Дуже тепла зима змінилася раніше невластивою довгою весною, на зміну тривалим пожежам на Поліссі прийшли дощі. З півдня лунають тривожні звістки про повну відсутність дощів та прогнози посух. Клімат України змінюється на очах. До чого нам готуватися? Про це ми говоримо із членом Міжурядової групи експертів зі зміни клімату (МГЕЗК), завідувачкою лабораторії прикладної кліматології Українського гідрометеорологічного інституту ДСНС України та НАН України, кандидатом фізико-математичних наук Світланою Краковською.

— Світлано, ще донедавна здавалося, що суперечка між кліматооптимістами та кліматопесимістами була суто умоглядною. Сьогодні світ повірив у глобальне потепління? У глобальну екологічну небезпеку?

— Я як науковець не зловживаю словом “віра”, бо з вірою люди ходять до церкви. Науковці оперують фактами. І для науковців це абсолютно очевидно, що зміна клімату відбулася і що вона відбуватиметься надалі.

Якщо ми говоримо про авторитетну міжнародну організацію, таку як МГЕЗК, яка збирає найкращих кліматологів світу й формує стандарти, то там уже нема двох думок щодо зміни клімату як такої та причини такої зміни. Дискусії тривають довкола того, наскільки може ще змінитися клімат і як цьому запобігти. Якщо ми говоримо про ООН, то ще попередній його очільник Пан Гі Мун заявляв, що зміна клімату — один із сучасних викликів людству, бо стосується кожного. Якщо говорити про європейські інституції, то там теж створюються комісії та очевидно, що питання виходить на порядок денний всіх міжнародних форумів.

Колись я казала і зараз повторю: зміна клімату небезпечніша за тероризм. Бо терористична операція не зачіпає таку кількість людей. Зміну клімату на планеті Земля відчуває кожен.

— Не знаю, чи кожен. Бо після виступів Грети Тунберг навіть у моїй стрічці освічених людей я побачила неприховане хейтерство і цієї дівчини, й екологічного мислення…

— Те, що відбулося з Гретою, — типовий прояв ейджизму, який тягне за собою всі інші «ізми». Її не сприймали серйозно, бо це підліток, яка зважилася казати дорослим, що їм потрібно робити. Але насправді Грета була підготовлена, я слухала її виступи, вони завжди базуються на висновках й оцінках звітів саме цієї організації — МГЕЗК. А ті, хто її критикував, я переконана, в очі не бачили цих звітів.

— Посухи, пожежі, COVID-19 в Україні — ці явища мають якийсь спільний екологічний знаменник? І якщо так, то чому?

— COVID-19 я коментувати не можу. Але якщо вдаватися до дещо філософських аналогій, то знаменник — це зміна способу життя людини. Наші пращури були більшою мірою залежні від природи, тому й звертали на неї більше уваги. Бо коли люди змогли розселитися від тропіків до полюсу, вони почали поводитися наче царі природи і забули про власну вразливість. Можливо, природа нагадала нам, що ми не царі, й хоч подолали земне тяжіння і вийшли в Космос, але часом нам відмовляє навіть власна імунна система.

Реакція на пандемію нагадує мені суспільні настрої щодо зміни клімату, але у значно прискореному вигляді. Спочатку заперечення хвороби, а потім усвідомлення, мобілізацію та пошук рішення. Просто зміна клімату й ставлення до цього розтягнені у часі. Коли в 1970-х роках перші вчені почали говорити про можливу зміну клімату через антропогенний вплив, то ніхто не хотів у це вірити. І так само було з пандемією: спочатку люди продовжували ходити на футбольні матчі та не вірити, що це їм загрожує, а потім прийняли це.

Схожа ситуація і з кліматом: екстремальні погодні явища, пожежі та повені демонструють нам його зміну наочно, а деякі люди досі це заперечують.

У мене навіть були певні претензії до медіа, які довгий час заперечували цей факт, вдаючись до ненаукових теорій та гіпотез. Те, що медіа не били на сполох, дуже нашкодило суспі-льству.

— Світлано, ви десятиліттями досліджуєте клімат України, вважається, що знаєте його “погоду” на десятиліття вперед. Поді-літься з нами, до чого нам треба готуватися? І якщо прогноз недобрий, то що слід робити?

— У нашому інституті дійсно довга традиція кліматичних досліджень. Приблизно десять років тому ми склали перший кліматичний прогноз для України, який базувався на чисельних моделях, але він викликав багато критики. На жаль, у суспільстві склалася недовіра до прогнозу як такого. Насмішки та анекдоти про те, що прогнози не збуваються, якщо не нівелювали, то робили непомітним напрацювання вітчизняних кліматологів. Наші кліматичні проєкції ми будували з урахуванням різних сценаріїв розвитку суспі-льства, у тому числі й в Україні.

Не забувайте, що зміна клімату або глобальне потепління — це не просто факт, він наслідок людської діяльності. Людина — причина того, що відбувається в кліматичній системі. І сьогодні від людини залежить — як далі розвиватиметься доля клімату та й нашої екосистеми. Теза, що я, мовляв, маленька людина, яка нічого не може вдіяти із такими великими енергіями та великою системою — глибоко шкідлива.

Людина колосально вплинула на хімічний склад атмосфери (такої концентрації двоокису вуглецю в повітрі не було 800 тис. років), ніколи раніше температура не підвищувалася так швидко, як останні 50 років, ніколи не відбувалися ці зміни впродовж життя одного покоління (людство завжди мало час пристосуватися). Тож якщо людина все це спричинила, то може і виправити — це загалом позитивний меседж.

Останнім часом багато розмов про адаптивні заходи, але мало хто розуміє, що є ліміти адаптації до зміни клімату. Якщо нема води у ґрунтах — не тільки через атмосферну й гідрологічну, а й через уже геологічну посуху — де ми її візьмемо? Щоб компенсувати нинішню нестачу вологи у ґрунті й наповнити колодязі, дощі мають лити тижнями — цього не буде, натомість маємо локальні сильні зливи з градом. Загалом, саме лімітами адаптації спричинені й голод, і міграції населення у світі.

— Цими днями я прочитала прогноз для півдня України, який мене дуже стривожив. Прогноз робили дуже досвідчені аграрії та екологи Одещини — і він такий: “Ймовірність, що посуха триватиме до кінця року, становить 65-70%. Майбутнє клімату цього регіону вже визначене: Одеська область увійде в субтропічний пояс, але це будуть не вологі субтропіки, як у грузинській Абхазії, цілком імовірним сценарієм є опустелювання Бессарабії». Ви поді-ляєте ці тривоги?

— На жаль, для Одеської та інших південних областей прогноз не дуже оптимістичний, опадів влітку там ставатиме ще менше. Ми ці оцінки робили давно. Ми прогнозували повені у верхів’ї Дністра й дуже великі посухи (практично відсутність опадів, особливо влітку) на півдні. Я не прихильниця категоричних прогнозів на зразок опустелювання, бо на цей процес може впливати не тільки зміна клімату, а й ведення сільського господарства, і зміни землекористування. Так, підняття температури в Україні на 6-8 градусів — це дуже жорсткий сценарій. Але субтропіки — це географічне поняття, тут просто буде сухіший клімат — майже напівпустелі.

— Треба шукати рішення чи інвестора для штучного зрошення...

— Безперечно. Я колись займалася такою тематикою, яка називалася: “Штучні впливи на хмари для збільшення опадів”. В Україні в середині 50-х років ХХ ст. було створено перший у світі полігон для відпрацювання методики впливу на хмари задля збільшення кількості опадів у степовій зоні та запобігання градобиттю в Молдові й Криму. Робилися спроби це відродити практично за кожного уряду незалежної України. Вже нема ані спеці-ально обладнаних літаків, ані полі-гону, і в Україні залишилося лише кілька фахівців, які пам’ятають, що це таке. А може, це було б порятунком для певних регіонів?!

— Який механізм тих штучних опадів?

— Скажімо так, це, скоріше, штучна інтенсифікація процесів опадоутворення. Якщо дуже спрощено: ось є хмара, там є волога, частина цієї вологи може перебувати у вигляді крапельок за від’ємних температур, тобто бути переохолодженою. Тоді, якщо туди додати штучні кристали льоду, всі переохолоджені крапельки за рахунок різниці тисків над водою і льодом будуть на ці кристали перетікати, аж доки утворення не стануть достатньо важкими, щоб подолати висхідні рухи повітря і почати падати донизу. Дорогою ці, вже великі, кристали збиратимуть на себе ще крапельок і таким чином долетять до землі або дощем, бо розтануть якщо внизу тепло, або снігом.

До речі, схожим чином можна запобігти градобиттю, оскільки, вносячи штучні кристали в зону росту градин, можна розподіляти вологу на більшу кількість зародків, і градини будуть або меншого розміру, або просто буде злива. Все залежить від конкретних умов у хмарах.

Цей механізм був відкритий ще в 40-х роках минулого століття, й практично одразу почалися експерименти по всьому світу. Більше того, наш інститут у 1950-х був створений саме під цю проблематику. Моя дипломна робота була присвячена моделюванню натурних експериментів з наповнення Щасливін-ського водосховища в Криму. Є розроблена технологія впливу на зимові хмари, коли хмар найбільше, і вологою з них можна б було наповнювати водосховища. У нас в інституті все ще є провідний фахівець, який розробляв методики таких впливів.

— Тобто зігнати хмари в потрібний час і потрібне місце?

— Ні, ви їх не зженете в потрібне місце, але можна пошукати всередині такі місця, куди треба доставити штучні кристали для інтенсифікації процесів утворення опадів.

Але щоб це зробити, потрібна певна інфраструктура, радари, радіозондування, ну й обладнані літаки, або хоч ракети. Треба вкласти гроші в це, але тонна води, яку можна буде отримати, за оцінками наших фахівців, коштувала б менше копійки в цінах 1990 року, тобто окупить вкладення у 3—10 разів, особливо враховуючи величезні збитки від градобиття.

(Далі буде)

Лана САМОХВАЛОВА.

Джерело: «Укрінформ» (www.ukrinform.ua).