«Тристороння контактна група домовилася про режим тиші з 27 липня. Я підтримую це рішення з кількох причин», — написала народна депутатка від «Європейської солідарності» Ірина Геращенко у своєму блозі на www.obozrevatel.com.

Перше: на фронті спостерігається серйозна ескалація конфлікту, щодня гинуть наші воїни, кількість загиблих військових значно вища, ніж улітку 2016—2018-го... Й це очевидне завдання мінських груп — припинити ескалацію й убивства українців, військових і цивільних. «Просто перестать стрелять» і закінчити війну тільки в своїй уяві — як бачимо, недостатньо для того, аби Путін дійсно перестав вбивати...

Друге: цього року мінським групам вперше за весь час їх роботи не вдалося домовитися про бодай тимчасові перемир’я, у тому числі так звані святкові — різдвяні, пасхальні. РФ і контрольовані нею бойовики жодного разу режиму тиші не дотримувалися й порушували домовленості в перші ж дві години тиші, але на час перемир’я кількість обстрілів значно знижувалася, а це — збережені життя наших військових. За кожне життя треба боротися, це для мене аксіома, тому краще домовлятися про режим тиші, аніж наші військові не могли б навіть евакуювати тіла загиблих побратимів (таке відбулося вперше за багато років)...

Третє: на моїй пам’яті це, мабуть 17-а спроба встановити режим тиші. Щоразу її порушували РФ і бойовики. Тому я не дуже вірю, що з 27 липня вони переймуться справжнім миром. Але, повторюся, маємо боротися за кожне життя наших військових.

Що важливо. Українська сторона ЗАВЖДИ дотримувалася домовленостей про режим тиші. Водночас наші військові мали право відповідати на провокації, коли йшлося про необхідність захисту життя військовослужбовців. Важливо, щоб українські захисники й зараз мали право на застосування зброї, якщо це знадобиться для захисту їхнього життя.

А на сівох не реагуйте — хто такий Сівоха на фоні нашої Армії?

27-го уважно стежимо за ситуацією на фронті. Й будь-яке порушення режиму тиші з боку РФ та ОРДЛО повинне отримати жорстку реакцію української влади, учасників «нормандського формату» і світового товариства.

Ну й останнє. Загрозою, яку бачу в контексті останніх публічних домовленостей, залишається вперта спроба влади провести вибори на окупованому Донбасі. Перемир’я має бути сталим, а не штучним, аби тільки поставити галочку про «деескалацію» і тягти тему виборів.