Держава хоче визнати домашнє виготовлення алкоголю «господарською діяльністю», а ще — пов’язати його з… молоком.

Самогоноваріння не вважатимуть адміністративним правопорушенням — за зберігання виробленого у домашніх умовах спиртного й апаратів для його виготовлення не штрафуватимуть. Як і за придбання самогону та інших міцних напоїв домашнього виробництва. Більше того, незабаром виготовлення самогону може стати окремим видом господарської діяльності — з перевіркою якості, сертифікацією умов виробництва та оподаткуванням.

«Батоги» і «пряники»

молочного-самогонного господарювання

Ця «революція» передбачена змінами до законодавства, які пропонують внести автори проєкту закону №4153. Йдеться про коригування Кодексу України про адміністративні правопорушення (КУпАП) й податкового законодавства в частині регулювання самогоноваріння та... ринку молока. Автори проєкту — група депутатів від «Слуги народу», поміж яких і відома «оцінювачка якості дітей», голова Комітету ВР з питань соціальної політики та захисту прав ветеранів Галина Третьякова, — пояснюють необхідність змін застарілістю й неефективністю статей №176 та 177 КУпАП, які передбачають штрафи за згадані проступки від 3 до 10 та від 1 до 5 неоподатковуваних мінімумів (від 51 до 170 та від 17 до 85 гривень відповідно). Мовляв, таке покарання не допомагає дисциплінувати українців, зате з доведенням фактів правопорушень — купа проблем. Звідси — і «смішна» кількість покараних. Та ще й невиправдані витрати: виявлення, документування, механізми притягнення до відповідальності й адміністрування сплачених сум обходяться бюджету набагато дорожче, ніж вдається «відбити» через штрафи.

Як повідомляється на Офіційному порталі Верховної Ради, законопроєкт уже передали для ознайомлення членам Комітету з питань правоохоронної діяльності, який супроводжуватиме процес його розгляду. І, судячи з того, що документ складається з одного аркуша, багато часу для вивчення депутатам не знадобиться. Пропонується скасувати дві вже згадані статті КУпАП і внести пов’язані із цим технічні правки до інших положень кодексу.

Але не все так просто. Проєкт пропонують розглядати разом зі змінами до Закону «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» і Податкового кодексу України. Причому, остаточний варіант таких змін ще не оприлюднили. Але з назви законопроєкту №4153 та з пояснювальної записки до нього зрозуміло: з-поміж іншого, вони стосуватимуться вітчизняного ринку молока.

Як же автори документа планують поєднати, на перший погляд, непоєднуване?

Десятимісячна історія

одного аркуша

Майже рік тому, 1 листопада 2019-го, група народних обранців зареєструвала в парламенті законопроєкт №2371 про скасування адмінвідповідальності за самогоноваріння (стаття 176 КУпАП). За два тижні з’явився альтернативний документ — №2371-1, автори якого пропонували скасувати ще й штрафи за придбання саморобного спиртного (стаття 177). Головне науково-експертне управління апарату ВР рекомендувало відхилити обидва варіанти. Але Комі-тет з питань правоохоронної діяльності погодився із таким висновком лише частково, відхиливши альтернативний документ (2371-1) і давши шанс іншому, який запропонували ухвалити за основу. Утім, на розгляд сесійної зали його й досі не винесли.

Натомість цими днями зареєстрували проєкт такого ж змісту, як і забракований торік альтернативний документ — із пропозицією скасувати обидві «самогонокаральні» статті КУпАП.

Тобто, автори ризикують наступити на старі граблі. В Головному науково-експертному управлінні навряд чи відмовляться від попереднього висновку: «пропозиція щодо виключення з Кодексу про адмінправопорушення статті 177 передчасна та потребує додаткового комплексного дослідження». За рік це питання, схоже, так і не дослідили: пояснювальна записка до проєкту №4153 просто дублює торішні обґрунтування. Навіть статистичну інформацію за 2018 рік не оновили даними за 2019-й...

Автори документа нагадують, що стаття 176 КУпАП, яка передбачає штрафи за виготовлення або зберігання (не на продаж) самогону чи інших міцних спирт-них напоїв домашнього виробництва і виготовлення або зберігання без мети збуту самогонних апаратів ухвалювалася в рамках боротьби з алкоголізмом далекого 1987 року. У 1990-у «сухий закон Горбачова-Лигачова» було скасовано, а заборонна норма щодо самогоноваріння залишилася. Хоча за часів незалежності масового переслідування громадян за цією статтею і не було, вона таки попсувала нерви тисячам українців. Але глобально на ситуацію із виробництвом спиртного у домогосподарствах жодним чином не вплинула. «За статистикою, стаття 176 КУпАП неефективна, особливо з урахуванням розміру санкції — від 51 до 170 гривень. За даними Державної судової адміністрації, у 2018 році в судах розглянули лише 197 справ про адмінпорушення, пов’язані із самогоноварінням, на 80 громадян накладено адміністративні стягнення», — йдеться в пояснювальній записці. Отже, загалом по всій країні «порушники» сплатили за рік не більше 10 тисяч гривень. Певно, канцелярські витрати на складання протоколів, підготовку подань до розгляду, судове діловодство були більшими...

Крім того, автори проєкту вважають, що ця стаття є дискримінаційною стосовно частини громадян. Оскільки штрафи за виробництво в домашніх умовах для власного споживання виноградних і плодово-ягідних вин, медових напоїв, наливок і настоянок нікому не загрожують.

Подібні претензії й до статті 177 КУпАП, що передбачає штраф за придбання самогону та інших міцних напоїв домашнього виробництва. Тому згадані статті пропонують скасувати. «Відповідальність не повинна наставати, якщо людина — виключно для власного споживання — виготовляє з продуктів своєї праці міцні алкогольні напої. Це її природне право, яке не може обмежуватися державою», — йдеться в Пояснювальній записці.

Самогоноваріння —

нова справа для ФОПів?

Запропоноване скасування покарання не стосується неліцензованого виробництва спиртного на продаж. Адже Кодексом про адмінправопорушення передбачена відповідальність за зайняття видами господарської діяльності, щодо яких є спеціальна заборона, встановлена законом, за відсутності ознак діяння, передбаченого Кримінальним кодексом України. «Отже, законодавство має запобіжники від формування нелегального ринку слабоалкогольних та алкогольних напоїв», — стверджують народні обранці.

Як наголошується в пояснювальній записці, наступним кроком стане врегулювання питань ліцензування самогоноваріння (доповнення статті 4 Закону «Про держрегулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального»). Крім того, планується законодавчо врегулювати процедуру виготовлення, розливання і зберігання самогону, що забезпечить якість виготовленого продукту та убезпечить тих, хто його вживатиме. «Процес виробництва самогону заснований на перегонці браги, що дозволяє отримати так званий спирт-сирець міцністю приблизно 60 градусів. Він містить велику кількість речовин (сивушні масла, метанол), які можуть негативно впливати на організм людини. Тому виробництво, розлив та зберігання мають відповідати умовам, за яких негативний вплив продукту зменшуватиметься», — пояснюють автори законодавчих змін. Вони пропонують доповнити Закон про держрегулювання статтею 2.3, яка міститиме вимоги до матеріально-технічної бази осіб, що займаються самогоноварінням, та оновити статтю 17 — щодо відповідальності за порушення цих вимог.

Для регулювання підприємницької діяльності, пов’язаної із виготовленням міцних спиртних напоїв, планують внести і зміни до Податкового кодексу. Саме вони й дозволять змішати «мух із котлетами», чи то пак — корів з буряками... Принаймні, автори документа на це розраховують.

Видоїв Зірку,

хильнув самогону — романтика...

Яким же чином «самогонні течії», за задумом парламентаріїв, наповнюватимуть наші обмілілі «молочні ріки»? Проєктом закону пропонується внести зміни до Податкового кодексу, згідно з якими виготовлення фізичними особами-підприємцями самогону можуть оподатковувати за спрощеною процедурою — залежно від обсягів виготовлення цими суб’єктами господарювання молочної сировини. Таким чином розраховують поліпшити ситуацію в молочній галузі.

Нардепи пропонують обраховувати податок за ставкою 0 гривень за літр 100% спирту із самогону за умови виготовлення фізичними особами-підприємцями, зайнятими самогоноварінням, не менше 1 тонни молочної сировини на місяць. «Молочно-спиртовим» господарникам видаватимуть податкові векселі, які й гарантуватимуть таку пільгу. Рахуємо. Хороша корова дає по 30-35 літрів молока на день. Відповідно, підприємець-«самогонник» може розраховувати на пільгу, навіть утримуючи одну корову. Це якщо здавати усе молоко, не використовуючи його для власних потреб. Тож, аби «підстрахуватися», краще мати двох «годувальниць»...

Сумнівно, що цього буде достатньо для порятунку ледь не до ручки доведеної галузі. Адже, кількість корів, яких утримують на великотоварних і малих фермах та в індивідуальних господарствах країни, скоротилася із 8,5 мільйона у 1991-у до 4 мільйонів у 2000-у та 1,8 мільйона у 2019-у...

«На перший погляд, ці цифри вражають, але занадто лякатися не треба, — заспокоює голова Експертно-аналітичної ради Українського аналітичного центру Борис Кушнірук. — По-перше, за радянських часів українська молочна галузь була розрахована і на задоволення потреб жителів інших республік. Зараз російський ринок для нас закритий. А більше наша продукція у великих обсягах фактично ніде не потрібна. Світові ринки поділені, рівень конкуренції там «зашкалює». По-друге, кількість — то не завжди якість. Якщо в СРСР корови давали по 5—6 тисяч літрів молока на рік, то господарства, де їх утримували, вважалися передовими. Тепер же таку худобу вирізають — через низьку продуктивність». У цьому зв’язку економіст називає об’єктивним і процес скорочення дійного поголів’я в індивідуальних господарствах. Це стає невигідним. Адже продуктивність стада на спеціалізованих фермах постійно зростає, й конкурувати з ними одноосібникам дедалі важче. Така ситуація характерна для всього світу.

До того ж, змінюється структура споживання. Колись для багатьох селянських родин отримане від «годувальниці» молоко було основою раціону. Зараз харчування стало різноманітнішим. Хоча і є питання: чи дозволяє рівень доходів населення споживати якісну молочну продукцію в достатніх обсягах? Тому, на думку Бориса Кушнірука, «рятівною паличкою» для вітчизняної молочної галузі може стати стимулювання споживчого попиту через підвищення реальних доходів домогосподарств. Цим, а не точковими пільгами, і повинні перейматися можновладці.

«Ідею ж простимулювати молочну галузь «самогонними» преференціями вважаю утопічною. Будь-яка виробнича діяльність для продажу має оподатковуватися — незалежно від інших видів діяльності суб’єкта господарювання. Виготовлення ж продукції для власних потреб оподатковуватися не може (і в цьому зв’язку підтримую скасування штрафів за виготовлення громадянами самогону для себе). Але проконтролювати та розрізнити це практично не можна. Інакше все зведеться до радянської боротьби із самогоноварінням. Домашнє виготовлення міцних напоїв в Україні було, є і буде. Питання лише, в яких обсягах. Але я не дуже вірю, що практика виробництва самогону на продаж за очікуваного посилення конкуренції на легальному ринку спиртного буде поширеною», — каже пан Кушнірук.

На думку експертів, тіньовий сегмент ринку, звісно ж, збережеться. Але навряд чи шикуватимуться черги охочих отримувати ліцензії на роботу домашніх винокурень.

Чи не прикупити б спиртзаводик?

Оцінити реальні масштаби домашнього самогоноваріння ніхто не береться. Ні Держстат, ні податківці, ні незалежні експерти. Але всі розуміють, що йдеться, мабуть, про сотні тисяч чи й мільйони декалітрів «натурального продукту» на рік. Для ілюстрації — коментар однієї із користувачок мережі Фейсбук: «У мене сусід по саду-городу має стаж «спиртзаводу» 70 років. Зараз йому дев’яносто третій, і його напій однозначно визнаний найкращим на вулиці. Якщо скласти з усіх дворів — спиртзавод середньої потужності...». Й так по тисячах садах-городах, селах і селищах. Та й для міст самогонне мінівиробництво — не дивина.

Утім, якщо хочете вийти на серйозніший рівень, уже в жовтні можете вкладати гроші (якщо, звісно, вони у вас є) у справжні промислові, великі й маленькі, спиртзаводи. Бо, як відомо, держава вирішила відмовитися від монополії на виробництво спиртів. І це вже — справжня «революція»...

«Стартують аукціони з продажу спиртзаводів. Так, це довгоочікувана чудова новина. Фонд держмайна оголошує про проведення приватизаційного аукціону щодо ДП «Немирівський спиртовий завод». І цим повідомленням починається масштабна приватизація держпідприємств спиртової галузі. Державна монополія на виробництво спирту — більше не українська реальність!» — хвалиться голова ФДМУ Дмитро Сенниченко.

Оцінили підприємство майже у 50 мільйонів гривень. Це — стартова вартість, а там — як піде... Причому, якщо не вийде перебити запропоновану конкурентами ціну на торгах із продажу одного об’єкта, інвестори зможуть одразу ж спробувати щастя, подавши заявку на придбання іншого. У Фонді держмайна обіцяють, що на першому етапі приватизації спиртової галузі на аукціони виставлятимуть по два заводи щотижня... Фактично готові до роздержавлення 12 об’єктів ДП «Укрспирт» і шість, підпорядкованих концерну «Укрспирт» (це дві різні структури з однаковою назвою).

«Не всі знають, що «Укр-спиртів» насправді — два: концерн «Укрспирт» і ДП «Укрспирт» — загалом 83 заводи (ще один належить ДУС і два — МОЗ), писав торік, анонсуючи реформу, тодішній міністр економіки Тимофій Милованов. — Держава провела аудит реального стану підприємств: 22 заводи із 83 — у незадовільному стані та не відповідають технічним вимогам. 43 вже тривалий час простоюють. Лише 40 заводів працювали протягом 2019 року». При цьому на утримання непрацюючих підприємств галузі держава щороку витрачає понад 100 мільйонів гривень. Тепер є шанс не тільки скоротити цю статтю видатків, а й заробити на продажу нерентабельних активів. А головне — отримати господарів, зацікавлених у відновленні виробництва, й детінізувати значний сегмент ринку.

«Протягом останніх 10 років виробництво легального харчового спирту в Україні скоротилося в чотири рази. Тоді як частка тіньового обороту зросла з 10% у 2007-у до 55% від загальних обсягів споживання у 2019-у», — зазначається у повідомленні пресслужби Офісу президента.

Демонополізація — один зі способів виправлення ситуації. Адже йдеться по суті про рудимент, який у такому вигляді зберігся лише в Україні та Білорусі. Хоча елементи так званої алкогольної монополії є і в деяких «взірцевих» країнах із ринковою економікою. Скажімо, у скандинавських — Фінляндії, Норвегії, Ісландії, Швеції, а також на Фарерських островах, що належать Данії, майже в усіх провінціях Канади (за винятком Альберти) і в деяких американських штатах, де продаж алкоголю контролюють приватні роздрібні продавці або незалежні урядові агенції. Проте, обмеження там не такі жорсткі, як до цього у нас.

«Монополії — це зло, яке завдає країні значних збитків. Вони знижують конкуренцію у будь-якій сфері. І «перемога» над монополізацією кожної з них — добро для всієї країни», — вважає президент інвестиційної групи УНІВЕР Тарас Козак. У цьому зв’язку він особливо наголошує на якнайшвидшій приватизації «Укрспирту», що дозволить мінімізувати корупцію в галузі.

Нагадаємо, необхідні для цього зміни до Закону про держрегулювання виробництва та обігу спирту набрали чинності 1 липня. 12 серпня уряд затвердив «Програму реформування та розвитку спиртової галузі на 2020—2023 роки». Очікується, що її виконання забезпечить: збільшення виробництва та реалізації етилового спирту для харчових потреб на 20%, спирту етилового денатурованого для технічних потреб — на 20%, біоетанолу — на 10%, дистилятів та спиртних напоїв — на 15%, скорочення «тіньового» ринку етилового спирту, створення 500 робочих місць.

Загалом програма, передбачається, дозволить створити в Україні конкурентоспроможний ринок етилового спирту, залучити в галузь інвестиції, модернізувати підприємства і розширити експортний потенціал.

Аби зацікавити інвесторів саме у придбанні наявних, але «втомлених» виробництв, до середини наступного року діятимуть обмеження, згідно з якими спирт можна буде виробляти винятково на спиртзаводі, купленому у держави на приватизаційному аукціоні. «Закон передбачає, що дозволи на будівництво та введення в експлуатацію нових підприємств надаватимуть тільки з 1 липня 2021-го. На цей час у вас усі переваги перед тими, чий спиртовий бізнес лише у планах. Більше того, держава захистила українського виробника, обмеживши імпорт спирту до 1 січня 2024 року», — запевнив голова Фонду держмайна Дмитро Сенниченко, запросивши потенційних інвесторів до участі у торгах.

Чи високим буде інтерес бізнесу до легального виробництва спирту, дізнаємося вже 15 жовтня, коли відбудеться перший із анонсованих ФДМУ аукціонів.

Джерело: www.ukrinform.ua.