У п’ятницю, 30 жовтня, в Європейському Союзі застерегли, що пандемія коронавірусу у світі виходить з-під контролю.

У свою чергу міністр охорони здоров’я України Максим Степанов під час доповіді у Верховній Раді 3 листопада також заявив, що COVID-19 поширюється «ураганними темпами» по всьому світу, а в нашій країні «ситуація критична».

На ранок середи, 4 листопада, в Україні підтвердили 9524 нових випадків зараження корона вірусом, про що повідомив Максим Степанов. За добу госпіталізовано 1514 осіб, померли 199 пацієнтів, що є рекордним показником. З початку епідемії в Україні від ускладнень COVID-19 померла 7731 людина.

Найбільшу кількість підтверджених випадків зареєстровано у Києві (856), Харківській (850), Донецькій (636), Одеській (547) і Хмельницькій (511) областях.

За весь час епідемії в Україні зафіксували 420617 випадків зараження COVID-19.

За словами нашого медичного міністра, легкий сценарій проходження другої хвилі захворюваності, яка нас накриває з головою, просто неможливий. «Ми дійшли до точки неповернення і близькі до катастрофи. Ситуація критична не лише в Україні, а й в усьому світі. Англія, Франція, Австрія, Німеччина, Іспанія знову вводять жорсткі карантинні обмеження не просто так. Навантаження не витримують навіть найпотужніші медичні системи європейських країн. Попереду — важкі часи… Ситуація швидко перетворюється зі складної на катастрофічну. Епідемія розвивається ураганними темпами по всьому світу. Нам необхідно приготуватися до неминучого: легко пройти другу хвилю неможливо. Тому наші зусилля спрямовані на те, щоб пережити ці випробування з мінімальними втратами… І з якою б швидкістю ми не додавали ліжкомісця, коронавірус поширюється набагато швидше», — наголосив він.

В Одесі, як офіційно заявили лабораторні діагности, з коронавірусом на початок листопада вже зустрівся кожен десятий мешканець, а цього занадто мало для вироблення колективного (масового) імунітету. Відтак є тривожні припущення, що хвороба спроможна натворити чимало біди, особливо в сезон розгулу грипу та ГРВІ. Якщо, зрозуміло, не давати їй відсічі, найперше — відповідальним ставленням до власного здоров’я.

Під прицілом вірусів — переважно люди старшого віку, люди з хронічними захворюваннями, пониженим імунітетом, нищівного удару якому завдають, пояснюють фахівці, не стільки недуги, стільки стреси, в умовах яких ми практично всі живемо і які роблять нас беззахисними перед вірусними атаками.

Від міністра ми почули, нібито ще в липні уряд подав до Верховної Ради законопроєкт щодо посилення відповідальності за недотримання всіх протиепідемічних заходів, а саме щодо носіння масок як однієї з найважливіших із цих вимог, однак цього не зробили.

Візьмуться за документ державної ваги, заявив голова комітету ВР з питань правоохоронної діяльності Денис Монастирський, не раніше 5—6 листопада. Він зазначив, що за цим законопроєктом передбачається відповідальність — штраф від 170 до 255 гривень.

Проснулися. У вівторок, 3 листопада, Верховна Рада ухвалила в першому читанні і законопроєкт про штрафні санкції для суб’єктів господарювання, які допускають відсутність захисних масок на відвідувачах. Пропоноване покарання — штраф у розмірі від 200 до 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (3400 — 5100 гривень).

А ще Верховна Рада нарешті підтримала у першому читанні законопроєкт, який повинен врегулювати дистанційну зайнятість українців. Такий режим передбачає, що працівник може сам вибирати і змінювати місце роботи, без узгодження з керівниц-твом (і сам відповідає за організацію безпечних умов праці). Працівникові ж, який має дитину віком до трьох років або здійснює догляд за дитиною до досягнення нею шестирічного віку, надається можливість виконувати свою роботу віддалено.

Так і кортить запитати: а до цього державні мужі та пані мали справи важливіші? Перед виборами, зрозуміло, не хотіли налаштовувати проти влади людей, але й це не забезпечило високої явки виборців на дільниці. Проводити ж масові протиепідемічні кампанії, дієві освітні заходи у нас, виявляється, нікому. Швидше за все, робити цього просто не вміють, відтак здебільшого обходяться чимось узагальненим і далеким від реального сприйняття або ж наведенням сухої статистики, яка аж нічого нікому не говорить.

Налякати навіть простіше, ніж насмішити, а тим більше — кардинальними заходами, передбачливими діями упередити тяжкі часи, зробити їх менш обтяжливими для людей і для країни в цілому.

Якщо звернули увагу (та, мабуть, що ні!): Одесу віднедавна завішали противірусною соціальною рекламою, щоправда, мало примітною (білбордам кандидатів у депутати, певна річ, відводили найкращі місця) і якоюсь, як на мій погляд, недолугою, напевно, нашвидкуруч скалькованою із закордонних аналогів. На тих плакатиках під склом гостроносий пан у чорному запитує: «Чи чисті у вас рученята?» та «Чи чхаєте ви у ліктик?».

Навіть не смішно.

Авторитетна The New York Times виступила з публікацією «Розмитий рік: як ізоляція, одноманітність і хронічний стрес руйнують наше відчуття часу», перекладеною і процитованою, напевно, вже багатьма мовами.

Зовсім трохи з цієї публікації.

Для декого, хто видужав від COVID-19, притаманне відчуття психічного затуманення: неясність мислення, затяжна комбінація симптомів, схожих на деменцію, включаючи втрату пам’яті, сплутаність свідомості і труднощі з фокусуванням.

А як щодо всіх інших? Для багатьох цей рік був напрочуд дивним поєднанням кризи (пережитого особисто або побаченого в новинах) та нудьги. І для багатьох з нас життя в епоху ізоляції полягає… у пошуку нових способів уникнути цієї ізоляції, при цьому не надто переймаючись трагедією, про яку повідомляють ЗМІ та соціальні мережі.

Психологи кажуть: абсолютна монотонність здатна спотворювати час і плутати наші спогади через карантин та ізоляції, що позбавляють нас «прикордонних подій», які зазвичай поділяють дні, як глави у книзі.

Без перерв у рутині, що повторюється знову і знову, розуму важко розрізняти спогади, які психологи називають поділом нашого часу, — так стверджують фахівці, що вивчають вплив пандемії на па-м’ять.

Нескінченне відчуття кризи, що приносить самоізоляція, — це хронічне джерело стресу, яке триває і може призвести до краху обнадійливого відчуття, що наше життя рухається впорядковано: минуле, сучасне, майбутнє (це відчуття є ключем до психічної стабільності).

Замість цього багато хто з нас відчуває, що застряг в огидному теперішньому, не маючи чіткого уявлення про майбутнє.

Ми робимо менше, тривожимося більше. І дуже часто менше робимо і більше тривожимося на самоті, відрізані від друзів, рідних і колег. Усі ми справді залежимо одне від одного — завдяки іншим ми структуруємо своє життя і дізнаємося, хто ми є серед інших.

Розумове ж виснаження від невблаганної одноманітності може змусити декого (причому людей різного віку, соціального статусу та матеріальних статків), кого пандемія вибила зі звичної життєвої колії, хто, можливо, втратив роботу, бізнес, улюблені заняття, захворів, втратив близьких чи рідних, відчувати, ніби їхнє життя безповоротно руйнується, відтак вдаватися до пияцтва, домашньої агресії, навіть до самогубства.

Це страшно і недопустимо. Вимушена самоізоляція, яка, швидше за все, чекає на нас узимку, нікого не повинна залишити комунікативно відрізаним від інших людей.

Як ви вважаєте, чи хтось про такі «дрібниці» думає у наших владних кабінетах?