Зараз точиться багато дискусій стосовно закриття чи незакриття церков на час карантину та участі чи неучасті у пасхальних урочистостях.

І питання це актуальне не лише для православних, адже у квітні — ціла низка релігійних свят різних конфесій. Так, 2 квітня розпочалося індуїстське свято Рамнавамі, коли в священні для індуїстів місця (Айодхья в штаті Уттар-Прадеш, Бхадрачалам в Андхра-Прадеш і Рамешварам у Тамілнаді) для участі в релігійних процесіях з’їжджаються мільйони людей; 8 квітня — початок святкування Песаха, головного іудейського свята в пам’ять про вихід євреїв з Єгипту; 12 квітня — Пасха для західних і частини православних християн; 19 квітня — Пасха для більшості християн східного обряду, включаючи православних в Україні, Білорусі та Росії; 23 квітня — початок священного для мусульман місяця Рамадан.

Справді, питання віри — це питання дуже тонкі та дражливі, й кожна людина сама вирішує, що їй робити і як використовувати свої права, гарантовані ст. 35 Конституції України: «Кожен має право на свободу світогляду і віросповідання. Це право включає свободу сповідувати будь-яку релігію або не сповідувати ніякої, безперешкодно відправляти одноособово чи колективно релігійні культи і ритуальні обряди, вести релігійну діяльність».

І все ж дуже прошу всіх вас зважити на таку інформацію.

Цими днями, 5 квітня, помер священик храму УГКЦ з м. Заліщики, у якого першим на Тернопільщині лабораторно було підтверджено коронавірус. Чоловік проходив лікування в Тернопільській лікарні швидкої допомоги. Пацієнта підключили до апарата штучної вентиляції легень, але врятувати його не вдалося.

Після підтвердження його зараження Нацполіція змушена була встановлювати список осіб, з якими міг контактувати інфікований коронавірусом священнослужитель під час церковних служб і ритуальних обрядів. Загалом це близько 500 осіб! І це в містечку, де проживає менше десяти тисяч осіб! Подумайте, що може статися у великому місті за великого скупчення людей!

Наприкінці березня стало відомо про захворювання на коронавірус настоятеля УГКЦ сіл Буряківка та Попівці Заліщицького району та священика Лемківської церкви, що в урочищі Бичова Монастириського району.

У кінці березня «Закарпаття онлайн» інформувало, що коронавірусом інфікувалася жінка, яка співала в церковному хорі храму УПЦ. Вона безпечно і безвідповідально ходила до церкви, хоча її чоловік повернувся з Італії, за уточненою інформацією, ще 6 березня. У колі контактів хворої Нацполіція виявила 20 осіб з підтвердженим діагнозом Covid-19.

Інша ситуація. 29 березня помер лікар Волинської обласної клінічної лікарні Орест Тимчак. Основна причина — серцевий напад. Після смерті у нього виявили коронавірус. Прощалися з покійним 30 березня у нижньо-му храмі Свято-Троїцького кафедрального собору ПЦУ у Луцьку. Священик і паламар, які були присутні на похороні, нині перебувають у самоізоляції й чекають результатів аналізів. 31 березня там провели дезінфекцію. 4 квітня стало відомо, що лікар і медична сестра, які робили розтин хворого на коронавірус колеги, отримали позитивні результати тесту на Covid-19. Результати ще однієї медсестри очікують.

5 квітня Ужгородська міськрада поінформувала, що в обласному центрі Закарпаття зафіксовано ще шість нових хворих на коронавірус. П’ятеро з них — «диякон 1992 року народження, його батьки та дружина. У важкому стані зараз батько священнослужителя, чоловік 1956 року народження. Досі родина перебувала в пульмонологічному відділенні міської лікарні і звідти була переведена в інфекційну лікарню, за винятком дружини священика, яка має легку форму коронавірусу і лікується амбулаторно, перебуваючи вдома з маленькою шестимісячною дитиною». Знову ж ведеться опрацювання кола осіб, які спілкувалися із захворілими на коронавірус, і зрозуміло, що це немаленька кількість людей.

4 квітня на офіційному сайті Києво-Печерської лаври повідомили, що вона оперативно закривається на карантин і всі служби відтепер провадитимуться винятково в закритому режимі, без допуску вірян. У той же день з’явилося інформація, що «для запобігання спалаху епідемії, викликаної вірусом Covid-19, братія Свято-Успенської Києво-Печерської лаври провела тестування на наявність захворювання».

Як стверджує кілька не пов’язаних між собою джерел, такі заходи зумовлені зараженням учасників обряду постригу у ченці чотирьох насельників лаври, проведеного минулого тижня в Ближніх печерах особисто митрополитом Вишгородським і Чорнобильським, 58-річним настоятелем Києво-Печерської лаври УПЦ Павлом. Уже наступного дня в одного з новопострижених, ієродиякона, різко піднялася температура, погіршився загальний стан і була діагностована пневмонія. Те ж сталося ще з трьома ченцями, присутніми на постригу, одному з яких 80 років, і він у важкому стані. У митрополита Павла також запідозрили захворювання на коронавірус.

Нагадаю, що саме цей митрополит УПЦ раніше критикував україн-ську владу за заклики відповідно до підпункту 8 пункту 5 протоколу №8 засідання Кабінету міністрів від 18 березня 2020 року обмежити проведення богослужінь, релігійних обрядів, церемоній та процесій у культових будівлях, інших місцях богослужінь або релігійних зібрань, місцях паломництва та перебування громадян у таких будівлях і місцях, а також здійснення таких дій за технічної можливості з використанням електронних засобів комунікації. У своєму зверненні до вірян настоятель лаври закликав частіше відвідувати церкви, оскільки причиною спалаху коронавірусу, на його думку, «є людський гріх». А ще він запрошував парафіян «приходити в храми, приводити дітей, поклонятися іконам», незважаючи на запобіжні заходи, а саму пандемію назвав «платою за гріхи».

Однак, як бачимо на світовому досвіді, вірус не обирає своїх жертв за вірою чи соціальним статусом — він однаково небезпечний для ВСІХ!

Це вже зрозуміли за кордоном, тому через поширення коронавірусу деякі церкви відроджують традицію домашнього культу й пропонують кожній родині проводити сімейні молитви; інші — надали диспензу (звільнення) від обов’язку фізичної присутності на Божественній літургії для літніх людей і тих, хто їх доглядає. Запроваджуються різні обмеження в релігійних обрядах: не використовувати загальні чаші з вином при причасті, не застосовувати священникам благословення і накладення рук, що вимагає фізичного контакту тощо. З детальними роз’ясненнями з цього приводу виступила, зокрема, Римо-католицька та Англіканська церкви, а також протестантські церкви Німеччини, Швеції, Нідерландів та низки інших держав. По всій Європі культові споруди спорожніли, хоч і залишаються, здебі-льшого, відкритими як «місця надії».

Водночас церкви миттєво «оцифрувалися» та перейшли в площину інтернету: пропонуються проповіді на сторінках у Facebook, інших соцмереж, тексти проповідей розміщуються на власних веб-сайтах, можна навіть попросити про сповідь у телефонному режимі.

У Нідерландах о 10-й ранку на чи не найбільшій платформі Kerkdienstgemist.nl можна побачити майже 900 прямих трансляцій. Треба лише обрати місто і знайти свою церкву — в інтернеті можна відстежувати близько 1500 храмів усіх конфесій.

А на завершення хочу нагадати всім, що, відповідно до статті 325 Кримінального кодексу України, порушення правил та норм, встановлених з метою запобігання епідемічним та іншим інфекційним захворюванням, а також масовим неінфекційним захворюванням (отруєнням) і боротьби з ними, якщо такі дії спричинили або завідомо могли спричинити поширення цих захворювань, карається штрафом до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років. Ті самі діяння, якщо вони спричинили загибель людей чи інші тяжкі наслідки, караються позбавленням волі на строк від п’яти до восьми років.

Втім, упевнена, у цій складній ситуації йдеться, вочевидь, не тільки і не стільки про відповідальність адміністративну чи кримінальну, а про моральну відповідальність кожної церкви, кожного керівника релігійної організації та релігійної громади. І, звичайно ж, про міру відповідальності кожної конкретної людини, яка, зваживши всі «за» і «проти», має свідомо прийняти власне виважене рішення.

Ще і ще раз: «Береженого й Бог береже!».

Ярослава РІЗНИКОВА,

заступник директора департаменту культури, національностей, релігій

та охорони об’єктів культурної спадщини Одеської ОДА.