14 травня Україна вперше відзначає День пам’яті українців, які рятували євреїв під час Другої світової війни (відповідну постанову 2 лютого ухвалила Верховна Рада).

Наразі за порятунок євреїв від Голокосту Ізраїль відзначив 2659 громадян України званням «Праведник народів світу». За числом праведників ми посідаємо четверте місце, після Польщі, Нідерландів та Франції. Але ця статистика в жодному разі не відповідає реальній кількості тих, хто, ризикуючи власним життям, рятував євреїв у роки Другої світової. Тисячі з них і досі залишаються невідомими і невизнаними.

На Одещині почесного звання «Праведник народів світу» удостоєні понад 250 осіб, причому більше 200 — ще за життя, інші — посмертно.

Однією з перших, відзначених цим званням, стала родина лікарів Шевальових. Доктор наук, професор Євген Олександрович Шевальов у роки окупації завідував Одеською психіатричною лікарнею. Разом з дружиною і сином він врятував від смерті понад 300 євреїв, переховуючи їх у палатах під виглядом хворих або ж персоналу лікарні.

За словами керівника Одеської регіональної асоціації євреїв — колишніх в’язнів гетто і нацист-ських концтаборів Романа Шварцмана, сьогодні в живих залишилася лише одна одеситка, відзначена званням «Праведник народів світу» — Олімпіада Георгіївна Данильянц, 1922 року народження. У 2002-у указом Президента України вона була нагороджена орденом «За заслуги» III ступеня.

За поданням Романа Шварцмана, задля увічнення пам’яті наших краян, які в період Другої світової війни рятували євреїв, триває громадське обговорення щодо перейменування вулиці Краснослобідської в Одесі на вулицю Праведників світу. Через високий рівень захворюваності на КОВІД-19 слухання перенесені в онлайн і відбуваються (з 15 квітня до 15 червня) на порталі «Соціально активний громадянин». Наразі проголосували лише 66 осіб: 33 — за і 33 — проти.

Навряд чи можна назвати таке голосування об’-єктивним. Велика кількість мешканців Слобідки

— люди старшого віку, які не володіють технологіями, не можуть зареєструватися на сайті міста, не мають цифрового підпису, смартфона чи комп’ютера, а отже не в змозі проголосувати.

З одного боку, назвати одну з вулиць Слобідки на честь праведників світу — символічно. Саме Краснослобідською люди йшли із центру міста до Слобідського гетто. На території школи, неподалік від суконної фабрики, розташовувався пункт реєстрації євреїв. У цьому ж районі жили й ті, хто рятував одеських євреїв від знищення.

Однак, уявіть собі, що приїдуть гості з Ізраїлю й захочуть пройтися вулицею Праведників світу (Краснослобідською). Що вони побачать перед собою? Брудні старі фасади будинків, розбиті тротуари, купи сміття та пилюку, яку здіймають автомобілі, що мчать, об’їжджаючи ями... Все, як у 1941 році, коли нещасних людей вели цією дорогою у гетто.

І, не дай Боже, повернути убік, у будь-яку вуличку на Слобідці, де взагалі нема тротуарів і пішоходи разом з автомобілями, дітьми у візках, на самокатах та велосипедах рухаються проїжджою частиною...

На пам’ять праведників світу Одещини у Прохоровському сквері висаджено іменну березову алею. Тут відбуваються урочисті заходи, сюди приходять люди, щоб згадати їхні імена...

Мабуть, важливіше для пам’яті праведників світу не перейменовувати вулиці, а зробити їх впорядкованими і чистими, тротуари — рівними, будинки — охайними, ну а життя нащадків цих праведних людей — гідним і щасливим.