ТАК КОРОТКО МОЖНА СКАЗАТИ ПРО ШОСТИЙ МІЖНАРОДНИЙ ФЕСТИВАЛЬ ODESSA CLASSICS, ЯКИЙ ВІДБУВАЄТЬСЯ ЦИМИ ДНЯМИ В ОДЕСІ

Проведення масштабної музичної події в умовах пандемії — це не просто виклик хворобі, що охопила планету, це цілком новий досвід, який отримують усі — і організатори, і виконавці, і глядачі. Понад 90% цьогорічних музичних фестивалів у Європі були скасовані зі зрозумілих причин. Організатори ODESSA CLASSICS пішли іншим шляхом — вони вирішили зробити все можливе, аби знакова для України музична подія таки пройшла в Одесі цього літа. І фестиваль відбувається, і він — особливий, бо відбувається всупереч усьому…

Проведення фестивалю стало випробуванням на міцність. І хоча, здається, все було передбачено, усе підготовлено, на організаторів чи не щодня чекали нові виклики.

За кілька днів до початку мистецької події помер вітчим президента, засновника ODESSA CLASSICS Олексія Ботвинова — народний артист України Анатолій Іванович Дуда… Прощалися з ним у день відкриття фестивалю.

— Батько все своє життя присвятив служінню мистецтву… Безкорисливому, ідеалістичному служінню Музиці. Він дуже хотів, щоб цього літа фестиваль відбувся… Я присвячую цей фестиваль батькові… — написав того дня Олексій у Фейсбуці.

10 серпня. Відкриття

На публіку, що прийшла на відкриття фестивалю до Одеського національного театру опери та балету, чекали нові реалії: температурний скринінг, суворі вимоги щодо дотримання маскового режиму, антисептик та шахматний порядок розсаджування глядачів. Але все це — дрібні жертви порівняно з непересічною можливістю бути присутнім у величному залі, слухати неперевершену музику, дивитися концерт у живому виконанні.

— Я впевнений, що музика допоможе нам витримати цю непросту ситуацію. Я радий, що всі наші партнери залишилися разом з нами, ще й з’явилося кілька нових… Я не грав на сцені впродовж п’яти місяців, і цього зі мною не траплялося з 16 років… Це важко і незвично… Але сьогодні ми разом із Цюріхським балетом поговоримо про красу, про любов, про сенс життя, — сказав Олексій Ботвинов на відкритті. — Я присвячую фестиваль пам’яті мого батька Анатолія Дуди…

Виступ Цюріхського балету та Олексія Ботвинова (вперше в Україні) подарував глядачам абсолютно нові, незабутні відчуття від сучасного мистецтва. Кожна з п’яти невеличких вистав у виконанні Йен Хан, Філіпе Португала та інших танці-вників під музику Ф. Шопена, А. Пярта, Й.С. Баха та А. Глюка відкривала цілком новий світ посткласичного балету, де технічна досконалість поєднується із щирими емоціями та імпровізацією.

Олексій Ботвинов за роялем — це не акомпанемент, а жива співтворчість, це спільне дихання і творення краси. Зал Одеської опери із завмиранням стежив за сценою. Це був глибокий, щирий діалог музики і танцю — про кохання, про життя і смерть, про самотність перед обличчям випробувань…

Вражаючий танець Йен Хан на тему пандемії, танець на місці, в самоізоляції, коли душа виривається з тенет, але не в змозі зрушити з місця. І головне — не повертатися у Минуле, бо тоді зникає те, що ти любиш і чим живеш сьогодні — такий лейтмотив «Орфея і Евридики», яким завершився перший вечір фестивалю.

11 серпня. П’єтро де Марія — просто неба

Наступного дня на учасників ODESSA CLASSICS чекав несподіваний «сюрприз»: в Одеській філармонії виявили джерело коронавірусу, шестеро працівників закладу захворіли. Тож концерт знаменитого італійського піаніста без зайвих формальностей прийняв Зелений театр.

Просто неба звучали вальси Ф. Шопена, твори Ф. Ліста, П. Чайковського. Знаменитому італійському піаністу підспівували одеське птаство.

Вечоріє. Сіро-рожеве небо, білий рояль і стрункий сивий чоловік на сцені, який своїми руками творить диво — вишукану і нереально красиву чуттєву музику.

12 серпня. Перезавантаження-2

Український піаніст Олексій Ботвинов і турецький перкусіоніст Бурхан Очал почали цей експеримент десять років тому. І цього вечора у Зеленому театрі він продовжився.

Музика, що поєднала Схід і Захід, світову класику і суфійські мелодії, минуле і сучасність, слухачів і виконавців. У ритмі надзвичайних мелодій танцювали не лише діти — більшість дорослих також долучилася до цього дивовижного дійства. Геніальна музика Й.С. Баха, Л. Бетховена, М. Мусоргського, С. Прокоф’єва та С. Рахманінова, наповнена такою величезною різноманітністю звуків, які видавав Бурхан Очал на барабанах, набула нових барв. Публіка, спрагла за час пандемії, сприймала музику, наче живу воду…

14 серпня. «Нове обличчя бароко»

На сцені Одеської опери — п’ятеро музикантів-віртуозів, які запросили глядачів у світ старовинних мелодій, світ музики бароко… Скрипаль Данієль Хоуп вклав у цю програму, якій уже аплодували у кращих залах світу, всю свою любов до мелодій, народжених у пабах та кав’ярнях старої Європи ще у ХVІ столітті…

Звучала не лише музика — її доповнювали веселі та сумні історії про її творців-композиторів. Клавесин, лютня, дві скрипки, віолончель та ударні — ось з таким набором інструментів ми вирушили у дивовижний світ бароко. І повернулися у сучасність уже зовсім іншими людьми, наповнившись красою минулих віків.

На завершення концерту Данієль Хоуп зізнався, що наш Оперний став найбільшим і найулюбленішим театром його гастролей. А 700 глядачів, що сиділи у залі, — найчисельніша слухацька аудиторія за останній час… Він подякував нам за сміливість…

15 серпня. Пасторалі, сонати і «Танго в божевільні»

Цього дня Одеса втратила ще одного знакового музиканта — джазмена Миколу Голощапова…

А ввечері в оперному — світова прем’єра «Пасторалей» українського композитора Валентина Сильвестрова у виконанні Данієля Хоупа та Олексія Ботвинова.

— Сильвестров — геній, — поділився Данієль Хоуп з журналістами своїми відчуттями після концерту. — Йому вдається розкрити цілий космос в одному-двох тактах, це вершина майстерності…

Мелодійно і вишукано звучить сувора класика — Соната №3 до мінор Едварда Гріга і поруч з нею дивовижним чином вписується авангард. Лунають твори Альфреда Шнітке, серед яких — «Танго в божевільні».

— «Танго в божевільні» — це те, що з нами зараз відбувається, — знаходить у собі сили пожартувати Олексій Ботвінов…

Фестиваль набирає обертів, але виклики постають щодня, щогодини… Доводиться радикально змінювати плани, та команда ODESSA CLASSICS з цим успішно справляється. І глядачі, одягнувши маски, знову мужньо ідуть на концерт, щоб наповнитися життєдайною благодаттю прекрасної живої музики.

16 серпня. «Диявольські трелі» замість камерного оркестру

Через захворювання у колективі Одеської філармонії доводиться скасувати запланований концерт філармонійного оркестру з ізраїльським диригентом Беньяміном Юсуповим.

На сцені очищеної, продезінфікованої Одеської філармонії — троє видатних музикантів: скрипалі Сімос Папанас і Данієль Хоуп та піаніст Олексій Ботвинов.

Звучить «Скерцо» Й. Брамса, «Дзеркало в дзеркалі» А. Пярта… Тріо неперевершено передає внутрішню сутність філософської, глибокої музики, а глядачі вдихають її відкритими серцями.

Віртуозний, емоційний скрипаль Сімос Папанас виконує «Диявольські трелі» Д. Тартіні. Він розповів, що ця соната, за легендою, наснилася композиторові, коли той жив у монастирі. Її перша частина — це, власне, тема благочестивого сну, друга — гра музиканта для диявола, який з’являється з проханням навчити грати його на скрипці, і третя — гра самого Сатани… У виконанні Сімоса Папанаса — це невірогідно емоційний і містичний театр одного актора, який повністю захоплює глядача.

А на десерт — виконання Прелюдії сі-мінор Й.С. Баха — Зілоіті, що залишає відчуття наповненості музикою і щастям.

17 серпня. Гелготас і його «Ніко»

І знову — вперше в Одесі та в Україні! На сцені Одеської філармонії — справжні рок-зірки в світі класики, молода команда з Литви під керівництвом Гедімінаса Гелготаса. Молода за віком, хоча створена 15 років тому, коли самому композиторові було лише 19. Революційна — за рівнем енергії. Саме на їхньому концерті у залі було чимало молоді.

Навіть класична музика Й.С. Баха, А. Вівальді та А. Пярта звучить у їх виконанні по-новому. Не кажучи вже про музику самого Гелготала, яка не вписується в жодні стилі. Мабуть, назва одного з його творів — «Ніколи не ігноруй Світовий океан!» — найкраще передає сутність цієї музики. Публіка — у захваті. Тепер у всесвітньо відомих литовських зірок чимало шанувальників з’явилося і в Україні.

18 серпня Вадим Репін та людина-оркестр Олексій Ботвінов

Не судилося на нинішньому фестивалі виступити оркестру Одеської філармонії… Знову зміни у програмі. І на сцену знову виходить Олексій Ботвинов. Як йому лишень вистачає сили, щоб укотре узяти на себе цю відповідальність перед слухачами! Але інакше він, мабуть, не може…

Вадим Репін — всесвітньо відомий скрипаль-віртуоз. Звучить «Соната для скрипки і фортепіано» Клода Дебюссі, трагічна музика, що порушує питання про сенс життя. А далі —« Соната» Сергія Прокофьєва, емоційна, складна музика, наповнена роздумами про життя та смерть. «Румунські танці» А. Пярта, які Вадим Репін та Олексій Ботвинов виконують фантастично.

Геніально. Актуально. Жорстко і правдиво про те, що відбувається у сучасному світі. І ця правда музики публіку не залишає байдужою. Знову слухачі стоячи проводжають музикантів громом аплодисментів. Враження, що в залі аншлаг, хоча, через епідситуацію, він заповнений лише наполовину.

А на біс тихим рефреном звучить риторичне запитання з арії Ленського з опери П. Чайковського «Євгеній Онєгін»:

— Що день прийдешній нам готує?

Питання для всіх.

(Далі буде)