Українські журналісти, громадські активісти та діячі культури звернулися до керівництва держави та парламенту із закликом не переглядати закон «Про функціонування української мови як державної», який набув чинності 16 липня 2019 року, повідомляє «Детектор медіа».

Нагадаємо, згідно з цим документом, єдиною державною (офі-ційною) мовою в Україні є українська, її статус як єдиної державної мови зумовлений державотворчим самовизначенням української нації. Цей закон також регулює функціонування і застосування української мови як державної у сферах суспільного життя по всій території України.

Але у грудні 2019-го нардеп від «Слуги народу» Максим Бужанський вніс до парламенту законопроєкт про скасування закону про мову. А ще подав законопроєкт, яким пропонується подовження терміну права здобуття освіти мовою національної меншини, яка не належить до країн Європейського Союзу, до 1 вересня 2023 року. Наразі документ відправили на доопрацювання.

Активісти, журналісти та діячі культури закликають українську владу не розглядати законопроєкт Бужанського; зберегти чинний Перелік осіб, що загрожують національній безпеці та механізми його наповнення і застосування; не проводити ревізію закону про мову.

У зверненні йдеться:

Новітня історія України засвідчує: якщо влада пропонує «винести за дужки» питання української ідентичності, а лейтмотивом мовної політики стає «яка різниця?», невдовзі цій владі українська мова і все, що робить країну Україною, чомусь стає поперек горла.

Так було в часи Януковича-Табачника і Ківалова-Колесніченка, так відбувається і тепер.

Упродовж першого року президент-ства Зеленського жевріла надія, що владі вистачить відповідальності зосередитися на вирішенні гострих питань безпеки та економіки і не чіпати закон про мову та норми інших законів, які захищають українську освіту, культуру, медіапростір. Ці закони містять важливі механізми єднання нації, захисту державної незалежності й національної безпеки України. Доки українське військо боронить нашу незалежність на фронті, ці закони зміцнюють її всередині країни. Вони працюють і підтримуються більшістю людей. Єдине, що потрібно від влади — неухильно їх виконувати.

Проте останнім часом влада почала озвучувати тези, досі характерні лише для пропаганди держави-агресора і пов’язаних з нею олігархічних кланів. Президент України, Голова Верховної Ради, новий міністр культури й інформаційної політики та інші посадовці раптом почали розповідати про потребу переглянути закон про мову, про якусь «іншу сторону» (?!), яку треба «почути», про таємничих «вчених», чиїми руками влада хоче розворушити вже вирішене на законодавчому рівні питання державної мови й ощасливити українців «правильними» мовними ініціативами.

«Слуги народу» не обмежилися словами і переходять до практичних руйнівних дій, які потребують належної реакції з боку суспільства.

По-перше, влада з маніакальною впертістю намагається протягнути законопроєкт №2362 одіозного депутата Максима Бужанського, який уже втретє (!) виносять на засідання Комітету з гуманітарної та інформаційної політики. Цей проєкт передбачає зміни в закони про мову і про освіту, щоб скасувати перехід з 1 вересня 2020 року на навчання українською мовою тих учнів 5—11-х класів, які досі навчалися російською.

Проти цього антиукраїнського проєкту виступають не лише громадські й експертні середовища, але й Міністерство освіти та науки. Адже за три роки надруковані підручники та посібники, проведені курси для вчителів і ніщо не заважає переходу шкіл на українську мову. Очевидно, що форсований розгляд проєкту 2362 на комітеті потрібен для того, щоб проштовхнути його на пленарному засіданні ВР до канікул.

Причому в останній «доопрацьованій» редакції законопроєкт став ще небезпечнішим. Він до всього іншого руйнує мовні норми ухваленого вже нинішнім складом парламенту і підписаного Зеленським закону «Про повну загальну середню освіту», відкриваючи шлюзи для русифікації освітнього процесу.

Не менше обурення викликає і підготовлена до реєстрації та розгляду на комітеті нова версія законопроєкту №2693 «Про медіа». У тексті доопрацьованого законопроєкту не лише значно погіршені, порівняно з попередньою версією і з чинним законодавством, механізми захисту української мови, а й практично знищується такий важливий інструмент протидії російській інформаційній агресії, як Перелік осіб, що створюють загрозу національній безпеці.

Законопроєкт пропонує скасувати чинний перелік 150 осіб, фільми, програми, концерти за участю яких не мають права демонструватися в Україні. Натомість сформувати за дуже вузькими критеріями куций перелік тих, хто створює загрозу медіа-простору, потрапити в який можна буде лише через голосування Національної ради з питань телебачення й радіомовлення, більшість якої становлять вихідці з «Кварталу 95» і студії «1+1». Це означає масове повернення на українські екрани й у концертні зали «артистів-рашистів» з усіма наслідками для інформаційної безпеки держави.

Це — червоні лінії, які влада не має права перетинати ні заради комерційних інтересів олігархічних медіа, ні, тим більше, на догоду Москві та її п’ятій колоні.

Ми закликаємо керівництво держави і парламенту, народних депутатів України:

1. Зняти з розгляду провокаційний законопроєкт Бужанського №2362 і припинити спроби відновлення русифікації освіти.

2. Під час реєстрації та розгляду в першому читанні нового законопроєкту «Про медіа» не допустити послаблення жодної чинної законодавчої норми, що захищає українську мову та національний інформаційний простір, зберегти чинний Перелік осіб, що загрожують національній безпеці, та механізми його наповнення і застосування.

3. Відмовитися від спроб ревізії закону «Про забезпечення функціонування української мови як державної» і зосередитися на його неухильному виконанні. А в цілому замість збурення і розколу суспільства на мовному ґрунті — сконцентруватися на розв’язанні соціальних та економічних проблем українських громадян.

Захист нашої мови і культурно-інформаційного простору — це речі, які українці боронитимуть за будь-яку ціну всіма передбаченими законом засобами. Ми закликаємо владу дослухатися до наших справедливих вимог і не провокувати громадянське протистояння.

Серед тих, хто уже підписався під цим зверненням, десятки знаних і шанованих у суспільстві діячів культури, освіти, медійників:

Володимир ВАСИЛЕНКО, доктор юридичних наук, професор, надзвичайний і повноважний посол України; Ігор КОЗЛОВСЬКИЙ, релігієзнавець, громадський діяч, учасник Ініціативної групи «Першого грудня», член PEN Україна; Вахтанг КІПІАНІ, журналіст, головний редактор проєкту «Історична правда»; Віталій ПОРТНИКОВ, журналіст, публіцист; Йосип ЗІСЕЛЬС, колишній політв’язень, учасник ІГ «Першого грудня»; Ірма ВІТОВСЬКА, акторка театру та кіно, заслужена артистка України; Тарас КОМПАНІЧЕНКО, народний артист України, лідер гурту «Хорея козацька»; д-р Уляна СУПРУН, голова ГО «Арк.ЮЕЙ», в.о. міністра охорони здоров’я України (2016—2019); Володимир БАЛУХ, громадський активіст, політичний в’язень путінського режиму; Ахтем СЕІТАБЛАЄВ, кінорежисер, заслужений артист АР Крим; Володимир ТИХИЙ, кінорежисер, лавреат Національної премії ім. Т.Г. Шевченка, засновник об’єднання кінодокументалістів «Вавилон 13»; Ірен РОЗДОБУДЬКО, письменниця; Римма ЗЮБІНА, актриса, телеведуча, громадська діячка; Юрій ЖУРАВЕЛЬ, лідер гурту OT VINTA, автор спільноти «Знай наших»; Юрій ВИННИЧУК, письменник; Ганна ГОПКО, мережа захисту національних інтересів АНТС, голова Zero Corruption Conference; Андрій КОКОТЮХА, письменник, сценарист; Тарас ШАМАЙДА, рух «Простір свободи»; Тетяна СТРОЙ, Донецький прес-клуб; Іван ПАТРИЛЯК, доктор історичних наук, професор; Сергій ОСНАЧ, член Експертної групи з питань мовної політики при Кабміні; Павло ВОЛЬВАЧ, письменник; Світлана ЄРЕМЕНКО, Інститут демократії імені Пилипа Орлика; Надія ЗУБАТЮК, ГО «Асоціація вчителів української мови та літератури Донеччини»; Андрій ЮСОВ, Школа відповідальної політики; Ігор ЛУЦЕНКО, народний депутат України 8-го скликання; Борис БАБІН, доктор юридичних наук, професор; Тарас СТЕЦЬКІВ, народний депутат 5-ти скликань, голова Зарваницької громадської ініціативи; Юрій ШЕВЧУК, мовознавець, викладач Колумбійського та Єльського університетів; Михайло ГОНЧАР, Центр глобалістики «Стратегія ХХІ», головний редактор журналу «Чорноморська безпека»; Андрій ЩЕКУН, Кримський центр «Український дім», головний редактор газети «Кримська світлиця», та багато-багато інших.

До їх голосу приєднуються і «Чорноморські новини», які стояли і непохитно стоятимуть на сторожі українського слова.