Попри земельну реформу, аграрії не зможуть освоювати ліси, прибережні водойми та заповідники. Пакет законів, який буде ухвалено найближчим часом, захищає природоохоронні території навіть краще, ніж це було раніше.

Небезпечні міфи про те, що екологічно важливі землі нібито перетворять на ріллю, розповсюджують противники реформи. Ті, хто роками наживалися на корупційних схемах і бояться втратити незаконні заробітки.

Передача заповідних територій із державної в комунальну власність не може призвести до втрати об’єктів природно-заповідного фонду, бо не передбачає зміни категорії земель. До 2002 року землею в Україні розпоряджалися органи місцевого самоврядування, і саме в цей період були створені найбільші заповідники та природні парки. Зокрема, у Одеській області розташовано 18 об’єктів природоохоронного призначення загальною площею майже 3 тис. га.

Повернення земель у відання ОТГ є логічним, адже громади краще знають, що робити з ресурсами на своїй території. Крім того, місцева влада, на відміну від державних органів, ухвалює рішення публічно та підзвітна місцевому населенню. Водночас за останнє десятиліття, поки земля залишалась у власності держави, великі заповідні території через корупційні схеми передавалися «потрібним людям». Здебільшого в порядку безоплатної приватизації.

Революційний інструмент

Земельна сфера занадто забюрократизована. Існує багато зайвих погоджувальних процедур. Нерідко затвердження документації навмисно затягується. «На жаль, через це періодично трапляється так, що екологи ініціюють створення природоохоронного об’єкта, але коли президент підписує указ, виявляється, що землю вже роздерибанили», — скаржиться заступник голови ради асоціації «Земельна спілка України» Андрій Мартин.

Законопроєкт № 2194 пропонує революційний інструмент — резервування територій для природно-заповідних потреб. Він дасть змогу грати на випередження: захисники природи зможуть швидко ідентифікувати екологічно важливі ділянки та позначити їхні межі в Державному земельному кадастрі. Ці землі будуть недоторканими до оголошення їх об’єктом природно-заповідного фонду або ухвалення іншого рішення. Тож ніхто не зможе їх розікрасти або знищити природний потенціал унаслідок господарської діяльності.

Ліквідація зайвих процедур

Законопроєкт № 2194 також змушує відобразити на картографічній основі Державного земельного кадастру відомості про:

- земельні ділянки, що формуються, рішення про надання дозволів на розроблення проєктів землеустрою щодо їхнього відведення з метою передачі в постійне користування держустановам природно-заповідного фонду, державним лісгоспам, водогосподарським підприємствам;

- землі, визначені в дозволах на розроблення технічної документації із землеустрою щодо резервування цінних для заповідання територій та об’єктів;

- землі, які потребують консервації.

Завдяки цьому інформація про зазначені об’єкти буде відкритою для кожного українця. Це значно спростить перенавантажену систему погоджень, а отже, знизить корупційні ризики.

Крім того, завдяки законопроєкту № 2194 природоохоронний режим розповсюджуватиметься на всю територію заповідних об’єктів, незалежно від форми власності, користування та цільового призначення.

Збереження лісів

На Одещині розташовано понад 20 тис. га земель лісогосподарського призначення. Звичайно, ці насадження мають велике значення для екології. І якщо вони постраждають від рук браконьєрів чи недобросовісних забудовників, це обернеться великою проблемою для регіону. Тому противники земреформи активно розповсюджують «страшилку» про те, що законодавчі зміни нібито призведуть до вирубки лісів. Ця інформація не відповідає дійсності. По-перше, більшість лісів України перебуває у постійному користуванні державних лісогосподарських підприємств і надалі залишатимуться в державній власності. По-друге, вилучати та змінювати цільове призначення лісогосподарських земель незалежно від форми власності (для комунальної ця норма також діє) можна лише за згодою Кабінету Міністрів.

«Землі лісогосподарських підприємств, які ще не зареєстрували свої права користування ділянками, залишаються захищеними: права на них і надалі підтверджуватимуться планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування», — наголосив Андрій Мартин.

Крім того, у 2019 році уряд постановив, що межі ділянок лісогосподарських підприємств мають відображатися на публічній кадастровій карті. Тож якщо хтось зазіхатиме на ділянку лісу, це не залишитиметься без уваги громадськості, держави та правоохоронних органів. Але найбільш імовірно, що зловмисники не наважаться чіпати ліс.

Забудова прибережних територій — міф

У Одеській області до земель водного фонду належать 416 об’єктів загальною площею понад 11 тис. га. Противники земреформи розповсюджують міф про те, що після ухвалення законопроєкту № 2194 землі в захисних прибережних зонах нібито стануть ласим шматком для недобросовісних забудовників. Насправді дезінформацію поширюють ті, хто роками наживався на корупційних схемах у земельній сфері.

На сьогодні розмір прибережних захисних смуг, у межах яких забудова заборонена, визначається землевпорядною документацією. Із липня цього року Закон № 711 про планування використання земель передбачає можливість встановлення прибережних захисних смуг за комплексними планами просторового розвитку території громади.

«Проте, щоб ці доволі дорогі планувальні документи з’явилися у громадах, потрібен час. Натомість законопроєкт № 2194 пропонує розширити перелік інструментів для захисту прибережних територій уже найближчим часом. Цей документ також дасть змогу встановлювати водоохоронні обмеження за окремими проєктами землеустрою, як це відбувається зараз», — підкреслив керівник напряму земельної реформи програми USAID АГРО Сергій Кубах. Він додав, що зазвичай у прибережних зонах розташовуються порти та складські приміщення, і навряд чи їх використовуватимуть для інших цілей.