Треба причаїтися і закрити очі. Удав, можливо, нас не помітить, думали кролики. А якщо помітить — з’їсть одного. Решті небезпека не загрожує. Із ситим удавом, врешті-решт, можна домовитися. А голодний-злий: проковтне, скільки зможе, задушить усіх, кого дістане. Одне слово, не варто заганяти його в кут. Біди не оберешся.

ОРДА ЗАГРОЖУЄ СВІТУ ВІЙНОЮ

Параліч кроликів перед пащею удава — явище поширене. Історія сповнена прикладів того, як від уявної безнадії величезні армії, ба більше — потужні держави підкорялися нікчемному хижакові, варто було йому відкрити ту пащу. Були, щоправда, приклади, коли імперії, які захоплювали пів світу, зникали без сліду, отримавши вчасно «здачу».

Путінський режим, схоже, змушує західний світ зробити зараз вибір. Від цього вибору, ймовірно, залежатиме не тільки доля нашої країни, але й доля світопорядку, вибудуваного після перемоги над гітлерівською Німеччиною.

Якщо рашисти зможуть залякати світ війною в центрі Європи — від світопорядку, що існував вісімдесят років, нічого не залишиться. Для Заходу компроміс з Кремлем на умовах Кремля у даний момент завершиться не новим «Версалем», не новою «Ялтою», а всесвітньою Ордою. Коли в Московському Кремлі почнуть роздавати ярлики на право правління президентам цивілізованих і не дуже ци-вілізованих країн по обидва боки Атлантичного океану.

Коли про російську загрозу доводилося говорити років зо тридцять тому, українські та західні політики не приймали це всерйоз. Яка загроза, якщо економічно Росія слабша навіть не від США, а й за більшість країн Євросоюзу? Аргументи, що на війні стріляють не долари, а гаубиці і ядерна зброя в Росії не заіржавіла, до уваги не бралося. Навіть у 2007 році після виступу Путіна на Мюнхенській конференції з безпеки войовничість Кремля західні лідери вважали художнім образом.

Світову загрозу не сприйняли за реальність навіть тоді, коли в 2008-у російські танки опинилися за сорок кілометрів від Тбілісі. Не сприйняли після анексії Криму та окупації частини Донбасу в 2014-у. Не сприйняли після бомбардувань си-рійських міст і розбою приватних російських армій в Африці.

То які ж підстави думати, що переміщення сорока тисяч ро-сійських військових з комплектом озброєнь та організація опорних таборів біля кордонів України в 2021 році стануть моментом істини у свідомості переконаних західних угодників і капітулянтів?

ВІД МОРАЛЬНОЇ ПІДТРИМКИ ТОЛКУ МАЛО

Доти, поки з півдня, зі сходу і з півночі агресори не посунуть в Україну, міркування про допомогу, яку Україна отримає або не отримає від Заходу у разі війни, побудовані на піску. Запевнення про «непохитну підтримку територіальної цілісності і суверенітету України», які звучать з Вашингтона і Брюсселя, коштують менше, ніж контракт на спільне виробництво БПЛА, який Зеленському начебто вдалося привезти з Туреччини.

Щоправда, у Середземному морі в бойовій готовності перебувають два ракетних есмінці США — «Дональд Кук» і «Рузвельт», оснащені високоточними «Томагавками». Вони здатні пустити на дно будь-які судна Чорноморського флоту при спробі висадити десант на узбережжі України. Але чи отримають есмінці такий наказ? Поки що з Вашингтона не прозвучало навіть натяку на це. Зате в Білому домі і в Держдепартаменті відбулася низка нарад на тему, наскільки своєчасним було б зараз розширення економічних санкцій проти Росії, оголошених ще Дональдом Трампом.

У вівторок, 13 квітня, у Брюсселі відбулося позачергове засідання Комісії Україна — НАТО. У його рамках міністр закордонних справ Дмитро Кулеба обговорив з генсеком НАТО Єнсом Столтенбергом загострення ситуації вздовж українсько-ро-сійського кордону і форми підтримки, яку Північноатлантичний альянс здатний надати нашій країні. Нічого певного, принаймні публічно, з уст Столтенберга, як і слід було очікувати, ніхто не почув.

Під п’яту статтю Статуту, коли напад на будь-яку з країн вважається нападом на весь Північноатлантичний блок, ситуація в Україні не підпадає. Для участі в бойових діях на території країн, що не входять до Альянсу, необхідний консенсус країн-учасниць. І, наскільки відомо, переговори з цього приводу не ведуться. Залишається, звичайно, підтримка моральна. Однак якщо агресор піде на штурм Маріуполя або Краматорська, від моральної підтримки НАТО толку мало.

У ТРАВНІ ҐРУНТ ПІДСОХНЕ

Але повернемося до удава. Він готується до прийому їжі і широко роззявив пащу. Просто з’їсти кролика йому замало. Для повного успіху необхідно переконати глядачів, що все законно. Крім грубої пропаганди на зразок чергового «розп’ятого хлопчика» або неминучості другої Сребрениці «при поверненні на підконтрольну Україні територію, лідери терористів «ДНР» заготували три варіанти звернення до свого господаря. У разі війни або для її провокації. Перший варіант — прохання прийняти їх до складу Російської Федерації, другий — надати військову допомогу і третій — визнати незалежність «ДНР» й укласти договір про дружбу і співпрацю «ДНР» з Росією. Такі ж заготовки, наскільки відомо, напрацьовуються і в другій «республіці».

Залежно від ситуації, може бути запущений будь-який з цих варіантів. Приймати подібні фантазії всерйоз ніхто у Кремлі, звісно, не зобов’язаний. Як і прохання Януковича про введення російських військ в Україну для наведення порядку після Майдану, такі звернення стануть приводом для початку нової війни. Путіну залишиться тільки отримати для початку військових дій за кордоном «добро» Ради Федерації. Але за цим, як і в 2014-у, справа не стане.

Наскільки реальним виявиться такий розвиток подій, ми дізнаємося буквально через тиждень. 21 квітня президент Путін має намір звернутися зі щорічним посланням до Федеральних Зборів Російської Федерації. У цьому посланні, на думку ряду оглядачів, буде, зокрема, викладено прохання про використання російських військ за кордоном. І в травні, коли ґрунт підсохне, а техніка, висунута до кордонів України, отримає можливість пересуватися ґрунтовими дорогами…

Втім, досить фантазій. Сказав же Байден, що непорушно підтримує суверенітет і територіальну цілісність України. Треба вірити. І Столтенберг каже те ж саме.