Нещодавно арт-галерея Undeground відзначила першу річницю своєї діяльності. Активність фундаторів нового мистецького простору приємно дивує й радує, адже це вже десятки групових і персональних виставок, організація пленерів для художників Одеси та інших міст, проведення конкурсів для молодих митців і дитячої творчості. От і сьогодні, 5 вересня тут відкриється виставка «Красоти України».

Тож констатуємо факт: на культурній мапі Одеси діє новий виставковий майданчик. Натхненником цього проєкту з приманливою назвою Undeground (андеґраунд) є підприємець і колекціонер Валерій Махін, який покладається на заці-кавлене сприяння артистичного кола із числа друзів — мистецтвознавців, художників, музикантів, журналістів. Активно підтримує Undeground Рита Колобова, очільник благодійного фонду «АВЕ». Можна сказати, що навколо галереї нині виник своєрідний мистецький клуб, який має перспективу перерости у художньо-мистецький рух адептів пленерного живопису різних вікових категорій.

Термін «андеґраунд» (underground — «під землею») більше вживається у сенсі модерністського спрямування у мистецтві 1960—1970-х років, тобто радянських часів, яке культивувало цінності, відмінні від офіційного соцреалізму, і поширювалося, здебільшого, через квартирні виставки, зокрема і в підвальних приміщеннях. Колекціонер Махін має свої прерогативи й відверто не культивує цей оригінальний напрямок. Подібні алюзії виникають через те, що його дітище розташовується у напівпідвальному, донедавна занедбаному, приміщенні у Будинку художників, що належить НСХУ, з якою укладений відповідний договір.

Нагадаємо, будинок стоїть на розі вулиць Великої Арнаутської та Леонтовича (колишня Бєлінського). Раніше тут був графічний цех спілки художників. Сьогодні ж, завдяки старанням Валерія Махіна, це вже респектабельне, добре освітлене приміщення із трьох кімнат, стелі яких покриті чорним, рефлектуючим ламінатом, що викликає асоціації з підземеллям і водночас посилює відчуття простору. Наразі у колекції галериста — близько 250 творів різних видів мистецтва. У фонді — роботи Анатолія Горбенка, Святослава Горбенка, Лариси Дем’янишиної, Галини Захарової-Кравченко, Євгенії Земляницької-Сакалюк, Олексія Зоркальцева, Анатолія Кравченка, Ольги Котлярової-Прокопенко, Сергія Лозовського, Петра Нагуляка, Тетяни Поповиченко, Віктора Потеряйка, Миколи Потужного, Ольги Разінкіної, Володимира Сакалюка, автора цих рядків та ін. З огляду на те, що проведення пленерів є наріжним каменем діяльності галереї, перевага, як уже мовилося, надається пленерному живопису реалістичного спрямування, що продовжує традиції південної школи.

Серед недавніх вдалих проєктів галереї, зокрема, конкурс дитячого малюнку «Чарівна країна», де переможців визначали досить демократично, шляхом інтернет-голосування. Південним теплом і домашнім затишком віє вже від назви наступної ініціативи — виставки «Поговоримо за Одесу». А ще — участь у Грінівському фестивалі «Алые паруса» на Морвокзалі та багато іншого.

Принагідно зазначу, що підприємців в Одесі багато, але тих, котрі готові інвестувати кошти в мистецтво, як це робить Валерій Махін, на жаль, одиниці. Завдяки такій ініціативі у зоні відпочинку, яка охоплює Парк Шевченка, санаторій «Лермонтовський» та пляж Відрада, нині вимальовується культурний комплекс: Музей сучасного мистецтва Одеси — галерея ArtUndeground, а неподалік — Театр музкомедії.

Своїми враженнями про діяльність галереї я попросив поділитися мистецтвознавця Володимира Островського та кількох відомих митців — членів правління обласної організації НСХУ, які співпрацюють з Валерієм Махіним. Взагалі, я не люблю писати панегірики, але коли людина робить добру справу, то, природно, є ті, хто готовий висловити їй вдячність і респект.

Тож запитання «Що нового отримала культурна спільнота Одеси зі з’явою галереї ArtUndeground?» — я адресував старшому науковому співробітникові Одеського музею західного і східного мистецтва Володимиру Островському.

— Галерея Undeground є унікальним явищем у багатьох сенсах, — зазначив він. — Вона реально прагне зробити свою діяльність багатограннішою, на відміну від більшості відомих нам закладів подібного типу, які обмежуються відкриттям виставок і продажем творів мистецтва. У нашому випадку діяльність галереї значною мірою має художньо-освітнє спрямування, чому сприяє, наприклад, читання лекцій (у яких я також безпосередньо задіяний), проведення різних акцій, як-от розіграш картин, презентація книжок, організація пленерів. Зокрема, не так давно за участі автора презентувалася книжкова новинка галериста Сергія Брайка. «Андеґраунд» також володіє унікальним за своїм розмахом внутрішнім простором, що справляє просто фантастичне враження! Добре пам’ятаю, який смітник там був раніше…».

Анатолій Кравченко, народний художник України, голова графічної секції Одеської обласної організації НСХУ:

— Моє знайомство з Валерієм Махіним зав’язалося завдяки ініціативі голови нашої спілки, народного художника України Анатолія Горбенка, який запросив мене і ще дев’ятеро осіб на пленер на Хаджибейський лиман у садибу Махіних — своєрідну пленерну резиденцію галереї. Тут створені належні умови для роботи. Повинен визнати, що пленерів проводиться багато, але далеко не всі мають такі підходи щодо їх організації, як Валерій. Він навіть профінансував нас, виділивши пристойну суму грошей, а ми, своєю чергою, подарували нашому спонсорові по одній роботі. Спонсорська підтримка дуже важлива. Стосовно умов, то не зайве відзначити, що там навіть є можливість пройти стимулюючу бджолотерапію у спеці-ально обладнаному будиночку. Пленер невдовзі матиме продовження вже у партнерстві з Олександром Усом на порогах Південного Бугу на Миколаївщині.

Слід сказати, що Валерій Махін є людиною компромісів, і завдяки цьому вирішуються також певні соціальні проблеми нашої спілки. Як приклад — заміна ним старих вікон на металопластикові (а це один з видів його діяльності як підприємця) на першому поверсі спілчанського будинку-майстерень та в окремих приміщеннях на 4-й станції Фонтану.

Розмову продовжив інший знаний митець, Володимир Сакалюк, голова живописної секції обласної організації НСХУ. Висловлені ним думки не позбавлені доброзичливої критики, що, на мою думку, в нашому випадку дуже важливо, за виваженого, об’єктивного підходу, для розвитку галерейного руху.

— Уже сам факт виникнення галереї дуже важливий, — розпочав розмову мій візаві. — Раніше у місті подібних закладів було багато, але сьогодні вони, швидше, закриваються, ніж з’являються, й у цьому сенсі Валерій Махін для нас, художників, — велика знахідка. Він робить гарну справу, як розуміє і може. Висловлю побажання, щоб він отримував фахову консультацію у мистецтвознавчому плані, адже часом підбір експозиції виставок свідчить, як на мене, про відсутність прискіпливого відбору. Скажімо, якщо взяти один з останніх проєктів галереї «Створена із ребра Адама», де були представлені «ню», то є зауваги. Я з великим трепетом ставлюся до краси жіночого тіла! Коли представлена оголена фігура, то це, перш за все, краса, пластика. Оголені тіла — це не хтивість, тут не місце банальності. Еротика — так, але не вульгарність. Важливо, крім смаку, ще й витримувати високий професійний рівень. Те ж саме в сенсі професійності як фігуративного, так і нефігуративного мистецтв… Утім, Валерій набирається досвіду. Багато хто з нині відомих галеристів через це пройшов, скажімо, Анатолій Димчук (і свого часу — Михайло Кнобель, нині вже покійний. — В.К.).

Водночас, хочу акцентувати на позитивних моментах діяльності галереї та її засновника, пов’язаних з активною рекламною діяльністю, в тому числі у соцмережах. У нас є діючі галереї, які «тихо працюють» — відкрилися-зачинилися, і про зміну експозиції знає обмежене коло осіб. Махін привертає увагу вже своєю поведінкою, він — епатажний, навіть якщо судити з того, як одягається чи ходить — поважно, з пафосом. У цього чоловіка відчувається самоіронія, і ця обставина вже змушує оточення ненароком посміхатися на його адресу. Це викликає симпатію. І хотілося б наголосити, що саме Махін з депресивного, загидженого місця зробив сучасний естетичний центр, у планах якого, наскільки знаю, також проведення майстер-класів з рисунку та живопису.

Цього літа на пленері, який проводився під егі-дою галереї Undeground, побувала художниця-просвітянка Лариса Дем’янишина. Викроюючи час на черговому пленері, мисткиня охоче поді-лилася своїми враженнями:

— Про діяльність галереї я дізналася випадково, коли якось побачила групу знайомих одеських художників на березі моря на околицях Южного. Поки вони писали, пан Валерій неподалік готував для учасників пленеру східне блюдо — шурпу. Наступного дня пленер мав продовжитися в урочищі Атарик, поблизу села Роксолани, це Овідіопольський район, і я не вагаючись скористалася запрошенням. Це важкопрохідне місце, куди своєю машиною нас доставив організатор. Взагалі, увага Валерія Махіна справляє дуже приємне враження. Він радий нашій присутності, а ми — його. Коли вперше потрапила до новозаснованої галереї, то побачила одну зі своїх робіт, гарно оформлену, написану раніше під час пленеру в Седнєві. Він її викупив в одній з одеських галерей. Це тішить.

На жаль, поспілкуватися із самим Валерієм Махіним не вдалося, бо на той час він був у від’їзді. Але цікаво було послухати того, хто щоденно піклується цією установою. Розмову продовжив Олег Рижков, який ось уже два місяці виконує обов’язки арт-директора галереї і який, без перебільшення, перейнявся ідеєю служіння мистецтву. Це перше враження.

— Як я розумію, створення галереї, проведення пленерів продиктоване, перш за все, бажанням допомогти художникам, які нині, як ніколи, потребують уваги суспільства, — почав мій співрозмовник. — По-перше, Валерій Махін цю справу любить, знає, і подібна діяльність йому подобається. Його мета — не тільки зробити галерею, у якій виставляються художники, а й перетворити її на місце зустрічей, де постійно з’являються нові обличчя.

Велика увага приділяється становленню молодих художників, які не мають достатньо коштів на те, щоб самостійно організувати виставку. Нещодавня виставка-конкурс, яку ми проводили, передбачала різні заохочення: перше місце давало право на проведення в «Андеґраунді» персональної виставки; друге, третє і четверте — передбачали право участі у групових виставках, відповідно, із шістьма, чотирма і двома роботами. Активно підтримуємо розвиток дитячої творчості, але в цьому напрямку з дитячими студіями не співпрацюємо із цілком зрозумілої причини — вони зацікавлені просувати саме своїх вихованців. Популяризація творчості як універсального явища — наша головна ціль. Мистецтво, у моєму розумінні, має бути масовим.

Ще одна особливість у нових реаліях — це вихід в мережу інтернет для просування творів, які є в розпорядженні галереї. Сьогодні для цього існують різні майданчики.

Ми співпрацюємо не тільки зі спілкою художників. Не так давно збирали у себе митців, переконували їх, що продавати свої роботи в умовах вулиці, скажімо, на Соборці, — малоперспективна справа. Це відмирає. Пропонували відкрити інтернет-магазин, але, здається, вони цього не зрозуміли. Зараз працюємо в цьому напрямку. У нас буде свій інтернет-магазин на досить розкрученому в США сайті Etsy paintings. Подаватимемо відомості, зокрема й англійською мовою, та вичерпну високоякісну інформацію про картини.

Насамкінець напрошуються паралелі: представники андеграунду — ці «діти підземелля» — таки вийшли на світ й утвердилися як неповторне творче явище, тож сподіваємося, що галерея Undeground у своєму «підземеллі» розширить межі прекрасного й утвердиться у своїй шляхетній місії.