Навколо повного всеосяжного припинення вогню на лінії поділу підконтрольних і захоплених терористами територій Донбасу не припиняється суєта. Українські начальники, цивільні і військові, не перестають робити вигляд, що бойовики не стріляють, а якщо стріляють, то це так, дурниця. Після півночі 27 липня ні в кого з наших не поцілили. Чи є це результатом перемир’я, а чи терористи стріляти розучилися — хто розбере.

В ОЧІКУВАННІ КРАВЧУКА

Ніхто не знає, чи є всеосяжне і повне перемир’я результатом миротворчості Президента Зеленського (включаючи спілкування з Путіним по телефону), а чи лише перепочинком перед новим загостренням ситуації. У Кремлі нічого не гарантують. Не мають права втручатися в «український внутрішній конфлікт». Від повторення подібних заклинань протягом шести років у будь-кого дах поїде.

Не витримав їх і загартований в російсько-українських переговорах Кучма. Він ще в травні відпрошувався з поста глави української делегації в Тристоронній контактній групі, а після «всеосяжного» взагалі терпець урвався. Не дочекався, кого на його місце призначить Президент Зеленський. Через появу сумнівних документів у рамках ТКГ, де красуються підписи ватажків злочинних угруповань, до Леоніда Даниловича вже прилипло клеймо зрадника. І другому Президенту України, зрозуміло, не хочеться псувати свій майбутній некролог.

Перед призначенням наступника Кучми на Банковій сформулювали вимоги до претендентів на посаду голови української делегації в Тристоронній контактній групі. По-перше, хто б то не був, з ним повинні зголоситися розмовляти партнери. Йдеться, звісно, про Росію, але маються на увазі і її маріонетки в ОРДЛО. По-друге, наступник Леоніда Даниловича не повинен викликати роздратування у громадян, як на заході, так і на сході України. По-третє, претендент повинен продемонструвати результат, що підтверджує правильність і мудрість політики Президента Зеленського.

Сповна таким вимогам відповідати не може ніхто. Але на роль імітатора бурхливої діяльності найкраще підходить перший Президент незалежної України Кравчук. Самостійної політичної позиції у нього ніколи не було, але Леонід Макарович завжди готовий підтримати того, кого вважає сильним — від Тимошенко до Януковича. І вчасно похвалити за виявлену мудрість.

З огляду на те, що власної політичної позиції у Кравчука нема, з ним готові розмовляти «з того боку» всі. У надії завербувати (якщо колишній другий секретар ЦК КПУ не був свого часу завербований) або перетягнути на свій бік. А якщо в одну сторону потягнуть Зеленський і Путін, глава української делегації не чинитиме опору, і поставить свій підпис поруч з ватажками «ЛНР/ДНР». Як політик Леонід Макарович давно помер і некролог свій зіпсувати не боїться.

Про авторитет Кравчука, як на заході, так і на сході України, сказати нічого. Цей авторитет не виходить за межі телевізійних ток-шоу і тусовок у колі весі-льних генералів. З протестами проти призначення Леоніда Макаровича до Офісу Президента не прийдуть ні із заходу, ні зі сходу. Все, що відбудеться в ТКГ, стане приводом для звинувачення в зраді не політичного буфера, яким був Кучма, а особисто шостого Президента України.

ЛУКАШЕНКО ПЕРЕД ВИБОРАМИ І ПЕРЕД ВИБОРОМ

Президент Володимир Зеленський схильний взагалі обходитися без полі-тичних буферів. І, наскільки здібний, самостійно відповідати на виклики, як всередині, так і за межами України. Саме то вже більше року, незважаючи на чинну Конституцію з добре виписаною парламентсько-президентською системою, ми живемо в президентській республіці де-факто. Так само йдуть справи у сусідніх країнах — Росії та Білорусі. Хиткий кордон між де-факто і де-юре дозволяє главі держави, обраної демократичним шляхом, управляти країною жорсткіше, ніж диктатор, який захопив владу силою. Перший приклад — Путін. Другий — Лукашенко.

Однак страчувати чи милувати на свій розсуд, міняти уряди і зміщувати зі своїх постів генералів вдається тільки за певної підтримки громадян. «Купити» таку підтримку можна лише в умовах загального зростання добробуту. Якщо зростання немає, буфер — останній засіб захисту диктатора від народу. У Росії чиновницький буфер величезний. Крадуть усі, посадити можна кожного. І президент Путін весь у білому. Навіть за нульового рейтингу він пересидить у Кремлі своїх опонентів.

У Білорусі ресурс для підкупу громадян обмежений. Буфер тонкий. Тільки-но ситуація з пандемією коронавірусу зачепила економіку нашої північної сусідки і позначилася на добробуті населення, авторитет «бацьки» впав нижче плінтуса. Врятувати останнього яскраво вираженого диктатора Європи від поразки на виборах 9 серпня тепер може тільки нічим не прикритий і невмотивований терор. І не факт, що в цих умовах білоруські силовики візьмуться виконувати всі протизаконні накази свого президента.

Для Лукашенка ускладнює ситуацію і те, що у зв’язку з пандемією та загальносвітовою економічною рецесією з боку Кремля ослабла підтримка білоруського союзника. Настільки ослабла, що російські брати по Союзній державі почали подумувати про термінову заміну вірного союзника на прогресивного банкіра — голову правління «Белгазпромбанку» Віктора Бабарико. Кремлівська операція з мирного впровадження в політику людини «Газпрому» попервах проходила успішно. Але «бацька» сплутав усі карти.

18 липня за надуманим звинуваченням Віктора Бабарико затримали і посадили в СІЗО. Його реєстрацію в рамках передвиборної кампанії на пост президента Білорусі скасували. Заодно скасували і реєстрацію директора Білоруського парку високих технологій, колишнього посла Білорусі в США, першого заступника міністра закордонних справ Валерія Цепкала. І погрозами змусили покинути країну разом з сім’єю.

Виборчі штаби відставлених кандидатів, щоправда, об’єдналися з єдиною зареєстрованою реальною противницею Лукашенка — Світланою Тихановською. Але її шанси на обрання навіть за такої підтримки невеликі. Більше того, існує варіант масової посадки опонентів Олександра Григоровича Лукашенка. Разом зі штабами. Передбачити, як розвиватиметься ситуація в Білорусі, — аж ніяк неможливо. Особливо після того, як в мінському санаторії затримали групу вояк з росі-йської ПВК «Вагнера». Їх (від України до Сирії та Лівії) Кремль використовує для таємних воєнних операцій.

Одне слово, наступного тижня можемо побачити багато цікавого.

Леонід ЗАСЛАВСЬКИЙ.

Замість післяслова. Президент Володимир Зеленський своїм розпорядженням від 30 липня 2020 року увільнив Леоніда Кучму (Президента України у 1994–2005 рр.) від виконання обов’язків представляти Україну у Тристоронній контактній групі з мирного врегулювання ситуації в Донецькій і Луганській областях, призначивши натомість Леоніда Кравчука (Президента України у 1991–1994 рр.).