За підсумками засідання українського уряду 11 березня прем’єр-міністр Денис Шмигаль зробив низку заяв, які, м’яко кажучи, спантеличили тих, хто стежить за політичною та економічною ситуацією в Україні і в світі. Виявляється, наша країна зустрічає світову фінансово-економічну кризу «більш готовою, ніж, наприклад, в 2008 році».

ВІЧ-НА-ВІЧ З ПАНДЕМІЄЮ

Свій оптимізм прем’єр аргументував наявністю великих золотовалютних запасів у країні, більшою ліквідністю у банках, позитивним діалогом з МВФ і подібними фактами. Насамкінець порадував громадян прихованою цитатою з Вінстона Черчілля про те, що будь-яка криза — це нові можливості. Зокрема, для україн-ських експортерів та українських виробників. Очільник уряду, щоправда, не був категоричним. І повідомив: наразі не говоритиме, що ми від кризи виграємо.

Дениса Шмигаля до призначення прем’єр-міністром вважали ефективним менеджером на тій підставі, що майже рік він працював в ахметівському холдингу ДТЕК «Західенерго» і в керівництві Бурштинської ТЕС. На цьому місці він, ймовірно, був ефективний. Але прем’єр — посада політична, і за допомогою лише економі-чних інструментів управляти державою не можна. Особливо під час нинішньої світової кризи, яка зовсім не схожа на фінансово-економічну кризу 2008 року.

Від нинішньої світової кризи, ймовірно, не виграє жодна країна в світі і нових можливостей не буде ні в кого. Тим більше — у нашої воюючої країни. Добре б у підсумку зберегти частину того, що маємо, а для цього не варто, як страус, ховати голову в пісок і, перш за все, усвідомити, з якими небезпеками найближчим часом доведеться мати справу.

Насамперед ідеться про пандемію, викликану коронавірусом SARS-CoV-2. Інфекція, породжена цим вірусом, часом призводить до двосторонньої швидкоплинної пневмонії з летальним результатом. У більшості випадків — для літніх людей, але за відсутності своєчасного лікування зачіпає й молодих. Ні вакцин, ні ефективних ліків від цієї хвороби людство поки що не має. Основна надія — на імунітет, який з часом виробляє організм людини. Питання в тому, скільки часу знадобиться.

Подібна пандемія (спричинена «іспанським грипом») століття тому за 18 місяців 1918—1919 років забрала життя від 50 до 100 мільйонів осіб і стала найбільшою демографічною катастрофою планети, більшою, ніж втрати людства у двох світових війнах. Але в розпорядженні вчених тоді не було ефективних ліків, а влада в країнах, які тільки-но вийшли зі світової війни, не здатна була організувати виробництво захисних засобів та карантин для хворих.

Тепер наука зробила крок далеко вперед, а уряди здатні вживати необхідних заходів для обмеження поширення заражень. Але на прикладі Італії (де серед жителів європейських країн найбільше хворих) бачимо: і карантини не завжди надійні. А пояснюється це, зокрема, глобальним характером економіки з переміщенням мас людей з міста в місто, з країни в країну.

НА ПОРОЗІ РЕЦЕСІЇ

На світовій економіці, до речі, пандемія коронавірусу позначиться не менше, ніж на житті і здоров’ї людей. Негативні процеси тільки почалися, але вже цілі галузі виробництва товарів та послуг увійшли в стан крутого піке. Промислові споживачі скорочують або й відмовляються від закупівель китайських комплектуючих і взагалі всіх товарів на батьківщині вірусу. Китайці, в свою чергу, скорочують обсяги виробництва і закупівлі енергоносіїв. У занепаді — світовий туризм, що приносив величезні прибутки. Скасовуються авіарейси, Круїзні лайнери марно чекають пасажирів.

Список збитків можна було б продовжувати, але він сукупно не перекриває ударів, яких завдали по світовій економіці Саудівська Аравія та Росія. У рамках ОПЕК на початку року вони не домовилися про скорочення видобутку і стабілізації цін на нафту. В результаті ці ціни впали майже вдвічі. Падіння світових цін на енергоносії, здавалося б, має радувати промисловців, але річ у тім, що в більшості країн різко падають прибутки від видобутку нафти, газу та їх транспортування. І втрату цих грошей нічим не можна компенсувати.

На думку більшості фахівців, глобальна економіка входить у затяжний період рецесії, а можливо, і спаду виробництва. По всьому світу скорочуються обсяги будівництва і виробництв — основних споживачів металопрокату та сировини для металургії, а це вже безпосередньо стосується ринків для українських експортерів і податків, які надходять до бюджету нашої держави. Що ж до золотовалютних резервів, то без регулярного підживлення податками вони швидко тануть. А ті інструменти, про які сказав Денис Шмигаль, під час гострої кризи швидко стають марними.

До речі, один з таких інструментів Національний банк України уже почав використовувати. Паніка, яка почалася на валютному ринку у зв’язку із заходами щодо запровадження карантину, очікувано призвела до зростання курсу долара та євро. Однак це, здається, тільки підстьобнуло охочих придбати валюту. Як наслідок НБУ змушений був вийти на ринок з інтервенціями. Наскільки ефективними вони будуть — покаже час.

Але курси двох світових валют у співвідношенні до валют національних, зауважу, ростуть не тільки в Україні. Представники національних держбанків у Вашингтоні вишикувалися буквально в чергу, намагаючись про всяк випадок узгодити з МВФ і Світовим банком програми підтримки для стабілізації своїх економік в умовах кризи. При тому, що стан більшості з них досить стійкий.

Але Україна, мабуть, готова йти своїм шляхом до кінця. На відміну від Гончарука і міністра фінансів Маркарової, в уряді Шмигаля не наважуються заявити, що наша країна обі-йдеться без співпраці з МВФ. Але переговори щодо вже узгодженої програми ідуть повільно. Спонсори наполягають на виконанні своїх умов. Це — відкриття ринку землі і прийняття закону, що робить повернення націоналізованого «Приватбанку» колишнім власникам неможливим.

Цікаво, чи схвалять ці закони рані-ше, чи тільки тоді, коли ми зіштовхнемося зі світовою кризою «більш готовими, ніж, наприклад, у 2008 році»?