Подія, що сталася 30 квітня в Долинівці Білгород-Дністровського району, приголомшила не лише жителів села, а й усю Україну.

До сільської бібліотеки під’їхав трактор з причепом, у який почали закидати книги. Жахлива картина: летить художня література, науково-популярна… Без присутності бібліотекаря, без обліку, без жодних документів із Долинівки вивезли геть усі книжки, надбані роками, закуплені колись сільськогосподарським підприємством, відділом культури, подаровані письменниками…

За невеликий проміжок часу Долинівську бібліотеку було не впізнати — залишилися лише полиці.

Як з’ясувалося, сільські бібліотекарі Маразліївської громади у зв’язку із скороченням штату звільнені. Книжки нікому не передавалися, вивезли їх без обліку.

Фото, розміщене у фейсбуці (причіп з горою книжок) розхвилювало багатьох. Лише за два дні під ним було близько 6000 коментарів та 15000 репостів. Звісно, всіх відгуків не передати. Серед них і запитання, й обурення, і крик душі: «Люди, рятуйте книги! Робіть що-небудь, будь ласка! Книги — це досягнення нації!», «Під суд, кримінальна відповідальність!». Дехто називав цей пост фейком, хайпом. Одні робили припущення, що це знищують комуністичну літературу, російськомовну. Але, на превеликий жаль, вивозився абсолютно весь книжковий фонд Долинівської сільської бібліотеки.

Серед коментарів були й гнівні репліки, як-от: «Варвари!», «Фашисти спалювали книги!».

А й справді, це нагадало події 1933 року, коли на площі Опери в Берліні студенти-нацисти під керівництвом Карла Ганса Лейстріца спалили 20 тисяч книжок «неарійського духу». Такі ж акції пройшли в двадцятьох найбільших містах Німеччини. Хто не виконував вказівки партії, був звільнений, виключений з мистецьких спілок, заборонений.

Потім, коли німці оговталися, поставили пам’ятник спаленим книгам, на бронзовій табличці якого — цитата з трагедії «Альмансор» Генріха Гейне: «Це була лише прелюдія. Там, де спалюють книги, згодом спалюють і людей».

Нагадала ця подія і фантастичний твір Рея Бредбері «Усмішка», в якому натовп людей влаштовував собі забаву — збирався на площі, щоб плюнути в картину «Джоконда» Леонардо да Вінчі. Вони щовівторка орга-нізовували собі подібні «фестивалі».

Згадалися мудрі слова наших геніїв — Тараса Шевченка: «Схаменіться! Будьте люди, бо лихо вам буде!» та Івана Франка: «Книги — морська глибина, хто в них пірне аж до дна, той, хоч і труду мав досить, дивнії перла виносить».

Багато запитань хвилюють людей: куди вивезли книжки, чому, хто розпорядився? Бо ніхто членів громади не повідомляв про подібне рішення… У Маразліївській ОТГ (яка рекламується як одна з найкращих на Одещині) звільнені бібліотекарі, а книги вивезені без обліку не лише з Долинівки, а й з інших сіл. Наприклад, книжковий фонд Маразліївської сільської бібліотеки перевезений з приміщення будинку культури у стару будівлю з розбитими вікнами та поламаним дахом.

Тривожний і недобрий знак, коли спустошують бібліотеки. Все починається з малих сіл, а може закінчитися великими містами. Як писав Антон Макаренко, «Книги — це переплетені люди». То яка ж доля чекає жителів сіл, у яких забирають їхній найбільший духовний скарб? Яка доля чекає на книги? Чи повернуться вони назад? Питання залишається відкритим…