Без сім’ї і свого роду — немає нації, народу.

Сім’я, родина… Яке щастя, коли в ній панує атмосфера любові, доброти, взаємоповаги, збереження не тільки сімейних, а й національних традицій! У таких родинах проблеми, що виникають, долаються спільно, з меншими затратами фізичних і духовних сил. Саме такі думки лягли в основу розробки та втілення проєкту Одеського ім. А. Міцкевича відділення Спілки поляків України «Інтеграційний семінар від юніора до сеньйора».

Авторка задуму — голова товариства пані Світлана Зайцева-Великодна. Спонсором виступили Канцелярія прем’єр-міністра Польщі, а сам захід став частиною громадського завдання допомоги історичної батьківщини Полонії і полякам за кордоном у рамках проєкту «Велика польська сім’я» і був реалізований через польський фонд «Свобода та демократія». Місце проведення дводенного вересневого семінару — дитячий заклад санаторного типу, табір «Green Park» у селищі Сергіївка Білгород-Дністровського району.

Надзвичайну відповідальність і розуміння бездоганного виконання покладених на них обов’яз-ків — передати скарб народних звичаїв і традицій, зміцнити зв’язок поколінь, зберегти генетичну пам’ять польської діаспори Одеси в Україні — виявили сеньйори. В категорії юніорів були учні суботньо-недільної школи товариства, переможці олімпіад з польської мови та літератури, історичних дебатів, різноманітних конкурсів тощо. Вони теж ретельно готувалися до участі в проєкті, але про це трохи нижче.

Двома зручними мікроавтобусами, розмістившись за віком, у жвавому обговоренні передбачуваних заходів, не відчуваючи втоми від подоланої відстані, прибули до «Green Park». Табір вразив впорядкованою територією з ігровими майданчиками, трьома басейнами і багатством зелених насаджень. Мешкали учасники проєкту по двоє в кімнатах із зручностями на чотирьох. Після поселення та обі-ду розпочалися чітко сплановані заходи.

Знайомство — це перший крок інтеграції. Організатори проєкту — Анастасія Стрєльцова, керівник польської суботньо-недільної школи, член прав-ління товариства, та Юлія Стрєльцова, керівник творчого дитячого колективу «Краков’я-чек» — запропонували для зна-йомства цікаве завдання на знання адміністративного по-ділу Польщі. Вони роздали всім учасникам фігурно розрізані на дві частини картки з назвами столиць та міст польських воєводств. Треба було відшукати того, хто мав картку, що відповідала розрізу іншої. Заодно відповісти, в якому воєводстві розташоване місто. Коли пари «юніор — сеньйор» співпадали, вони знайомилися та об’єднувалися з іншими парами згідно з географічним розташуванням їхніх міст у тому чи іншому воєводстві. Відтак утворилися команди для подальшої гри, а саме — побудови вежі з кубиків. Переможцем ставала та, яка вивершить найвищу. Це було завдання на злагоджену працю у команді. Видалося воно веселим й азартним, бо останній кубик, як правило, чомусь руйнував вежу. В результаті, як, власне, й передбачалося, перемогла дружба.

Наступним завданням було посіяти насіння м’яти в маленькі горщики з ґрунтом, прикрасити, підписати ім’я свого нового друга: для юніора — сеньйора і навпаки, й подарувати їх одне одному. Потім організатори вручили кожному учаснику білий або червоний пластмасовий горщик для квітів — як пам’ять про колір національного польського прапора.

Черговий пункт програми — юніорський, де сеньйори з допомогою юніорів освоювали нові для багатьох з них функції смартфону: фотографування та відео-запис. Вони мали сфотографувати своїх нових друзів так, щоб на знімку було видно, що сень-йор або сеньйора зробили ці знімки самостійно, та відправити світлини на вайбер організаторам. Доказом освоєння сень-йорами функції відеозапису служило їх інтерв’ювання юніорів, які відповідали на питання, за що люблять польське товариство. Відеозапис також треба було надіслати на вайбер організаторам. Відповіді юніорів були цікавими й різноманітними, але висновок можна зробити один: їм подобається вивчати польську мову, знайомитися з історією, культурою, фільмами, піснями і національними традиціями історичної батьківщини. А найцінніше те, що вони почуваються у товаристві як у родині, де їх люблять і розуміють.

Задоволені успішно виконаними завданнями, всі пішли на обід. В їдальні на сеньйорів чекала приємна несподіванка: юні-ори приносили своїм старшим друзям страви, а потім прибирали посуд. Це було зворушливо і мило.

Після невеликого відпочинку настала черга сеньйорів передавати свій досвід з приготування традиційних польських страв. Для цього вони привезли з дому відповідні продукти і навіть деякі предмети кухонного начиння. Під час приготування страв у сеньйорів знову були нові юні помічники. І тут з’ясувалося, що далеко ні всі з них мають відповідні навички, але вони уважно слухали пояснення сеньйорів, хоча їхня допомога була суто технічною. Серед усіх юніорів відрізнявся майже професійним умінням нарізання овочів, їхнім смаженням і тушкуванням Костянтин Софонов. Він практично самостійно приготував досить складний соус із шампіньйонів, бекону, цибулі, сметани і кропу для галушок шльонських.

На кухні, люб’язно наданій адміністрацією табору, кипіла робота з приготування різноманітних страв. Щодо меню, то йому міг би позаздрити будь-який ресторан. Це традиційні й популярні у Польщі суп журек, бігос, галушки шльонські, м’ясні ковбаски, фаршировані яйця, бутерброди з форшмаком, галушки з сиром, налисники з сиром та сметаною, сирники, смажена риба, в ролі якої виступили чорноморські бички. Дуже смачною вдалася випічка — рулет з варенням полуниці та сливи. Стіл з красиво оформленими стравами радував око й збуджував апетит. Усі учасники із задоволенням куштували їх, і це була не просто дегустація, а смачна й вишукана вечеря, приготовлена своїми руками.

Після вечері — час відпочинку. Молодь грала у волейбол та прогулювалася територією табору. Сеньйори спілкувалися в затишку на лавочках та обмінювалися враженнями. Всі чекали спільної зустрічі та підведення підсумків першого дня біля багаття, яке замінили вогнем у мангалі. Там усіх чекав сюрприз — роздруковані кольорові фотознімки, які зробили сеньйори під час освоєння смартфону.

Коли вогонь у мангалі розгорівся, залунали польські й українські пісні під акомпанемент гітари Олекси Пластуненка. Потім сеньйорів очікував черговий сюрприз — юніори підготували їм подарунки: сувеніри, горнятка, чашки, підставки, килимки під посуд, маленькі будильники, а також листівки, виготовлені власноруч. Це було проникливо й по-родинному зворушливо. Потім смажили й дегустували залишені на вечір страви, які є традиційними в Польщі й готуються на грилі: ковбаски та грінки. І знову співали пісні. Розходилися задоволені: юніори — на дискотеку, а сеньйори — відпочивати.

Світанок наступного дня охочі зустрічали на березі Будацького (Шаболатського) лиману. Там же зробили легку розминку — своєрідну підготовку до зарядки, на яку прийшли всі учасники проєкту. Зарядку, як майстер-клас, провела тренерка Ганна Качуровська. Вона не тільки показала вправи, а й розповіла, яку групу м’язів зміцнює той чи інший рух, як потрібно правильно дихати, робити розтяжку і покращувати рухливість хребта та суглобів.

Після сніданку всі мали невелику перерву для підготовки до богослужіння. На відкритому повітрі ксьондз Вітольд із кафедрального собору Успін-

ня Пресвятої Діви Марії Римсько-католицької церк-ви провів службу поль-ською мовою. В ньому могли взяли участь не тільки католики, а й представники інших конфесій. Чітко та злагоджено присутні читали молитви польською, співали хорал, використовуючи молитовники, які привіз ксьондз Вітольд. Боже слово дові-рили читати юніорці Ользі Сергієнко. Під час служби, хто був готовим, міг прийняти причастя. По завершенню богослужіння ксьондз Вітольд подарував молитовники нашому польському товариству.

Духовно наснажені, учасники проєкту взяли необхідні речі для купання й вирушили до причалу, щоб устигнути на катер. Тих сеньйорів, яким було важко швидко пересуватися, підвезла до причалу на власному автомобілі учасниця проєкту Ірина Баль, за що їй велике спасибі. Прогулянка катером до піщаної коси, що відокремлює лиман від відкритого моря, дала змогу подихати чистим повітрям і помилуватися унікальною природою. З борту катера спостерігали за зграйками диких качок і білих лебедів, які обрали це прекрасне плесо для підготовки до тривалого перельоту в теплі краї. Кращого місця, ніж майже безлюдна піщана коса, для купання, плавання у морі та прийняття сонячних і повітряних процедур, просто не знайти! Тому дуже важко було змусити себе покинути це благословенне місце і рушити на катері у зворотний шлях.

Після обіду і невеликої перерви всіх учасників проєкту запросили на майстер-клас ілюзіоніста і фокусника Юрія Стрєлкова. Напевно, нема такої людини, яка не захотіла б дізнатися таємниці цього незвичайного виду мистецтва, тому виступ пана Юрія, єдиного в Одесі дипломованого викладача ілюзійного мистецтва, дійсного члена «Всесвітнього братства магів» (International Brotherhood of Magicians), пройшов за повного аншлагу. Юрій Стрєлков працює не тільки як артист естради, він також є консультантом-ілюзіоністом (постановником трюків) для всіляких театральних і телевізійних проєктів, кінострічок. Брав участь у постановках трюків для популярного телесеріалу «Маски-шоу», художнього фільму Кіри Муратової «Вічне повернення» та інших. Його професіоналізм, вміння працювати з глядачами — на найвищому рівні. Для демонстрації номерів він запрошував собі помічників — як юніорів, так і сеньйорів. Перебуваючи поруч, вони не розуміли, як майстрові вдається творити чудеса. Після його розповіді та демонстрації «секретів» глядачі впевнилися, що легкість і віртуозність — це результат великої щоденної роботи над вдосконаленням навичок.

Потім настав час релаксації — купання в басейнах і відпочинок, під час якого бажаючі могли пограти з величезними мильними бульбашками, що переливалися на сонці всіма барвами веселки. Для сеньйорів це було занурення в дитинство (тільки тоді ще не були винайдені пристосування для створення таких величезних мильних бульбашок), юніори ж просто веселилися, граючи з райдужними бульбашками. У цій забаві були стерті вікові межі — всі раділи й сміялися, як діти.

Обов’язкові пункти програми виконані. Час збиратися та вирушати до Одеси. Хоча, якщо чесно, нікому не хотілося залишати гостинний табір, розлучатися з друзями, бо ж усі за час реалізації проєкту стали єдиною дружньою польською сім’єю. А таке відчуття родинної єдності не має ціни, тож його потрібно зберегти назавжди. Величезна подяка авторці проєкту пані Світлані Зайцевій-Великодній, його організаторам Анастасії та Юлії Стрєльцовим і всім учасникам за два прекрасних дні, проведених на природі у колі польської родини. А ще — подяка керівництву табору «Green Park» за гостинність, здорову їжу, надані можливості для втілення задуманого.

У наш буремний час надважливо знайти місце для добра, людяності, пошанування традицій свого народу. Завдяки проєкту «Семінар інтеграційний від юніора до сеньйора» його учасники, вражаючи спільними ідеями і справами, показали, що зв’язок поколінь триває, що родове дерево живе, а нитка добра та пам’яті не рветься. Це дає змогу міцніти надії, що, пам’ятаючи про своє польське коріння та свою історичну батьківщину, люди поважного віку, об’єднавшись із середнім і молодим поколіннями, спільно будуватимуть світле майбутнє сильної, вільної і щасливої багатонаціональної України.

Тетяна БЄЛОВА, почесний член правління Одеського ім. А. Міцкевича відділення Спілки поляків України, учасниця проєкту.