер на трон повертається справжній президент. Але тоді Росія і росіяни, Москва і москвичі були якісно зовсім іншими.

НАХАБСТВО ВЛАДИ, РОЗГУБЛЕНІСТЬ ОПОЗИЦІЇ

Тоді почалася хвиля протестів, яка, як здалося, може змести ту обридлу (вже тоді) владу. Однак, напружившись, гебістська верхівка протести 2011—2012 років обнулила. А цього разу були обнулені президентські терміни. І якби Путін наказав обнулити літочислення, Держдума зробила б і це. Був би зараз не 2020 рік, а просто 20-й. Чому ні?..

Якщо вісім з половиною років тому в Росії, насамперед у столиці, були масові, щирі, обнаді-йливі протести, то що зараз? У країні, яка ловить «отходняк» від «крымнаша» і залякана системою репресивних законів, нема й натяку на можливість масового протесту. Пасивна більшість старається про політику не думати, а в активної меншості — зневіра і безнадія. Пікети одиночні і, загалом, поодинокі. До нещодавно встановленого біля стін Кремля пам’ятника Володимиру Великому вийшли зо сто осіб. Як же це мало для такої величезної країни, для такого великого міста!

Коли стало відомо про «путинское обнуление», кілька опозиційних організацій, не най-більших, подали заявки на проведення 21—22 березня акцій за участю 25—50 тисяч осіб. Однак мер Москви Сергій Собянін одразу ж посилив боротьбу з розповсюдженням коронавірусу і заборонив до 10 квітня проводити масові заходи, якщо в них братимуть участь більше 5 тисяч осіб. Ну і все, крапка. Де ПАРНАС з Касьяновим, де «Яблуко» з Явлінським? Агов!

А що ж найвідоміший у Росії організатор масових протестів, найкращий придумувальник підстав для них Навальний? Зайдемо в його блог. О, от свіжа публікація, якраз від 10 березня, з назвою «Паразиты», що паразитує на популярності південнокорейського фільму, хіта минулого року. Якщо детальніше — «Паразиты. Секретные заработки семьи пропагандистов». Це про пару Маргарита Симоньян (головна в Russia Today) — Тигран Кеосаян (у минулому кінорежисер середньої руки, зараз автор і ведучий нудотної, зразка сатиричної програми «Международная пилорама» на НТВ).

Матеріал, сам по собі хороший і корисний, показує, як подібна публіка примудряється «пилить» на всьому, в тому числі і на «Пилораме». Але в день, коли в країні остаточно оформляється державний переворот, від політика, який давно, наполегливо і загалом успішно бореться за звання першого опозиціонера країни, можна було б чекати чогось свіженького, відповідно до ситуації. І концептуального! Не дочекалися. Навальний і навальненці продовжують гнути свою лінію. Мовляв, колишня, єльцинська конституція була також поганою, а тому не варто витрачати сили на її захист. Обнулення путінських термінів теж, звісно, гидке, але воно нічого принципово не змінює, тому треба... Що треба — не зовсім зрозуміло, ну якось так — робити те, що і раніше, багато і наполегливо працювати. Шукайте і знайдете! Колись...

У ВИЩОГО ЧИНОВНИЦТВА РФ — СВЯТО ВИЗНАЧЕНОСТІ

Окрема історія, як завжди буває у подібних випадках, путі-нська медіаприслуга. Вони виглядають особливо жалюгідно, бо не знають, що говорити. Ні, ну, зрозуміло, що чергове рішення Путіна було дуже своєчасним і єдино вірним — бо як можна тільки подумати про зміну влади, коли і коронавірус підступний, і ціни на нафту впали, і рубль падає (причому два останніх «чорних лебеді» сама Росія висиділа на своїх яйцях). Але далі сказати нічого.

Щодо пристойніших аналітиків і коментаторів, то те, що вони скажуть, можна передбачати наперед. Гліб Павловський, на правах колись допущеного до царського столика, повідомляє психологічні тонкощі цієї події: навіщо потрібні були такі скритність, швидкість і натиск у проведенні такої нескладної спецоперації? А щоб оточення не знало, чого саме і в який саме момент чекати від Путіна. Бо якщо знатиме, що і коли він зробить, то з’явиться спокуса керувати його поведінкою.

Валерій Соловей останнім часом регулярно обіцяв, що зміни — не за горами, казав, що у Путіна якісь проблеми (не зрозуміло які, але із наведеного туману випливало — нібито зі здоров’ям), через які він буде змушений піти, навіть до закінчення свого терміну у 2024 році. Ах, які цікаві, заманливі і загадкові розповіді були! А тут так просто і тупенько — обнулення термінів. І що? Валерій Дмитрович не здається, теж намагається гнути свою лінію: «Не принимайте дешевый фарс за античную трагедию. Не будет ни пятого, ни шестого срока, и даже этот не может быть доведён до конца. Оттого и все конвульсии». Хотілося б вірити. Але якось важко. Це як сподіватися на великий виграш, купивши кілька лотерейних квитків. Не виключено, але навряд чи.

Головний редактор «Эхо» Олексій Венедиктов, навпаки, спростував чутки про путінську хворобливість, сказавши, що той у чудовій формі. Розповів також, що чиновництво, яке ще напередодні перебувало у великій напрузі через нерозуміння — що буде, який варіант знаходження при владі вибере барин, заспокоїлося, розслабилося і вже святкує свято визначеності. І він, Венедиктов, буквально зараз їде до них пити. А оскільки вони вже напідпитку, а «Веник» ще свіженький, то, напевно, почує від вищого чиновництва багато цікавого, чим і поділиться зі слухачами у най-ближчому майбутньому. Алко-аналітика — ефектний та ефективний прийом, на часі вже на журфаці такий спецкурс відкривати.

ЗНИЖЕННЯ ПЛАНКИ ДОЗВОЛЕНОГО ДЛЯ КРЕМЛЯ

Оскільки реального протесту в Росії нема, то пара від обурення йде у свисток жартів, мемів. Це стає прямо протилежним сентенції Маркса, що раніше видавалася точною і справедливою: «Людство розлучається з минулим, сміючись». Росія ж із минулим не розлучається, а повертається до нього — але теж сміючись, регочучи, приколюючись.

Скільки вже мовилося, що володар, диктатор, який стає смішним, перестає бути легітимним, та з Путіним, схоже, ця закономірність не працює. У зв’язку з цим ще часто цитувалися рядки Булата Окуджави: «Вселенский опыт говорит, / что погибают царства / не оттого, что тяжек быт / или страшны мытарства. / А погибают оттого / (и тем больней, чем дольше), / что люди царства своего / не уважают больше». Так-от, Окуджава написав це у 1968-у, а СРСР завалився лише через 23 роки. Тому, схоже, у смішного Путіна запас часу теж неабиякий.

А якщо подивитися на ситуацію серйозно, то треба засвідчити цілковиту неправоту навальненців — хороших практиків, але поганих теоретиків. 10 березня у Росії змінилося дуже багато! Путінська диктатура зробила важливий якісний перехід, відмовившись від милиць імітаційно демократичної легітимації. Зміна конституції для обнулення колишніх президентських термінів — вульгарний, банальний прийом авторитарних правителів. І для Путіна він означає одне — «Долой стыд».

Що дуже погано вплине на психіку диктатора, і так уже безповоротно зіпсовану довгим перебуванням при владі, на путін-ську оцінку подій, мотивацію при ухваленні рішень. Він і рані-ше не дуже дбайливо ставився до встановлених порядків, правил. Тепер же планка дозволеного опуститься для нього ще нижче. (Цікаво, як рішення про «обнуление» збіглося з початком суду в Нідерландах у справі рейсу МН-17, суду з дещо сумними перспективами — для Росії взагалі і Путіна зокрема).

Схоже, що за цих умов аншлюс Білорусі перестає бути справою обов’язковою і негайною. Але те, що вона перестає бути обов’язковою, не означає, що аншлюс скасовано зовсім. За першої ж зручної нагоди ця операція відбудеться, і плювати Кремлю на реакцію світової громадськості (див. вище тезу про «планку дозволенного»).

Те саме стосується і тиску на Україну. За нинішнього розвитку медичної справи путінські 67 років — не вік. Покінчивши з демократичними дурницями, з оповідками про наступника, він спокійно, методично, не відчуваючи дефіциту часу, а отже, за необхідності граючи вдовгу, працюватиме над приборканням України, аби повернути її в колишнє стійло.

м. Рига.