Тендітна струнка жінка з диригентською паличкою в руці на сцені Одеської опери в реальному часі керує оркестром, об’єднуючи і музику, і артистів, і композиторський задум, і ще багато речей, які ми, глядачі, не усвідомлюємо...
Вона чесно проживає почуття, які майже сто п’ятдесят років тому Петро Чайковський перетворив у музику, захоплюючи у полон увесь зал Одеської опери. Звучать уривки з «Пікової дами», «Євгенія Онєгіна», «Мазепи» та «Іоланти»…
Через вісім років відсутності Оксана Линів повернулась до колективу Одеської національної опери у якості головного запрошеного диригента.
Із 2008-го по 2013-й вона працювала в нашому театрі. Після Одеси почалася її стрімка європейська кар’єра: оперна диригентка у Баварській державній опері, «Ґран Театр Лісеу» в Барселоні, Театрі-ан-дер-Він у Відні, Державній опері Штутгарта, Естонській національній опері, оперних театрах у Бонні, Оснабрюці, Бремені, Королівській шведській опері та в багатьох інших театрах Європи. Вона стала першою жінкою на посаді головного диригента опери та філармонійного оркестру в місті Ґрац.
Торік у Берліні Оксані Линів було присвоєно престижну нагороду «Oper Awards» у категорії «Найкраща диригентка 2020 року», яка заснована часописом «Oper Das Magazin». Ця премія присуджується митцям у галузі оперного мистецтва.
Окрім дуже насиченої роботи в Європі пані Линів розвиває оперне мистецтво в Україні. Вона заснувала оперний фестиваль LvivMozArt, створила Молодіжний симфонічний оркестр України. Міськрада Бродів на Львівщині, де Оксана народилася, удостоїла її звання почесної громадянки міста.
— Як відрізняється розвиток музичного мистецтва у Європі та в Україні? — запитую Оксану.
— У першу чергу я відчула, що культура — в пріоритеті у держави. Наприклад, Баварська опера має державне фінансування у розмірі 70 мільйонів євро на сезон. Це майже як бюджет цілої держави! Баварська опера може собі дозволити не лише матеріально забезпечити надзвичайно цікавий план вистав (45 нових постановок на рік), а й високий творчий рівень. Не лише на прем’єрі — на кожній рядовій виставі директорська ложа повна. Рівень виконавців відстежується, і я була свідком того, як художній ке-рівник просто у перерві підходив до артиста і повідомляв йому: «Ви тут більше не працюєте». Буває таке, що артиста замінюють у перерві з першого на другий акт, якщо його рівень не відповідає рівню театру.
Європейським театрам притаманна така вимогливість, суворий підхід до репетиційної роботи, до планування, до менеджменту. Тільки таким чином рівень театрів зростає.
Мені також цьому доводилось вчитися, тому що у нас в Україні існує така собі розхолодженість і халатність, наш менталітет зразка «ай, на репетиціях можемо не викладатися, зате на виставі будемо старатися». Але на виставі буває вже пізно, бо нема тієї зібраності колективу, коли він працює як годинник. Саме з нашої дисциплінованості і працьовитості Україна розвиватиметься не лише в культурі, а як держава загалом. Розвиватиметься тоді, коли ми перестанемо лінуватися, журитися і плакати, а засукаємо рукави й почнемо працювати.
Мені дуже подобається, що саме такий робочий настрій я відчуваю у колективі Одеської опери, починаючи від керівництва і закінчуючи молодими співаками.
— Чим ви можете поділитися з Одесою?
— Контакт і знайомство із зірками сцени, відомими режисерами і диригентами дали мені можливість багато від них почерпнути, навчитися. Виникло бажання частіше приїздити до України і ділитися цим досвідом. На жаль, ці приїзди не будуть частими, бо графік диригентки — щільний, але для Одеси знайдеться трохи часу. Я з радістю хочу розділити з театром свій досвід та міжнародні контакти, а саме сприяти в організації великих міжнародних подій, організації майстер-класів для солістів і молодих диригентів, налагоджувати контакти з режисерами та артистами, виступи яких зможуть прикрасити афішу Одеської національної опери.
— Для нас, українців, велика радість, що саме українка стала першою жінкою, яка диригуватиме на Байройтському фестивалі у цьому році...
— Цьогоріч Вагнерівський фестиваль святкуватиме 145-ліття своєї історії. Театр, побудований Ріхардом Вагнером, має особливу конструкцію, в тому числі й оркестрової ями.
Спільно з відомим на весь світ російським режисером Дмитром Черняковим ми ставитимемо оперу «Летючий голландець», і репетиції мають розпочатися вже за кілька тижнів.
За задумом, вистава має бути грандіозною. Лише у хорі заплановано 160 осіб, і це непросто реалізувати у час ковіду. У групі постановників — дуже сувора гігієнічна концепція, постійне тестування, суворі санітарні вимоги до репетицій. Ще не відомо, чи фестиваль відбуватиметься за присутності глядачів, чи онлайн, але в будь-якому разі підготовка йде серйозна.
— Як так склалося, що саме вас, жінку, вперше обрали диригентом Байройту, де за пультом стояли великі Ріхард Штраус, Артуро Тосканіні, Пласідо Домінго — усі 92 диригенти фестивалю, які були до вас, — це чоловіки? Що сказав би Ріхард Вагнер, дізнавшись, що жінка буде диригентом його фестивалю?
— Керівництво Байройтського фестивалю — в руках родини Вагнерів. Наразі фондом керує його правнучка Катерина Вагнер, тож рішення про моє запрошення приймалося родиною Вагнерів.
Вагнер був революціонером духу не лише у музиці, а й у філософії. Його героїні — сміливі жінки, валькірії, які не бояться боротися проти зла, це жінки, які поряд з чоловіками стають на боротьбу за вищі ідеали, за справедливість.
Вагнер був прогресивним філософом і він передбачив своїми операми емансипацію жінки й сучасну тенденцію до гендерної рівності...
— Чи звучить українська класична музика в Європі?
— Насправді, дуже мало. Коли я пропоную українську музику до програм концертів у Європі, згодом читаю питання від критиків: чому така красива музика звучить так рідко, чому ми про українську музику не знаємо? У моїх концертах у Європі звучить музика Бориса Лятошинського, Віталія Губаренка, Євгена Станковича, Мирослава Скорика, Золтана Алнаші, Богдана Селіна, Богдани Фроляк. Нещодавно відкрила для себе музику Стефанії Туркевич — першої української жінки-композиторки, і планую виконання її «Космічної симфонії».
— Сили й наснаги у здійсненні ваших планів!
© 2005—2024 Інформаційне агентство «Контекст-Причорномор'я»
Свідоцтво Держкомітету інформаційної політики, телебачення та радіомовлення України №119 від 7.12.2004 р.
© 2005—2024 S&A design team / 0.004Використання будь-яких матеріалів сайту можливе лише з посиланням на інформаційне агентство «Контекст-Причорномор'я» |