У Кодимі в рамках культурно-туристичного проєкту «Шпаків шлях» («ЧН» розповідали про нього у номерах за 29 серпня 3 та 5 вересня) відбувся онлайн-ярмарок, під час якого охочі знайомилися з творчістю мешканців району, виробами місцевих майстрів-умільців, з тутешніми екологічно чистими продовольчими товарами. У режимі онлайн пройшли й майстер-класи з народних ремесел та приготування традиційних страв.

Скажімо, кодимчанка Людмила Довга показала, як печуть місцеві паляниці з сиром і кропом та свіжою капустою, а Параска Олей із Шершенців провела майстер-клас з приготування голубців з капустяного та виноградного листя.

Олена Тіптік з Пиріжної (вона разом з родиною переїхала сюди з міста іншого регіону, бо була вражена природою Кодимщини) представила збори трав’яних чаїв — із шавлії, кропиви, меліси, чабрецю, листя яблуні, груші, сливи, вишні, черешні та м’яти, а також ароматизовану лавандою, м’ятою та іншими травами олію й дельфійське варення — з корицею, коньяком чи ромом та іншими спеціями. За словами пані Олени, наші пращури з давніх-давен готували ферментовані чаї з листя фруктових дерев. Спочатку розминали їх, пускали сік, а потім довго томили в печі. Чаї у господині виходять ароматні й цілющі.

Сім’я Криворуків з тієї ж Пиріжної подивувала гончарними виробами — горнятками-близнюками для борщу й каші, іншим кухонним начинням та глечиками для різних потреб.

Багатодітна матір Катерина Трусова з Федорівки здобула славу як майстриня з виготовлення екопродуктів: пастили, сушених фруктів, смачного варення, шоколадних цукерок, чаїв з фруктового листя, гілок та ягід, гранульованого сухого часнику та часникової солі. Її родина також переїхала в село, щоб бути ближчою до природи, до чистих води й повітря, екологічної продукції, аби не хво-ріли діти.

Знана художниця Світлана Нані представила роботи у стилі флоромозаїки та аксесуари з природних матеріалів.

Ольга Трунько із Шершенців відома як майстер з виготовлення воскових весільних свічок, а молода художниця з Олександрівки Світлана Осадчук — роботами у стилі примітимізму.

Михайло Рябокінь з Олексіївки ознайомив з азами ковальства, продемонстрував, як з вогню з допомогою молота й ковадла з’являються різні металеві предмети побуту. А ще пан Михайло — майстер з лозоплетіння.

Серед виробів умільців Кодимщини — натуральне мило, виготовлене власноруч Ларисою Тарасовою, авторські прикраси за мотивами відомого художника Кандинського від жительки райцентру Олени Пономаренко та екомолочна продукція «Від Пантюші» сім’ї Скориків із Шершенців.

Увесь онлайн-ярмарок супроводжували виступи місцевих вокалістів та акторів — кодимського фольклорного ансамблю «Мазурі», «Загнітківських витоків» і «Калиноньки» з Будеїв.

У ці ж дні у Загнітківських кам’яних штольнях експонувалася виставка мистецьких робіт. Її відвідала перша в історії «Шпакового шляху» група туристів з обласного центру, зорганізована викладачем Одеського художнього коледжу ім. М.Б. Грекова, учасником цього проєкту та «Кодима-фесту» Віктором Гоманюком. Цікаво, що до експозиції гості добиралися лабіринтами шахт у повній темряві, а це, звісна річ, тільки посилило естетичний ефект від побаченого.

Згодом у рамках проєкту пройде й мистецька акція «Їдуть яром чумаченьки», під час якої представлять малярство, графі-ку, декоративне мистецтво, витинанку.

Нагадаємо, культурно-туристичний проєкт «Шпаків шлях» передбачає відвідання старовинних місць, серед яких і єврейське кладовище в передмісті Кодими. Тут спрадавна відбувалися поховання представників єврейського населення, яке століттями складало значну частину містечкового люду. На жаль, довгий час це кладовище своїм занедбаним станом викликало сум і сором (див. «ЧН» за 10-12 вересня). Доглядати за могилами давно вже нікому, оскільки практично всі місцеві євреї роз’їхалися світами.

На заклик організаторів «Шпакового шляху» впорядкувати старовинний цвинтар відгукнулося чимало представників установ та організацій Кодими, зокрема міськради, РДА, центру зайнятості, ПТУ, закладів культури, і просто небайдужих людей. За кілька днів спільними зусиллями вдалося навести лад на значній частині кладовища. Гарний приклад! І, я впевнена, такі ось конкретні кроки-дії з ушанування української історії та пам’яті про всіх, хто населяв нашу землю, є запорукою нашого майбутнього, гідного і щасливого.