Чим ближчий час урядового звіту в парламенті, тим більше «головняків» виникає на Банковій. Охранителі режиму вже не знають, про які «перемоги» та «здобутки» нам розповідати.

Урядовці вдалися до порошенківської тактики перерізання стрічок на клозетах... але це мало допомагає. Дедалі очевидніше, що уряд має бути реформовано, якщо не відправлено у відставку. Я вже неодноразово писав, що парламентську більшість, яка забезпечує Єрмаку результативне голосування у ВР, формують за рахунок «заохочень» та виконання «хотілок» окремих груп і депутатів. Звичайно, така конструкція довго не протягне і посиплеться під час перших подихів «шторму». А він уже насувається на Україну.

Зеленський був змушений трохи пошарпати олігархів. Поки що зарано говорити про олігархічний консенсус проти президента, але медійний простір уже іскрить від напруги.

Ця напруга передається і в політикум. Ідея дострокових парламентських виборів на початку 2022 року стає дедалі реальнішою. А це, у свою чергу, знижує ціну «Слуг» як активу. Тому цю фракцію штормить і з неї тікають окремі персонажі...

Коли я пишу про «шторм», то маю на увазі не лише фактичний провал вакцинування населення, колапс медичної галузі та неефективність локдаунів. Достатньо поглянути на статистику бідності, на цифри реального росту/зниження зарплат і пенсій, на показники промислового виробництва, на криву підприємницької активності, щоб побачити небезпечні тенденції для соціально-економічної сфери.

Сюди варто додати загострення ситуації на фронті, відверті провали в управлінні воєнною організацією, нездатність забезпечити базові потреби військовослужбовців, недовіру до влади у військах та серед резервістів. Нас чекає якщо не «велика війна», то суттєве збільшення інтенсивності військових зіткнень з Росією. А влада до цього не готова, бо Верховний головнокомандувач два роки стверджував, що потрібно «просто перестати стріляти», розповідав про «перемир’я» й обі-цяв своїм виборцям мир «уже завтра».

Світова економічна криза та наслідки ковід-локдаунів у глобальному вимірі створюють додаткові ризики. Україною нема кому займатися. Розповіді про «прориви» після дзвінків Байдена — це для внутрішньополітичного споживача. Насправді, ані США, ані ЄС не мають ресурсу та політичної волі для порятунку Києва.

Вирішувати кризові питання санкціями через «офіс простих і швидких рішень», яким стала РНБО, можна до певного часу. Фігуранти санкцій ще не встигли повідбивалися в міжнародних судах. Але це може статися. І тоді всі побачать, що «король голий». Тоді Зеленському не допоможуть навіть десяток центрів протидії дезінформації та прикормлені «блогери».

«Ідеальний шторм» дедалі ближче. Що може йому протиставити Банкова? Вутлий човник «уряду Шмигаля», який давно протікає і більше схожий на бутафорський?

В умовах кризи, яка загрожує існуванню країні, відповідальна влада вдається до консолідації та формує уряд національної єдності. Відкидаються партійні чвари і створюється Уряд з великої літери — суб’єкт, який пропонує антикризову стратегію, бере відповідальність на себе за її реалізацію та отримує надзвичайні повноваження. Це ідеальна модель. Окремі її елементи на різних континентах рятували країни в тяжкі часи.

Які позиції мали б лягти в основу антикризової політики такого уряду? По-перше, відмова від зовнішнього управління та олігархічної ренти. Так, це важко, ризиковано, може ускладнити наші стосунки з колективним Заходом. Але якщо цього не зробити, то ми остаточно законсервуємося в стані придатку «зовнішніх партнерів» та території їх конфліктів. По-друге, перегляд медичної, земельної, освітньої реформ, стабілізація ситуації в енергетичній галузі тощо.

Хто може реалізувати такий план? Надпартійний уряд із сильних фахівців. І не потрібно мені розповідати, що «технократи» не виправдали сподівань». Називати уряд Гончарука «технократами» можна хіба що в розумінні «технічних» фігур, якими рухали «смотрящі».

Де можлива точка кристалізації такого проєкту? Для початку потрібно створити парламентську коаліцію та підписати коаліційну угоду. Я про це писав і не хочу повторюватися. Конфігурація нової більшості (так уже історично склалося) передбачає участь частини «Слуги народу», партії «Батьківщина», групи «Довіра», частини фракції «Голос» та інших позафракційних елементів. Олександр Корнієнко вже заявив, що «Слуга народу» публічно не заперечує можливості коаліції з політичною партією Юлії Тимошенко «Батьківщина».

Я розумію ризики від співробітництва Зеленського та Тимошенко. І не виступаю адвокатом Юлії Володимирівни. Але наразі саме її команда пропонує рішення, які можуть стабілізувати систему. Також Тимошенко — це «таран» для Зеленського в протистоянні з олігархами. До того ж вона не складає електоральної конкуренції президентові, якщо в останнього є наміри продовжувати політичну кар’єру. Другим етапом має стати «кастинг» програм і проєктів у фахових спільнотах…

Звичайно, на Банковій можуть «чекати далі з моря погоди» і вирішувати свої «шкурняки». Проте це не довго... до літа, коли прийде шторм.

Віталій КУЛИК,

політолог, директор Центру досліджень проблем громадянського суспільства.

Джерело: censor.net/ru/blogs/3258176.