Після виборів 2019 року здавалося, що сучасна українська політика досягла дна. Але через півтора року, як сказав би сатирик Єжи Лец, знизу постукали. Стукіт застряє у вухах і не дає зосередитися. Останнім часом він пов’язаний з ініціативою щодо проведення всеукраїнського опитування.

ГІРШИЙ ЗА ЗВИЧАЙНОГО ПРЕЗИДЕНТА

ТІЛЬКИ ПРЕЗИДЕНТ З ІНІЦІАТИВОЮ

Хто напоумив Володимира Олександровича виступити з подібною ініціативою, навряд чи стане відомо. Як і автор репризи з відомою грою на роялі, ця людина зоставатиметься в тіні, щоб уникнути ганьби. Ганьба впаде на виконавця. Чи хоче автор «опитування» дискредитувати Президента України? Чи хоче принизити саму Україну? Не відомо. Після історії з «вагнерівцями» стало зрозумілим, що в Офісі президента є люди, здатні на все. Зрозуміло навіть, дивлячись з Лондона, де глава британської розвідки МІ-6 під час недавньої зустрічі із Зеленським, за чутками, попередив нашого президента про загрози, які виходять від президентського оточення.

Є, щоправда, ймовірність, що «гру на роялі», всеукраїнське «опитування» і деякі знахідки в стилі серіалу «Слуга народу» придумав сам Зеленський. Єрмака і Тищенка під час інавгурації 19 травня 2019-го, коли глава держави вольовим рішенням розпустив Верховну Раду VIII скликання, наскільки відомо, поруч не було. А наполягти на зміні керівництва Національного банку України, на відставках генерального прокурора і Кабінету Міністрів не змогло б ніяке оточення.

Але ці відставки, гасло «перестати стріляти» як спосіб закінчити війну, а також маніакальне бажання Зеленського особисто зустрітися з Путіним можна хоч якось пояснити. Вибудувати логічний ряд. Всеукраїнське «опитування» пояснити ніяк не можна. Ніякій логіці не піддається спроба президента за допомогою п’яти питань з’ясувати у народу, чого, власне, народ хоче. Якщо за півтора року це не вдалося визначити за допомогою величезного адміністративного апарату, включаючи армію соціологів та експертів, то що можуть сказати про наші бажання віддруковані поспіхом папірці, опущені в скриньки невстановленими особами і підраховані невідомо ким?

«Опитування» за часом має бути поєднане з місцевими виборами. Проводити на виборчих дільницях його не можна. Це заборонено законом. Якщо його проводити від імені держави, на нього повинні бути виділені бюджетні гроші. ВР цього не зробила і вже не встигне зробити. А приватні спонсори на таку ініціативу виділяти гроші не мають права. Втім, перераховувати все, що в пропозиціях президента Зеленського виходить за рамки правового поля місця в огляді невистачить.

Юридичних наслідків президентська ініціатива цього разу не матиме, в один голос заявляють українські політики. Юридичних — так. Але існує ймовірність, що будь-які письмові відповіді громадян у рамках самопального опитування влада використає як артпідготовку до прийняття президентського законопроєкту №3612 «про народовладдя через всеукраїнський референдум». Цей законопроєкт улітку Верховна Рада схвалила в першому читанні, а керівництво парламенту (Стефанчук і Разумков) робить усе, щоб «народовладдя» проштовхнути в зал і в листопаді закон схвалити.

«НАРОДОВЛАДДЯ» ПРОТИ НАРОДУ

Враховуючи політичну культуру населення України, будь-який закон про референдум, яким би хороший він не був, влада може використовувати зараз як засіб зміни політичного устрою держави і збереження самої себе в обхід Конституції України.

Першу подібну спробу зробив Леонід Данилович Кучма. Але спроба не вдалася. Результати референдуму 2000-го вимагали імплементації в парламенті, а ВР до цього не була готова. Януковичу в 2010-у теж радили провести референдум. Але Віктор Федорович розв’язав задачу простіше. Через постанову Конституційного Суду.

Ні парламент, ні Конституційний Суд нині Зеленському не підконтрольні. А самозбереження для влади «зелених» (і для президента особисто) в даний час — пріоритет. Рейтинги «слуг народу» напередодні місцевих виборів настільки впали, що після ймовірної невдачі «слугам» на всіх рівнях доведеться домовлятися з партнерами. То які вже тут реформи — самим би вціліти. Пряме народовладдя, референдуми і плебісцити для влади, що втрачає ґрунт під ногами, в такій ситуації є неоціненною допомогою. Воля народу — закон.

І цей закон, на думку політичних спекулянтів, вищий за партійні чвари. Поставимо народу правильні питання, отримаємо потрібні відповіді — і готово. Була парламентсько-президентська республіка, а стала офісно-президентська. Не хотілося нагадувати, але в минулому столітті чимало диктаторів (при діючих парламентах) управляли державою за допомогою референдумів і плебісцитів.

Поки ми з необережності не взяли участі в сумнівному опитуванні, поки Верховна Рада не схвалила в другому читанні і в цілому сирий закон про референдум, є ще час подумати і не сприяти передачі влади в країні некомпетентним чиновникам та аферистам. На момент написання цього огляду були відомі два питання, на які Президент України запропонував відповісти співвітчизникам. Перше — «Чи потрібно ввести довічне ув’язнення за корупцію в особливо великих масштабах?» і друге — «Чи підтримуєш ти створення на Донбасі вільної економічної зони?». Обидва питання вирізняються тим, що навіть фахівець не здатен відповісти на них однозначно.

Що є корупцією в особливо великих масштабах, в яких межах слід створити вільну економічну зону і навіщо? Не знаю, як на такі питання готовий відповісти водій маршрутки чи власник невеликого магазину, але відповіді більшості пересічних громадян очевидно не ґрунтуватимуться на достовірному матеріалі та знанні законів. Про що ж тоді мова? Може, закони взагалі не потрібні, може, довічний термін корупціонеру простіше призначати не в суді, а на вулиці? Може, на кожному перехресті «без зайвих посередників та експертів» приймати рішення про створення вільних економічних зон?

Якщо дотримуватися такої логіки, то треба визнати зайвим й існування держави. Втім, за останні півтора року в цьому напрямку у нас багато зроблено. Державу доведеться відновлювати. Але, думаю, вже за нового президента.