Очевидно, що умови карантину дедалі настійніше спонукають людей творчих професій посилювати свою присутність в Інтернеті. Знайомство у цьому світовому інформаційному просторі і, як наслідок, спілкування онлайн стає звичним явищем. Нижче пропонуємо інтерв’ю з українською оперною співачкою та громадською активісткою Інною САВЧЕНКО (Лінц, Австрія).

28—29 серпня у столиці Верхньої Австрії — Лінці — відбудуться два концерти камерної музики за участі нашої співвітчизниці — оперної співачки, лауреатки престижних міжнародних конкурсів та фестивалів, доцента Академії Реймана, однієї з лідерок україн-ської культурної спільноти Австрії пані Інни Савченко. У програмі — твори відомих світових та європейських композиторів IX—XXI століть, українські пісні. Основний меседж проєкту — краса і різноманітність музичних традицій різних європейських країн та просування україн-ської спадщини в контексті європейських культур. У період, коли йшла інтенсивна підготовка до цих концертів, співачка все ж вилучала крупинки часу на спілкування в онлайн-режимі.

Справжній талант має магнетизм, тож «обличчям до обличчя» з унікальним голосом і цікавою особистістю… Моя чарівна співрозмовниця, вокалістка високого класу, володарка тембрально багатого, глибокого в низьких тонах, але й легкого в колоратурі ліричного mezzo-soprano, що дозволяє мати різноманітний репертуар — від барокової музики до оперних партій та сучасних композицій. Здобуттю професійної освіти, артистичному становленню пані Інна зобов’язана українському мелосу і школі класичного bel canto Італії, нині ж вона живе і працює в Австрії. З огляду на різні обставини її мало знають в Україні, з якою мисткиня родинно й духовно тісно пов’язана.

Пані Савченко — з творчо вимогливих і працьовитих натур, які навіть слово «вихідні» беруть у лапки: підготовка музичних програм і партій, студійні записи, викладання в Академії і вже другий рік діяльність на чолі Товариства української культури в Австрії імені Лесі Українки — це її перше коло творчої орбіти.

Під час виступів артистка гранично зібрана, і, поділюся своїми суб’єктивними враженнями, за зовнішністю цієї тендітної жінки прихована надзвичайно сильна натура. Це, зокрема, вмотивовано характером творів, особливостями вокалу, необхідністю мобілізації всіх фізичних і моральних сил. Камерні твори у її виконанні подібні до філігранних, лаконічно довершених за формою музичних п’єс.

— Пані Інно, як відбувалося ваше становлення як співачки? Хто зіграв вирішальну роль?

— Усім, що я досягла, зобов’я-зана, у першу чергу, моїм батькам — інженерам за професією, які завжди любили мистецтво і спрямовували мене на цей шлях. Пізніше дуже велику роль відіграла і підтримка чоловіка, також митця за професією, художника-монументаліста Дениса Савченка. Без родинної підтримки, надійної, затишної сімейної гавані бурхливий океан музичного світу для багатьох митців — величезне випробування. Звісно, дуже велику роль відіграв і цілеспрямований, «залізний» характер. Професія музиканта, а тим більше — співака, зобов’язує до постійного розвитку вокальних технічних можливостей, невтомного та прискіпливого пошуку в стилістиці та інтерпретації, зрештою, ця професія вимагає ґрунтовних знань мов та культур.

У моєму житті все ж дилеми не було. Пам’ятаю епізод з дитинства. Коли мені було десь близько п’яти років, а ми мешкали в малесенькій однокімнатній квартирі київської Борщагівки, батьки купили мені справжнісіньке піано. Дзвінкий, яскравий звук, теплий колір полірованого дерева, графіка клавіш та приголомшлива поліфонічність інструмента захопили мене повністю! Для того середовища це було незвично, тож сусіди добряче кепкували з наших намагань вписати чудернацьку в їхньому розумінні річ у цей побут. Але, напевно, саме завдяки цьому епізоду мого дитинства музика стала найбільшим моїм захопленням.

З вдячністю згадую також мого першого педагога з вокалу — художнього керівника та хормейстера дитячого хору Держтелерадіокомпанії України Тетяну Миколаївну Копилову. Вже дорослою випадково чула кілька сольних записів у моєму виконанні, звісно, з посмішкою…

Чорнобильська катастрофа круто змінила мою біографію. Батьки намагалися якомога далі вивезти мене з Києва. Пам’ятаю, деякий час ми жили на Кавказі у висотному готелі, і дивовижний краєвид, що відкривався з вікна, та певна ізольованість так подіяли на мене, що я захопилася малюванням. У той період мого життя музика і спів не могли пробитися через випадковості й постійні переїзди.

— Наскільки знаю, ви здобули також вищу художню освіту...

— Повернувшись в Україну, я вступила до Львівської національної академії мистецтв, згодом перевелася до Києва на монументальне відділення живопису Національної академії мистецтв та архітектури, у майстерню видатного митця, професора Миколи Стороженка. На щастя, змогла відновити заняттям вокалом з доцентом Національної музичної академії імені П.І. Чайковського Геннадієм Кабкою.

— Серед ваших наставників такі титуловані зірки оперної сцени, як Мірелла Френі, Рената Скотто, Лучіано Д’Інтіно, Ренато Брузон. Ви прекрасно опанували майстерністю італійського бельканто, секретами виконання різностильової музики…

— Моя освіта продовжилася в Італії. Спершу — в Генуї, в консерваторії Niccolo Paganini (2001—2006), у класі професорки Кармен Вілальти (до речі, саме вона надихнула мене на виконання іспанської камерної музики). Згодом пройшла курс навчання в Centro Universale del Bel Canto з Міреллою Френі. І вже після закінчення консерваторії продовжила постмайстер-курс у Національній академії Санта Чечілія (м. Рим), клас професорки Ренати Скотто (2007—2008)... Насправді важко перелічити всіх видатних зірок італійської оперної та камерної музики, в яких я або навчалася, або мала за честь безпосередньо співпрацювати з ними на сцені, відтак переймати їхній досвід, так би мовити, вживу. Я щиро вдячна долі за кожну зустріч, адже для кожного музиканта період формування є найважливішим.

— У теперішніх умовах фактично паралізована концертна діяльність, спостерігається збільшення частки віртуальної присутності артиста у медіа-просторі. Як вдається тримати форму?

— Не впевнена, але думаю, що розвиток творчості наразі набуватиме дедалі більших обертів саме у форматі інтернету. Сумно? Коли іде дощ, ми дістаємо парасолю, чи не так? Тому митці шукають нові шляхи, нові форми розвитку.

— На Батьківщині ви як оперна співачка, фактично, не відомі...

— В Україні про мене справді не знають. Я зростала як вокалістка і робила перші кроки кар’єри в Італії, а потім — в інших країнах Європи… Так склалося у моєму житті. Хоча, безперечно, надзвичайно люблю і ціную мою Батьківщину, де я народилася, де зробила і перші кроки на шляху до моєї мети. Роблю все, що можу, аби Україну знали як країну з багатою музичною культурою та давніми традиціями.

— Цим, очевидно, пояснюється і ваша громадська активність?

— Саме так. Наше Товариство української культури в Австрії (ТУКА) — ще дуже молода організація, нам лише другий рік, і всі ми працюємо на громадських засадах у вільний від роботи час. Мали за честь і справжню радість підготувати кілька заходів у співпраці з посольством України в Австрії. Плануємо наприкінці лютого 2021 року гарно відзначити 150-ліття від дня народження Лесі Українки. Вже зарезервували Святковий зал нової міської ратуші у Лінці (Neues Rathaus Festsaal). Очікуємо на виступ із доповіддю авторитетного славіста пана Михайла Мозера, професора Віденського університету, а також Католицького і Вільного університетів, відповідно, у Будапешті та Мюнхені. (Принагідно зазначу, що пан Мозер є почесним доктором Національного університету імені Т.Г. Шевченка у Києві та НТШ у Львові, лауреатом Золотої медалі Володимира Вернадського. — В.К.). Сподіваюся, що він синхронізує свій графік і знайде час для нашої імпрези.

— Відомо, що в 2019-у ви взяли участь у прем’єрній постановці опери всесвітньо відомого угорського композитора Петера Етвеша «Angels in America»…

— Так, згідно з контрактом з Новою Віденською оперою (NEUE OPER WIEN) протягом сезону 2019 року відбулися прем’єри цього твору у Відні та Будапешті. Це сучасна опера — про людей і для людей, щоб зрозуміти й усвідомити себе глибше. Інтернаціональний склад співаків з багатьох країн Європи, Австралії та США, Мексики та Японії вимагав прискіпливої праці над партіями. Цей твір надзвичайно насичений емоційно і сповнений контрастів, з різноманітними спец-ефектами, акробатичними трюками. Музично і з точки зору режисури — на одному диханні. Для мене особисто: чотири ролі, дві з них чоловічі (посміхається), — як стрибок над прірвою.

— Дозволю собі ремарку. Ваш репертуар — класичний, виконання — переважно академічне, але ви знаходите власне, оригі-нальне трактування багатьох відомих творів, які виконували десятки, сотні артистів. Наприклад, такі шлягери, як «Намалюй мені ніч» Мирослава Скорика чи «Chiquilin de bachin» Астора Піаццолли, «Zorongo» Ф.-Г. Лорки, у вашому виконанні — неповторні, образні, позбавлені зовнішніх ефектів, а відтак, на моє переконання, ясніше розкривається їх суть. В останньому випадку завдяки шляхетному, класичному стилеві звуковедення ця народна іспанська пісня звучить зовсім по-новому, голос й інструмент доповнюють одне одного, є місця, де на переливи гітари дуже пластично накладається голос…

— Звісно, приємно отримувати професійні коментарі, особливо позитивні! Я — вокаліст та ще й жінка (сміється)… Все це разом — досить тендітна, але дуже амбітна конструкція, що, звісно, потребує і підтримки, і розуміння, і… любові. Саме так — любові моєї публіки, адже ми працюємо для вас.

— Серед ваших улюблених висловів — фраза німецького філософа і музиканта Альберта Швейцера про взаємозв’язок щастя й успіху. Ви щасливі?

— Так. Я маю прекрасну сім’ю, що мене підтримує і допомагає. І я маю можливість займатися своєю улюбленою справою. А загалом щодо Щастя, то, думаю, це той момент, коли людина проживає, відчуває радість, любов… найкраще — разом з іншими людьми, чи й наодинці, але тоді це щасливий спогад або щаслива мрія.

— Сердечно дякую за розмову. Будемо тут, в Україні, уважно стежити за вашими виступами і громадською діяльністю. Бажаю успіху!

Володимир КУДЛАЧ.

Одеса — Лінц.

Довідково. Інна Савченко народилася на Київщині. З раннього дитинства навчалася музиці та образотворчому мистецтву. Продовжила музичну освіту в Італії. Під керівництвом видатних співаків та зірок світової оперної сцени, як-от Мірелла Френі, Рената Скотто, Лучіана Д’Інтіно, Раїна Кабайванська, Бернадетт Манка ді Нісса, Ренато Брузон, Данте Маццола, Вільям Маттеуцці, Федеріко Марія Сарделлі та багато інших, досконало оволоділа майстерні-стю італійського бельканто, секретами виконання барокової музики, особливостями стилістики творів оперних композиторів періоду класицизму, романтизму та веризму.

Протягом багаторічної кар’єри на європейській сцені, маючи великий концертний репертуар, збагачений численними сучасними композиціями, україн-ська оперна співачка здобуває щире захоплення публіки та музичної критики. Зокрема, австрійські шанувальники сучасного оперного мистецтва мали нагоду почути її в одній з найбільш очікуваних і блискучих прем’єр 2019 року в Neue Oper Wien — «Angels in America» у віденському Museumsquartier.

Під орудою таких диригентів, як Джузеппе Граціолі, Петер Етвьош, Денніс Рассел Девіс, Франческо Віціолі, Вальтер Кобера, Марк Цамбеллі, Нікола Мараско, Даміано Бінетті, Ши Хун Янг, Акілле Лампо, Алессандро Мілані та багатьох інших, українське мецо-сопрано Інна Савченко співає у найвідоміших театрах, концертних залах та на фестивалях Європи.

Здобуті блискуча музична освіта в провідних навчальних закладах Італії, вища художня осві-та — в Україні та ґрунтовна педагогічна освіта в Австрії дозволяють пані Савченко активно займатися педагогічною діяльністю і втілювати в життя різноманітні мистецькі проєкти, де образотворче мистецтво та музика, гармонійно доповнюючи одне одного, дарують публіці незабутню насолоду та яскраве емоційне і змістове наповнення.

Більше інформації стосовно вистав, концертів, репертуару, записів тощо можна знайти на сайті www.inna-savchenko.com та на YouTube каналі MusicVisualArt.