У рамках ХХІІ Всеукраїнської виставки-форуму «Українська книга на Одещині» у головному читальному залі Одеської національної наукової бібліотеки відбулася презентація книжки «Епоха великих надій: нариси історії міжвоєнної Литви (1918 — 1940)» (видавництва: «Гельветика» (Одеса), «Baltija Publishing» (Рига) та «Adam Marszalek» (Торунь)) за участі автора Артема Петрика.

Учасників зібрання привітав директор «Гельветики», кандидат економічних наук Олег Головко та поінформував про науково-видавничі проєкти, здобутки та перспективи очолюваних ним видавництв.

Артем Петрик — кандидат історичних наук, доцент Херсонського державного університету, керівник Центру дослідження Литви ХДУ, науковий співробітник Інституту історії та археології Балтійського регіону Клайпедського університету (Литовська Республіка) — ознайомив присутніх з основними розділами своєї праці.

У книзі показані етапи становлення міжвоєнної Литовської Республіки, її злети й падіння. Докладно висвітлено найяскравіші сторінки війни за незалежність і збройної боротьби за соборність литовських земель (1919—1923). Значну увагу приділено персональним портретам тих, хто багнетом і шаблею творив вільну державу в лавах Війська литовського і Союзу стрільців Литви, розбудовував національні збройні сили в повоєнні 1920—1930 роки. Видання дає змогу озна-йомитися з усією палітрою надзвичайно насиченого і яскравого політичного життя Литовської держави тієї епохи. На сторінках постають живі образи «батьків-засновників» респуб-ліки Й. Басанавічюса, А. Сметони, А. Вольдемараса, М. Слєжявічюса, Е. Галванаускаса та багатьох інших, без кого неможливо уявити успіх «Литовського модерного проєкту».

Окреме місце займає питання українсько-литовських взаємин. Якою була роль Литви у сприянні українському національному руху? Що поєднувало патріотичні сили обох народів? На ці та інші запитання спробував дати відповідь автор.

«Цей твір — вікно в минуле, розповідь про те, чим жило перше покоління доби незалежності, його повсякденність і свята, страхи і надії. Ким були його герої та зрадники? Хто творив новий литовський пантеон? Це історія про людей, які вірили у велич Матері-Литви та готові були віддати життя за повернення «Священного града» Вільнюса. Це історія «народжених вільними» дітей романтичної доби, які вміли мріяти разом із С. Гіренасом і С. Дарюсом, зачитувалися Майронісом, прагнули бути схожими на Р. Марцинкуса та П. Любінаса і злітали за хмари разом з «Чюрльонісом литовського неба» А. Густайтісом», — так сприймає цю епоху Артем Петрик.

На зустріч завітала Олена Друтіс, почесний консул Литовської Республіки в Одесі. Вона, зокрема, зазначила: «Надзвичайно важливо, що автор показує нам історію крізь призму сучасності, адже без знання історії неможливо рухатися вперед, а хто не враховує уроків історії — стовідсотково зробить невірні кроки. Знаю достеменно, пане Артеме, що книгу залюбки читатиму, адже знань забагато не буває».

Юрій Капарулін, кандидат історичних наук, доцент, керівник Центру студій геноцидів ім. Рафаеля Лемкіна Херсонського державного університету, говорив про національну політику в міжвоєнній Литві та історичні паралелі.

«Литва була однією з небагатьох у тогочасному світі країною, де реалізовувалася концепція мирного співжиття різних народів, — підкреслив він. — Книга Артема Петрика демонструє нам значно ширший, ніж просто заявлений, географічний кордон, вона є дуже важливою в компаративних (порівняльних) студіях, позаяк Балто-Чорноморський регіон є ще недостатньо дослідженим. І лише тепер ми отримали докладне україномовне видання про історію Литви. Сьогодні ми маємо цікаві дослідження, які варто об’єднувати в єдину спільну картину і разом переосмислювати наше непросте минуле».

За «Епоху великих надій: нариси історії міжвоєнної Литви (1918 — 1940)» її автор нагороджений дипломом конкурсу «Краща книга виставки-форуму-2021» у номінації «Літературно-публіцистичне видання».

Лауреат поділився враженнями від зустрічі з одеситами: «Так довго обіцяна нами одеським читачам презентація відбулася. Вдячний за надану можливість Одеській національній науковій бібліотеці. Дякую команді за її організацію і проведення. Усе вийшло чудово, емоційно й по-хорошому «театрально».