У Білгород-Дністровському районі спеціалісти Головного управління Держпродспоживслужби України в Одеській області провели фітосанітарний контроль очерету, нарізаного на експорт до країн Європейського Союзу, й на своєму офіційному сайті анонсували про черговий плановий захід.

Чим це особисто мене зачепило? Маю гостру потребу оновити дах літньої кухні, зо тридцять років тому критої шифером. Величезні важкі листи з часом десь прогнулися, провисли, десь буревії, які часто гасають нашими степами, побили їх камінцями. На стелі примітила кілька жовтих плям, тож уже й протікає…

Про шифер, колись такий модний, більше і чути не хочу: не гарно й не довговічно. Гофрований метал у кольорі — річ сьогодні не підйомна за ціною. До того ж під ним, як і під шифером, хата нагрівається до стану передбанника пекла. Гарна річ черепиця! Але де її нині надибаєш? Хоча ні, знайшла в інтернеті. Фінську. Та коштує стільки, що аж моторошно.

А колись, до речі, лише в нашому містечку працювали два цехи з виробництва черепиці. Була, пригадую, вона як яскраво-жовтогаряча, так і кольору простої випаленої цегли, й навіть сіра. Все залежало від кольору глини, яку добували у нас, за містечком. А її у нас — палітра! Та ті копанки давним-давно позаростали бур’янами.

Із непідробною заздрістю поглядаю на криті черепицею хати. З часом вони стають ще гарнішими. І ніякі дощі їх не беруть, не псують, не додають господарям зайвого клопоту.

Глини ще повно у землі, але ніхто чомусь не візьметься формувати черепицю — екологічний будівельний матеріал, довговічний і гарний. Я б першою стала в чергу на неї.

Гірко з того, що так і не навчилися ми бути практичними, як і цінувати те, що дається чи не задарма.

Тепер про очерет. У кількох районах Одещини створені малі підприємства, які спеціалізуються на видобутку цієї унікальної природної сировини, Саме видобутку, адже очерет ніхто не садить, не вирощує, він сам росте.

Наша область багата на плавні, які по суті є «золотоносними». А чи багато ми знаємо про очерет, багаторічну трав’янисту рослину родини тонконогових, яка має повзуче кореневище? Очерет, копнула у Вікіпедії, завжди утворює великі зарості. Його довгі кореневища постійно ростуть і розгалужуються, захоплюючи нові простори. Під сильними поривами вітру стебла можуть згинатися так, що торкаються поверхні води, але майже ніколи не ламаються. В Україні очерет росте на вологих луках, болотах, по берегах річок, озер та в інших місцях з близькими ґрунтовими водами. Багато його у пониззях Дніпра, Дунаю, Дністра. Рослина витримує значне засолення ґрунтів, тож окуповує й береги солоних озер і заток Чорного та Азовського морів.

Зарості очерету мають важливе екологічне значення: оселившись на багнистих чи болотистих місцях, рослина згодом перетворює їх на сухіші ділянки: велика маса листя і стебел випаровує багато вологи, немовби всотуючи її із сирого ґрунту. Очерет бере участь в утворенні торфу. Він містить цукри, білкові речовини. Використовують його для годівлі худобі — у формі силосу, трав’яного борошна, брикетів. Це цінний корм для ондатр і нутрій, лосів та оленів. Люди плетуть із нього циновки, кошики, легкі дачні меблі. У безлісних місцевостях стебла служать паливом і сировиною для виробництва паперу; широко використовують їх як місцевий будівельний матеріал, яким колись крили дахи. Ніжні молоді пагони рослини — їстівні, за смаком нагадують спаржу. У лихі часи очерет рятував людей від голодної загибелі. З нього добувають смоли, оцтову кислоту, метиловий спирт… Ось яка цінність нам дісталася задарма.

Раніше рибалки чи й просто хулігани могли безкарно підпалювати сухий очерет — сьогодні ж це під суворою забороною. Хоча б тому, що в тих заростях мешкають близько 60 видів пернатих. Ще з кінця лютого мігруючі водоплавні та навколоводні птахи на своєму довгому шляху з територій зимівлі зупиняються в них для відпочинку. Дрібні пташки ночують на стеблинах, а гуси, чаплі, у разі небезпеки, можуть заховатися в очеретяних хащах. Там же вони й добувають їжу — рослинну, молюсків, павуків, комах, риб та жаб. Утім, не лише пернаті страждають від спалювання очерету. Скільки всілякої живої дрібноти гине від випадкового недопалка чи чиєїсь зумисної лихої волі!..

Кажу сусідці по телефону: а що, як покрити літню кухню очеретом? А вона у відповідь, мовляв, не вигадуй, люди засміють!

Європейців, які залюбки купують наш екологічно чистий природний продукт, чомусь ніхто не обсміює. Хоча, слід визнати, очерет — матеріал також не з дешевих: вартість квадратного метра покрівлі починається від 40 й сягає 200 євро, тож дозволити його собі може не кожен господар. Але, кажуть, жити під таким дахом — одне задоволення.

Данія, Польща, Німеччина, Нідерланди, Швеція, інші європейські країни визнали, що нема ліпшого ізоляційного матеріалу. Влітку від очеретяних стін віє прохолодою. Взимку з очеретяною покрівлею не страшний мороз. Накриті ним дахи служать десятки літ. У Єв-ропі цей будівельний матеріал просочують спеціальним розчином, і йому не страшний навіть вогонь.

З очерету там плетуть спеціальні звукоізолюючі матраци. Їх встановлюють навколо найбільших європейських аеропортів. У Данії такі матраци використовують ще й у військових цілях. У Німеччині та Нідерландах з цієї рослини виготовляють екологічно чисту целюлозу.

До слова, наш, український, очерет — найякісніший, що безпосередньо залежить від вологих і не надто морозних зим, яких у Західній Європі практично не буває.

Наші заготівельники зрізають очерет гострими лопатами, серпом або саморобним різаком з переробленої бензопили. Шукають найтонші стебла «європейського стандарту» — діаметром 3,5 мм. В’яжуть їх у снопики заввишки 180 см і завтовшки 60 см. Щоб не помилитися, кожен збирач має спеціального розміру обід із дроту. Праця нелегка, але фінансово принадна.

Ну і фітосанітарний контроль зібраного — справа обов’язкова: Європа бере лише якісну й безпечну продукцію.